- •1.Соціальне партнерство(соціальний діалог) в охороні праці.
- •2. Соціальне партнерство як принцип законодавчого ту нормативно-правового забезпечення охорони праці.
- •6.Вимоги до забезпечення ох.Пр. В структурі соціальної відповідальності.
- •7.Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства
- •8. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •9.Основні напрямки співробітництва.
- •10.Оон.Вооз.
- •11. Магате.Моп.
- •12. Європейський Союз. Снд.
- •13.Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
- •15.Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •16. Положення про організацію суоп в галузі.
- •4. Політика в галузі охорони праці
- •7. Планування заходів з охорони праці
- •10. Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи, функції
- •4.Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом
- •6. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •7. Організація розслідування, склад комісії з розслідування, основні документи
- •8. Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру
- •9. Дослідження та профілактика виробничого травматизму
- •10 .Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості
- •11.Методи дослідження виробничого травматизму
- •12.Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі
- •4. Санітарні вимоги до організації кік
- •19. Диференційований підхід в організації ігор для запобігання стресу та травматизму
12. Європейський Союз. Снд.
Європейський Союз (офіційна назва, скорочено - ЄС) - політичний та економічний інтеграційне об'єднання 27 країн Європи: Німеччині, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Великобританії, Данії, Ірландії, Греції, Іспанії, Португалії, Австрії, Фінляндії, Швеції, Угорщини, Кіпру, Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Словаччини, Словенії, Чехії, Естонії, Болгарії і Румунії. ЄС будується на основі Європейських співтовариств: Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії (засновані у 1957 р.). Європейське об'єднання вугілля і сталі (з нього почалося створення ЄС в 1951 р.) 23 червня 2002 р. припинило своє існування у зв'язку із закінченням Договору про його створення, укладеного на 50 років і не продовжувати сторонами, так як темпи розвитку Європейських співтовариств зробили існування ЄОВС неактуальним.
Головні цілі Союзу та його повноваження визначені Єдиним європейським актом (1987 р.), Маастрихтським (1992 р.), Амстердамським (1999 р.) і Ніццького (2001 р.) договорами. 29 жовтня 2004 р. в Римі пройшла церемонія підписання Конституції, для ухвалення якої буде потрібно її ратифікація всіма державами-членами ЄС, покликана замінити Римський, Маастрихтський, Амстердамський і підписаний у договори (з додатком незначного числа додаткових протоколів). У ній зведені воєдино пропозиції щодо нової інституційної структури Євросоюзу та його функціонування. Тим самим будуть істотно спрощені базові юридичні документи ЄС. Створення єдиного ринку для більш, ніж 455 мільйонів європейців забезпечує свободу переміщення людей, товарів, послуг і капіталу. Усередині Європейського Союзу розробляється єдина політика в таких галузях, як сільське господарство, телекомунікації, транспорт, енергетика та охорона навколишнього середовища.
Співдружність Незалежних Держав створена 8 грудня 1991 року в садибі Віскулі (Біловезька пуща, Білорусь) як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня на умовах Алма-Атинської угоди приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). 23 жовтня 1993 року до СНД приєдналася Грузія. 26 серпня 2005 року зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД. 14 серпня 2008 парламент Грузії прийняв рішення залишити СНД, і, згідно зі Статутом СНД, 18 серпня 2009 Грузія офіційно перестала бути членом Співдружності.
Передумови утворення
1 грудня 1991 року відбувся загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32%) підтвердили Акт про незалежність.
У початковий період існування Співдружності Незалежних Держав вона розглядалася головним чином як механізм цивілізованого розлучення колишніх союзних республік і розподілу майна СРСР. Створення СНД було покликане забезпечити безболісний перехід від єдиної союзної держави до системи суверенних національних держав на місці колишнього СРСР. На відміну від Союзу РСР Співдружність не є державою і не має наднаціональних повноважень.
Цілі організації
СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.
Основні цілі організації:
Співпраця в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях;
Всебічний розвиток держав-членів в рамках єдиного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції;
Забезпечення прав і свобод людини;
Співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння;
Взаємна правова допомога;
Мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації.
До сфер спільної діяльності держав-членів відносяться:
Забезпечення прав і основних свобод людини;
Координація зовнішньополітичної діяльності;
Співпраця у формуванні і розвитку спільного економічного простору, митної політики;
Співпраця в розвитку систем транспорту, зв'язку;
Охорона здоров'я та навколишнього середовища;
Питання соціальної і міграційної політики;
Боротьба з організованою злочинністю;
Співпраця в галузі оборонної політики і охорони зовнішніх кордонів[6].
Органи СНД
Вищим органом СНД є Рада глав держав, за нею Рада голів урядів, а далі — координуючі інститути. Наприкінці 1996 року їх діяло 80, а в 67 з них Україна брала участь.
Рада Глав держав СНД
Головним органом СНД є Рада голів держав-учасниць, що обговорює і вирішує принципові питання пов'язані з діяльністю держав-учасниць, які стосуються їхніх спільних інтересів, а також розглядає будь-які питання, в яких зацікавлені окремі держави-члени Співдружності, враховуючи інтереси решти учасниць.
Рада голів держав-учасниць на своїх засіданнях приймає також рішення щодо:
— внесення поправок до Статуту СНД;
— створення нових або ліквідації існуючих органів Співдружності;
— оптимізації структури СНД, удосконалення діяльності органів Співдружності;
— заслуховування доповідей про діяльність органів СНД;
— призначення голів органів, що відносяться до її компетенції;
— делегування повноважень іншим органам СНД;
— затвердження положень про органи СНД, що входять у її компетенцію.