2.3.3. Відношення культур до механічного догляду

У рослинництві такий догляд має велике значення, оскільки однією з альтернатив застосування хімічних препаратів на посівах є механічний догляд — до- і післясходове боронування та міжрядні обробітки. Можливість застосування досходового обробітку залежить від глибини загортання насіння, яка, в свою чергу, залежить від його розмірів. Чим крупніше насіння, тим більша глибина його загортання і, отже, вища ефективність прийомів його догляду. Високою є ефективність досходового боронування на посівах кукурудзи, соняшнику, сої, гороху, бобів, баштанних та інших культур, глибина

загортання насіння яких 5 – 6 см. На таких полях проводять по 2 – 3 досходових обробітки, застосовуючи легкі і надлегкі борінки (гвоздівки), обробляють (1 – 2 рази) і посіви цукрових та кормових буряків.

Ефективний також післясходовий обробіток посівів кукурудзи, соняшнику, сої, гороху, чини, нуту, бобів, сорго, суданської трави. Кукурудза добре витримує боронування вже у фазі появи сходів — у фазі «шилець», а інші переносять його лише по зміцнілих сходах або ж для цього потрібно відповідно збільшувати норми висіву насіння.

Посіви цукрових і кормових буряків під час післясходового боронування дуже зріджуються, тому воно ефективне лише при висіванні достатньої кількості насіння. За такої умови виконується подвійне завдання — знищення бур’янів і прорідження сходів. Певною мірою це має місце і на посівах інших культур — моркви, брукви, турнепсу. Висівають більше насіння для того, щоб за рахунок деякої втрати сходів добре очистити поле від бур’янів.

У міру зміцнення сходів збільшуються можливості механічного догляду за посівами: боронування, міжрядного обробітку з присипанням захисних смуг і підгортанням. Слід зазначити, що кукурудза добре витримує боронування і у фазі 4 – 5 листків, але проводити його потрібно у другій половині дня в сонячну погоду. Якщо таких умов немає, краще провести міжрядне розпушування з присипанням захисних смуг.

2.3.4. Захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів

Трав’янисті фітоценози лук і пасовищ не потребують втручання в плані боротьби з шкідниками, хворобами та бур’янами. Це питання постає після їх корінного поліпшення, коли вони перетворюються на агрофітоценози.

Людина необережним втручанням в екосистему порушує її захисні функції. Забур’яненість посівів, ушкодження їх шкідниками та хворобами — це ніщо інше, як реакція природи з метою стабілізації становища, збереження динамічної рівноваги. Розвиваються небажані трофічні зв’язки, зокрема порушуються взаємозв’язки між продуцентами (зеленими вищими і нижчими автотрофними рослинами) і хемотрофними організмами (бактеріями, грибами, іншими мікотрофами), між рослинами — автотрофними продуцентами і рослинами-паразитами (вовчок, кускута).

Внаслідок необережного втручання в екосистему вельми пригнічуються також редуценти — організми деструктивного порядку, які перетворюють органічну речовину на мінеральні сполуки, — гриби, гриби-сапрофіти, корисні бактерії. При цьому зменшується кількість корисної макробіоти, зокрема земляних черв’яків, і, навпаки, поширюються небажані види ґрунтової мезобіоти — личинки різних шкідників. Останнє пояснюється тим, що різко зменшується кількість консументів — корисних ентомофагів, які в природі врівноважують кількість шкідників, тобто порушується динамічна рівновага між фітофагами й ентомофагами — шкідниками рослин і їх паразитами. У зв’язку з цим виникає необхідність штучно, враховуючи конкретні умови, створювати чи порушувати певні трофічні зв’язки в штучно створеній екосистемі поля й сівозміни загалом.

Питання ці досить складні, і в конкретних умовах їх треба вирішувати лише на основі глибокого й детального вивчення біології шкідників, хвороб і бур’янів, можливих антагоністів-ворогів, яких багато серед рослин і в тваринному світі (комах, жуків тощо).

Особливе значення має сівозміна. У процесі чергування культур на полі щоразу створюється зовсім інше середовище, яке характеризується важко передбачуваними зв’язками ентомофагів з фітофагами, одних видів і рас бактерій і грибів з іншими, часто збіднюється видовий склад нейтральних фіто- й ентомофагів.

В останні роки в Україні поширилось застосування високоефективних пестицидів. Їх вносять малими дозами, проте це не означає, що екологічна шкода від них зменшується. Навпаки, порівняно з раніше застосовуваними препаратами вона навіть збільшується.

Слід зазначити, що ні кількість бур’янів, ні кількість хвороб і шкідників на посівах після застосування препаратів майже не зменшується, а лише відселектовуються більш шкідливі, стійкі і агресивні види та популяції. Так, дослідження Запорізької обласної сільськогосподарської дослідної станції (І. В. Бадулін) показали, що під час цвітіння в травостої на 1 га було виявлено близько 2 млн комах, з яких до 500 тис. шкідливих, решта — корисна ентомофауна. Зауважимо, що у процесі запилення люцерни крім диких і медоносних бджіл бере участь близько 40 видів комах інших видів. При застосуванні пестицидів, які потрапляють у ґрунт, воду, на рослини і тварин, розмноження корисної для культур ентомо- і фітофауни вже не стимулюється природними механізмами. Це призводить до того, що знищуються не шкідники, а їх природні вороги.

За цих умов обробіток угідь пестицидами може сприяти появі нових шкідників.

Однією з причин широкого застосування пестицидів є так званий «силовий символізм» — очевидна негайна дія пестициду, тоді як альтернативні методи боротьби з шкідниками вимагають комплексного підходу і не дають швидкого видимого ефекту. Проте саме вони можуть забезпечити реальне очищення полів від бур’янів, хвороб та шкідників, бо передбачають використання біологічних природних факторів.

Шкідливість пестицидів значною мірою зумовлюється їх застосуванням без урахування потенційної шкоди від бур’янів, шкідників чи хвороб у певному сезоні на конкретному полі. Не складаються також прогнози дійсної загрози від шкідників, хвороб і бур’янів.

Звичайно, не можна заперечувати швидку дію і високу ефективність хімічних засобів. Тому навіть у майбутньому при широкому застосуванні агротехнічних та біологічних методів захисту рослин можуть виникати ситуації, коли треба буде вжити негайних і рішучих заходів, застосовуючи хімічні засоби, наприклад, при епізоотії метелика лучного, совки люцернової, а в південно-східних районах — сарани. За звичайних же умов бажано більше застосовувати біометоди, у тому числі проти зазначених та інших шкідників, зокрема проти бурякового довгоносика сірого, який може бути знищений грибними принадами. Наприклад, гриб мускардина, який уражує травний канал довгоносика у дощову погоду, призводить до масового його знищення. За даними О. В. Яблокова (1988), у світі близько 500 видів комах і кліщів, стійких проти одного або кількох пестицидів, і понад 10 видів, стійких проти всіх без винятку. За прогнозом учених, до 2020 р. всі основні шкідники і збудники хвороб та бур’яни можуть стати стійкими проти пестицидів.