Сторінка 4

Для того, щоб виконати усі завдання, будуть використовуватися такі методи, як: вивчення педагогічного досвіду, монографічний, соціологічний, методи роботи з літературою (аналіз, вивчення документації), дистрибутивний аналіз (вивчення оточення), структурний.

Методологічною основою нашого дослідження є ідеї використання нетрадиційних форм проведення уроків, а саме: шляхи підвищення ефективності навчання, пробудження інтересу учнів до вивчення рідної мови, ідеї розвитку творчих здібностей учнів, емоційного піднесення на уроках з мови.

Ми вважаємо, що дослідження допоможе упевнитися в тому, що традиційний процес вивчення української мови в школі потребує нововведень, одним із видів яких і є нестандартні уроки. Дослідна робота допоможе вчителям-мовникам краще орієнтуватися у різних типах нетрадиційних уроків та у їх використанні на уроках української мови.

Сторінка 5

1.1 Поняття нестандартного уроку

Держава стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, а тому вимоги, потреби людини у ньому змінилися [додаток 1].

Тож бачимо, що суспільство «Епохи інформації» (постіндустріальне) вимагає від людини:

1) певних умінь, які можна застосувати за будь-яких обставин;

2) уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;

3) не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;

4) комунікабельності – уміння працювати у згоді з іншими і спільно доходити мети [1, c. 4 ].

Саме тому ми усвідомили необхідність застосування під час викладання шкільних предметів таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залучали позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу.

У практиці навчання почали з’являтися театралізовані вистави, рольові ігри,різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії тощо. Такі уроки через свою незвичайність наприкінці 80-х рр.. ХХ ст.. отримали назву нестандартних, або нетрадиційних. Вони справді відрізняються від звичних комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток здібностей,інтересів, нахилів учнів,їхніх специфічних умінь,на отримання певних знань чи вироблення окремих загально навчальних умінь, і відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; наявністю у структурі уроку ознак інших форм навчання[4, c. 21].

Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичною ознакою будь-якої школи, можна навіть говорити про «моду» на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним.

Навіть чіткого визначення поняття «нестандартний урок» у педагогічній літературі досі не існує. Найбільш поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та невизначений задум й організаційну форму. З іншого боку, нестандартним можна назвати уроки у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особисто зорієнтований урок, урок у розвивальній системі навчання, модульний урок тощо.

Визначимо, що не існує й загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними.

У посібнику І. П. Підласого «педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять (урок-гра, урок-рольова гра, урок-діалог, бінарний урок та ін..). В. А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши типологію