- •Рослинництво
- •1.2. Коротка історія розвитку рослинництва як галузі і науки
- •1.3. Світові ресурси рослинництва
- •1.4. Класифікація польових культур
- •1.5. Стан і перспективи розвитку рослинництва в україні
- •1.6. Дослідна справа
- •2. Еколого-біологічні
- •2.1. Екологічні основи рослинництва
- •2.1.1. Біосфера землі
- •2.1.2. Навколишнє природне середовище і антропогенний фактор
- •2.1.3. Основні заходи поліпшення екологічних умов на полях
- •1988, З посиланням на Реуце і Кістря, 1986)
- •2.1.4. Особливості вирощування польових культур на місцевостях, забруднених радіонуклідами
- •2.1.5. Екологічні особливості польових культур
- •2.2. Біологічні основи рослинництва
- •2.2.1. Посів як фотосинтезуюча система
- •2.2.2. Біологічні особливості польових культур
- •2.2.3. Коренева система польових культур
- •2.3. Деякі біоекологічні фактори і їх роль у сучасному рослинництві
- •2.3.1. Біоекологічні фактори ґрунту
- •2.3.2. Сівозміна та інші біологічні фактори
- •2.3.3. Відношення культур до механічного догляду
- •2.3.4. Захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів
- •2.3.5. Альтернативні хімічним засоби захисту рослин. Проблеми і можливості
- •3. Агротехнічні основи рослинництва
- •3.1. Основні закони землеробства і рослинництва. Природна і ефективна родючість ґрунту
- •3.2. Бур’яни та боротьба з ними
- •3.3. Сівозміна як агротехнічний фактор рослинництва
- •3.4. Регулювання умов вегетації рослин механічним обробітком ґрунту
- •3.5. Просторове і кількісне розміщення рослин
- •3.6. Обробіток ґрунту в системі догляду за посівами. Реакція рослин на обробіток
- •3.7. Збиральні роботи
- •3.8. Якість виконання польових робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур
- •3.9. Змішані та проміжні посіви
- •3.9.1. Змішані, сумісні та ущільнені посіви польових культур
- •3.9.2. Проміжні посіви польових культур
- •4. Агрохімічні основи
- •4.1. Загальні питання удобрення польових культур
- •4.2. Вапнування і гіпсування ґрунтів
- •4.3. Баланс поживних речовин у ґрунті
- •4.4. Удобрення і економія енергії
- •5. Організаційно-господарські, біоенергетичні
- •5.1. Організаційно-господарські основи рослинництва
- •5.2. Біоенергетичні основи рослинництва
- •5.3. Економічні основи рослинництва
- •6.1. Значення та етапи процесу програмування
- •6.2. Основні принципи (елементи) програмування
- •7. Основи насіннєзнавства
- •7.1. Основні показники якості насінного матеріалу
- •7.2. Підготовка до зберігання і зберігання насіння
- •8. Загальна характеристика зернових культур
- •8.1. Зернові культури в україні і снд
- •8.2. Загальні поняття про систематику зернових культур
- •8.3. Морфологічні особливості зернових культур
- •8.4. Ріст і розвиток зернових хлібів. Пшениця
- •9. Озимі хліба
- •9.1. Озима пшениця
- •9.2. Озиме жито
- •9.3. Озимий ячмінь
- •9.4. Тритикале
- •9.5. Перезимівля озимих хлібів та заходи захисту рослин від несприятливих умов зимівлі
- •10. Ярі зернові і круп’яні культури
- •10.1. Яра пшениця
- •10.2. Ярий ячмінь
- •10.3. Овес
- •11. Кукурудза, сорго і круп’яні культури
- •11.1. Кукурудза
- •11.2. Сорго
- •11.3. Рис
- •11.4. Гречка
- •11.5. Просо
- •12. Зернові бобові культури
- •12.1. Загальна характеристика зернобобових культур
- •12.2. Горох
- •12.3. Соя
- •12.4. Люпин
- •12.5. Квасоля
- •12.6. Нут
- •12.7. Чина
- •12.8. Кормові боби
- •12.9. Сочевиця
- •13. Бульбоплоди
- •13.1. Загальна характеристика бульбоплідних культур
- •13.2. Картопля
- •13.3. Земляна груша (топінамбур)
3. Агротехнічні основи рослинництва
3.1. Основні закони землеробства і рослинництва. Природна і ефективна родючість ґрунту
3.2. Бур’яни та боротьба з ними
3.3. Сівозміна як агротехнічний фактор рослинництва
3.4. Регулювання умов вегетації рослин механічним обробітком ґрунту
3.5. Просторове і кількісне розміщення рослин
3.6. Обробіток ґрунту в системі догляду за посівами. Реакція рослин на обробіток
3.7. Збиральні роботи
3.8. Якість виконання польових робіт при вирощуванні сільськогоспо-дарських культур
3.9. Змішані та проміжні посіви
3.1. Основні закони землеробства і рослинництва. Природна і ефективна родючість ґрунту
Урожайність польових культур визначається певними законами, які враховують взаємодію факторів та умов вегетації рослин — водний, поживний, світловий, тепловий, повітряний режими. До умов вегетації належать також реакція ґрунтового розчину, вміст у ґрунті гумусу, структура, щільність, пористість, аерація ґрунту, склад приземного шару повітря, вміст у ньому вуглекислоти, відносна вологість повітря, експозиція поля, забур’яненість тощо.
Агроекологічна взаємодія факторів вегетації рослин у вигляді певних законів була сформульована давно, але вперше узагальнив і систематизував закони землеробства В. Р. Вільямс. Він виділив шість основних законів землеробства. Закон незамінності факторів полягає в тому, що жоден фактор росту і розвитку рослин не може бути замінений іншим. За законом мінімуму, або обмежувального фактора (вперше був сформульований Ю. Лібіхом), врожай визначається фактором, який перебуває в мінімумі. Згідно із законом оптимуму і максимуму (вперше сформульований Саксом), найбільший врожай можна мати лише за оптимального рівня кожного фактора.
Суть закону сукупної дії (взаємодії) факторів полягає в тому, що мінімальна дія фактора тим ефективніша, чим більше інших факторів перебуває в оптимумі. В. Р. Вільямс уточнив формулювання цього закону, вважаючи, що сукупна дія факторів найсильніше виявляється за оптимального їх співвідношення. Це дає змогу одержати високий урожай. За законом повернення поживних речовин, відкритим усередині ХІХ ст. Ю. Лібіхом, використані рослиною поживні речовини повинні повертатися в ґрунт. У сучасному рослинництві значення цього закону зростає у зв’язку із збільшенням виносу поживних речовин з ґрунту. Закон плодозміни сформулював на початку ХІХ ст. М. Г. Павлов. За цим законом, при плодозміні (чергуванні культур на полях) агротехнічні прийоми ефективніші, ніж при незмінних посівах. Цей закон є теоретичним обґрунтуванням необхідності впровадження сівозмін.
Розрізняють природну й ефективну родючість ґрунту. Природна родючість ґрунту залежить від його природних показників — механічного складу, вмісту гумусу, умов зволоження, вмісту поживних речовин, а ефективна — від цілеспрямованої діяльності людини.
Вважається, що при правильному використанні ґрунту його родючість не втрачається, а навпаки, підвищується. Тому закон так званої спадної родючості ґрунту, сформульований ученими у XVIII ст., вже Д. І. Менделєєв визначив як необґрунтований. Це відображено також у працях економістів кінця ХІХ — початку ХХ ст.
Практика сучасного землеробства повністю це підтвердила: родючість ґрунту можна утримувати на певному рівні, знизити незадовільною агротехнікою і підвищити, вирощуючи високі врожаї.