Лекція №8

Тема: Суїцидна поведінка (2год.)

Література:

1. Змановская Е. Девиантология – М.,2005.

2. Амбрумова А.Г. Психология самоубийства // Социальная и клиническая психиатрия. - 1996. - №4.

3. Гилинский Я., Юнацкевич П. Социологические и психолого-педагогические основы суицидологи. - СПб., 1999.

4. Горская М.В. Диагностика суицидального поведения у подростков // Вестник психосоциальной работы. - 1994. - № 1. - С. 44-52.

5. Дюркгейм Э. Самоубийство: социологический этюд. – М., 1994.

6. Лукас К., Сейген Г.М. Молчаливое горе: Жизнь в тени самоубийства. - М-, 2000.

7. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. – М., 1999.

8. Суицид. Хрестоматия по суицидологи / Сост. Моховиков А.Н. - Киев, 1996.

9. Психологія суїциду.

10. Шнейдман Э.С. Душа самоубийцы. – М., 2001.

План

1. Типологія суїцидів.

2. Вікові особливості суїцидної поведінки.

3. Концепції формування суїцидів.

4. Суїцидна мотивація.

За даними ВОЗ у світі щорічно біля 400-500 тис. реєстрованих суїцидів, кількість спроб – у десятки разів більше у європейських країнах. Кількість самогубств (суїцидів) перевищує втричі кількість убивств.

Рівень самогубств є відносно стійким національним показником. Високий рівень самогубств – Угорщина, Німеччина, Австрія, Данія, Швейцарія. Низький рівень самогубств – Іспанія, Італія, Ізраїль, країни Латинської Америки.

Високий рівень у містах з населенням від 500 тис. до 1 млн. Низький – у сільській місцевості.

Суїцид ( з лат. – вбивати себе) - це навмисне позбавлення себе життя. Ситуації, в яких смерть спричиняється особою, яка не може віддавати собі звіт у своїх діях або керувати ними, а також внаслідок необережності суб’єкту відноситься не до суїцидів, а до нещасних випадків.

Наразі суїцидна поведінка розглядається як однозначно патологічна. У більшості випадків це поведінка психічно нормальних людей. Разом з тим поширюється погляд на суїцид як на межову точку у ряді взаємоперехідних форм саморуйнівної поведінки.

Суїцидна поведінка – усвідомлені дії, спрямовані уявленням про позбавлення себе життя.

Структура суїцидної поведінки:

• Власно суїцидні дії;

• Суїцидні прояви (думки, наміри, почуття, висловлювання, натяки);

Суїцидні дії включають суїцидну спробу і завершення суїциду.

Суїцидні прояви – думки, уявлення, переживання, а також суїцидні тенденції, серед яких можна виділити задуми і наміри.

Пасивні суїцидні думки характеризуються уявленнями і фантазіями на тему смерті (але не на тему позбавлення себе життя).

Суїцидні задуми – це найбільш активна форма прояву суїцидності. Тенденція до самогубства наростає у формі розробки плану: продумуються способи, час і місце суїциду.

Суїцидні наміри проявляються тоді, коли до задуму приєднується вольовий компонент – рішення, готовність до безпосереднього переходу у зовнішню поведінку.

Період від виникнення суїцид них думок до спроб їх реалізації називають пресуїцидом.

Тривалість може визначатися хвилинами (гострий пресуїцид) або місяцями (хронічний пресуїцид).

Типологія суїцидів: істинний, демонстративний, скритий суїцид і афективний.

Істинний суїцид – спрямований бажанням вмерти, не буває спонтанним, хоча може виглядати доволі дивним та неочікуваним. Такому суїциду передують пригнічений настрій, депресивний настрій або думки про уход із життя. При цьому оточуючі такого стану можуть не пам’ятати. Іншою особливістю істинного суїциду є роздуми і переживання з приводу сенсу життя.

Демонстративний суїцид – не пов'язаний з бажанням померти, а є способом звернути увагу на власні проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Спроба своєрідного шантажу. Смертельний вихід є у даній ситуації наслідком рокової випадковості.

Скритий суїцид – непряме самогубство, вид суїцидної поведінки, яка не відповідає її ознакам у суворому сенсі, але має ту ж спрямованість і результат. Ці дії супроводжуються високою ймовірність летального виходу. Переважно – це поведінка, спрямована на ризик, гру зі смертю, ніж на уход з життя. Такі люди обирають непрямий уход із життя, а суїцидально обумовлену поведінку. Це і ризикована їзда на автомобілі, і заняття екстремальними видами спорту або небезпечним бізнесом, і добровільні поїздки у гарячі точки, і зловживання міцними наркотиками, і самоізоляція.

У зв’язку з цим розділяють 2 характеристики особистості: суїцидність і летальність. Суїцидність означає індивідуальний ризик самогубства. Летальність пов’язана зі ступенем небезпеки як для себе взагалі й самодеструктивністю.

Афективний суїцид – суїцид під впливом сильного афекту.

Так науковці ще виділяють поняття “парасуїциду” – акт запланованого самоушкодження без смертельного виходу (Брукбенк).

Враховуючи вищезазначене, доцільно діагностувати суїцидну поведінку на точній оцінці ступеню бажаності смерті.

Попри очевидну унікальність кожного випадку, самогубства мають ряд загальних характеристик. Для суїцидента характерні :

• Невиносимість страждань;

• Пошук виходу з ситуації;

• Переживання безнадійності ситуації і власної безпорадності;

• Аутоагресія;

• Амбівалентне ставлення особистості до суїциду;

• Викривлення сприймаємої дійсності, зациклення на проблемі;

• “тунельний зір”