1.2. Методики планування обсягів виробництва і використання продукції

Планування обсягів виробництва безпосередньо включає в себе планування врожайності сільськогосподарських культур та їх посівні площі.

Важливість обґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов’язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції. З огляду на це на особливу увагу заслуговує вибір методів планування врожайності.

Вихідними даними для планування врожайності можуть бути:

· середня досягнута її величина за попередні 3-5 років;

· дані про вирощувані сорти, застосовані добрива, засоби захисту рослин, технологію вирощування культур;

· наявність ресурсів, які можуть бути використані в плановому році;

· досягнута найвища врожайність у підприємстві, його підрозділах та інших організаціях, що перебувають в аналогічних умовах.

Найбільш поширеним є коригування досягнутої за попередні 3-5 років врожайності, яка приймається за базисну, її визначають як середньозважену за такою формулою:

(1.1)

де У_сз – середньозважена врожайність, ц з 1 га;

У – врожайність за кожний попередній рік, ц з 1 га;

П – розмір площі посіву за кожний попередній рік, га.

Однак при плануванні слід враховувати, що досягнута середньозважена врожайність характеризується не лише певним раціональним використанням ресурсів і технології виробництва, а й невикористаними можливостями ресурсного та технологічного потенціалу, що знижувало можливий її рівень. Тому для більш точного визначення фактично досягнутої врожайності потрібно врахувати й рівень урожайності окремих підрозділів підприємства, що одержали за цей період вищий урожай за цих же ресурсів і природно-кліматичних умов. Тобто визначити середньопрогресивну врожайність, використовуючи таку формулу:

, (1.2)

де У_сп – врожайність планова середньопрогресивна, ц з 1га;

У_сз – середньозважений показник урожайності за попередній період, ц з 1 га;

У_н - найвища врожайність у взятому періоді, ц з 1 га.

Під час планування та факторного аналізу врожайності враховують різний вплив факторів на врожай та неоднакову залежність їх від людини. З огляду на це виділяють фактори позитивного і негативного впливу на приріст урожаю, залежні, малозалежні від людини (або керовані та некеровані), постійні (статичні) та змінні (динамічні), тривалої дії і тимчасові, зовнішні та внутрішні.

Так, збільшення внесення мінеральних добрив в оптимальних співвідношеннях при вдосконаленні технології позитивно впливає на врожай, а збільшення тривалості збирання сільськогосподарських культур, як правило, негативно; упровадження нових сортів, внесення добрив, застосування пестицидів — це керовані фактори, а погодні умови, склад ґрунту — некеровані; тип ґрунту, рельєф, світло, тепло, повітря — постійні фактори, оскільки їх вплив на врожай у конкретних умовах практично не змінюється, а опади, добрива, пестициди, сорти, матеріальна зацікавленість, технічне озброєння — динамічні.

Розглянемо величину приросту врожайності від впровадження сортооновлення, яка обчислюється за формулою:

(1.3)

де Ф – різниця у врожайності між сортом, який впроваджується і сортом, який заміщується;

В – відсоток площі нового сорту у загальній площі посіву культури.

Поточне планування врожайності практично зводиться до визначення можливого приросту врожаю внаслідок зміни динамічних факторів з наступним збільшенням фактичної середньорічної врожайності на величину обчисленого приросту. Обчислюють приріст урожаю за рахунок: добрив, що вноситимуться додатково понад використовувану в базовому періоді кількість; поліпшення попередників унаслідок освоєння сівозмін; упровадження продуктивніших сортів; розширення площ культур, що вирощуються за інтенсивними технологіями; збільшення площ посівів на зрошуваних і осушуваних землях та на землях, де проведено вапнування та фосфоритування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів; розширення площ обробки гербіцидами. Крім того, визначають збільшення валових зборів завдяки зменшенню втрат урожаю під час вирощування та збирання, зумовленому розширенням площ обробки фунгіцидами та інсектицидами, скороченням строків збирання та використанням нових комбайнів, які забезпечують менші втрати продукції. У кожному господарстві обчислюють приріст урожаю лише за рахунок тих факторів, зміна яких передбачена в плановому періоді.

Методичний підхід до обчислення приросту врожайності практично єдиний для всіх зазначених факторів. Спочатку визначають і уточнюють стосовно конкретних умов нормативний ефект приросту врожаю на 1 га площі посіву, окупність урожаєм 1 ц добрив тощо від певного заходу. Помноживши норматив на обсяг упровадження чи розширення заходу обчислюють загальний приріст валового збору продукції від проведеного заходу. Діленням додаткового збору на площу посіву культури встановлюють приріст урожайності.

Методика обґрунтування планової урожайності з урахуванням наявних ресурсів («ресурсна» урожайність) передбачає врахування природної родючості (бонітет ґрунтів), кількості та окупності органічних і мінеральних добрив, а також порівняльної ефективності різних попередників. При цьому використовується формула:

У_р = Б х Ц + О₁ х К₁ + О₂ х К₂ , (1.4)

де У_р — ресурсна урожайність,

Б — бонітет ґрунтів,

Ц — ціна бала,

О₁, О₂ — окупність мінеральних та органічних добрив,

К₁ , К₂ — кількість внесених мінеральних та органічних добрив.

Приріст урожайності за рахунок нових, продуктивніших сортів планують за даними державних сортодільниць, дослідних станцій зони. Однак слід мати на увазі, що культура землеробства в господарстві й на сортодільниці зони може істотно відрізнятися. Якщо фактична врожайність культури приблизно відповідає її врожайності на сортодільниці, то збільшення врожаю від упровадження нового сорту планують за даними сортодільниці, а якщо нижча — приріст урожайності коригують на індекс, обчислений з відношення врожайності культури в господарстві й на сортодільниці.

Найбільш обґрунтованим є планування врожайності культур з урахуванням кількості і якості ресурсів. Цей метод передбачає врахування у ході проведення розрахунків такого фактора як родючість ґрунтів. Визначення ресурсної врожайності проводиться з використанням досить простої моделі її програмування на основі природної родючості ґрунтів; кількісної і економічної ефективності внесення органічних і мінеральних добрив; застосуванням сучасних засобів захисту рослин; впровадження нових сортів; удосконалення агротехніки.

Формула для розрахунку ресурсної врожайності має вигляд:

, (1.5)

де В_п – частина врожайності, яку можна отримати за рахунок природної родючості грунтів (без застосування добрив), ц з 1 га;

П_д – приріст врожайності за рахунок внесення добрив, ц з 1 га;

П_с – приріст врожайності за рахунок впровадження нових сортів, ц з 1 га;

П_а – приріст врожайності за рахунок удосконалення агротехніки, ц з 1 га.

Вдосконалення і впровадження у виробництво оптимальної структури посівних площ є важливим резервом збільшення валових зборів продукції рослинництва і не потребує великих витрат.

Останнім часом, у зв’язку із розвитком ринкових відносин на селі, стало типовим явище нехтування сівозмінами і вирощування сільськогосподарських культур із грубим порушенням вимог їхнього чергування або навіть у беззмінних посівах. Це, здебільшого, пов’язано з кон’юнктурою ринку, яка вимагає виробництва у першу чергу «прибуткових» сільгоспкультур (зернових, соняшнику) за будь-яких умов.

Надмірне збільшення посівних площ цих культур так само, як і зменшення, приводить до зниження їх валових зборів.

Структура посівних площ сільськогосподарського підприємства мусить узгоджуватися з напрямом його виробничої діяльності, не порушуючи при цьому науково-обґрунтованого чергування культур у сівозмінах.

Планування посівних площ окремих культур можна здійснити двома способами.

Перший – передбачає жорстке дотримання запроваджених у господарстві сівозмін та прийнятого чергування культур. У цьому випадку планові посівні площі культур – це сума площ їх посівів згідно ротації культур у сівозмінах н а плановий рік.

Другий спосіб базується на визначенні планової потреби в окремих випадках продукції рослинництва; розрахунках попередніх планових площ культур (діленням планових обсягів продукції на заплановану врожайність відповідної культури); коригуванні розміщення отриманих площ на полях сівозмін.