Висновки

Підсумовуючи вищенаведене варто зазначити, що система післявоєнного врегулювання, створена на основі Версальського договору, зумовила потребу у спеціальній міжнародній організації, яка отримала назву Ліги Націй. Ідея її створення виникла у різних країнах наприкінці першої світової війни. Численні людські жертви, руйнування, катастрофічне падіння життєвого рівня, що випали на долю народів воюючих держав, викликали широке розповсюдження пацифістських настроїв.

На Паризькій мирній конференції під головуванням американського президента діяла спеціальна комісія, що займалася опрацюванням статуту Ліги Націй. Запропонований нею проект був схвалений і внесений до Версальської системи мирних договорів як їхня складова частина.

Статут підписали 44 держави, в тому числі «первісні члени» Ліги – 31 країна, союзники у війні проти німецького блоку. До Ліги приєдналося ще 13 держав, які у війні участі не брали. Керівними органами Ліги були Асамблея, Рада та Постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем Ліги Націй.

В процесі своєї діяльності у міжвоєнний період міжнародна організація Ліга Націй зазнала ряд успіхів та невдач. До вдалих аспектів діяльності цієї організації належить:

• рішення щодо Аландських островів, згідно якого вони повинні бути частиною Фінляндії, але управлятися автономно, відводячи потенційну війну між двома країнами;

• вживання запобіжних заходів, що дозволили зберегти мир між Албанією та Югославією у 1921 р.;

• недопущення бойових дій між Грецією та Болгарією 1925 році;

• вирішення суперечки між ІракоміТуреччиною, щодо контролю над колишньою Оттоманською провінцієюМосулв 1926 р;

До невдач Ліги націй відноситься:

• невдалі дипломатичні переговори стосовно міста Цешин;

• невиконання вимог Ліги її безпосередніми учасниками Францією та Бельгією стосовно Руру;

• захоплення Маньчжурії було однією з головних невдач Ліги і послужило причиною виключення Японіїз організації;

• неефективні санкції стосовно Італії та її вторгненням в Абіссінію. В результаті чого США відмовилось співпрацювати з Лігою.

Досвід Ліги націй був використаний при створенні Організації Об'єднаних Націй. Сам факт створення постійної міжнародної організації загальнополітичного характеру з постійно діючим апаратом був подією важливого історичного значення. Ліга націй будувалася як орган колективного підтримання миру, що означало крок до інтернаціоналізації відповідальності за збереження миру.

Список використаних літературних джерел

1. Илюхина Р. М. Лига Наций 1919-1934. – М.: Наука, 1982. – 211 с.;

2. Кушнір В. Західноукраїнське товариство Ліги Націй (1922-1928) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип. 33. – Львів, 1998. – С.154-160;

3. Кушнір В. Західноукраїнське товариство Ліги Націй та Міжнародна Унія товариств Ліги Націй (1922-1928) // Наукові зошити історичного факультету. – Вип. 2. – Львів, 1999. – С. 224-228;

4. Ліга Націй [Електронний ресурс] /Молодіжний портал «ДЖЕРЕЛО». – Режим доступу : http://www.djerelo.com/index.php?option=com_ content&task=view&id=1217&Itemid=230

5. Ліга націй [Електронний ресурс] /Онлайн енциклопедія «ВІКІПЕДІЯ». – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Ліга_Націй

6. Ліга Націй та її історична роль [Електронний ресурс] / Електронна бібліотека Київського інституту міжнародних відносин. – Режим доступу : http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/47.htm

7. Ліга Націй та українське питання. 1919 - 1934 рр.: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 [Електронний ресурс] / В.В. Кушнір; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Львів, 2000. – 16 с. укp.