Інші типи морфологічного словотвору

Основоскладання – продуктивний спосіб творення слів, що пояснюється сучасною тенденцією до збільшення кількості інформації, яку несе кожна одиниця тексту.

За насиченістю складними словами виділяються офіційно-діловий, науковий та публіцистичний стилі.

Відтінок книжності посилюється, коли обидва компоненти слова є іншомовним походженням.

Пр.: макросистема, псевдонаука, субтропіки, трансмісія (фактично це префіксоїди).

Менш інтенсивного книжного відтінку надають префіксоїди:

Пр.: самовбивця, самогубство, самодур, малолітражка, багатоголосся.

Книжний характер мають запозичені компоненти –лог[ія], -філь[ство],

-фаб[ство], -ман[ія] і питоме –знавство:

Пр.: філологія, меломан, краєзнавство.

Стилістичний ефект створюється при поєднанні цих компонентів з семантично невідповідними основами: брехологія, малознавство.

Приналежність компонентів складних слів до різних частин мови загалом не впливає на їх стилістичне забарвлення. Проте складні слова з дієслівними компонентами відзначаються більшою експресивністю (особливо, коли дієслова у формі наказового способу). Сфера вживання таких слів: художній та розмовно-побутовий стилі:

Пр.: вернигора, вертихвістка, горицвіт, крутиус, паливода, перекотиполе, пройдисвіт; Гуляйполе, Перебийніс.

Поєднання різностильових основ відіграє стилістичну роль:

Пр.: віршомаз, людожер.

Значно більшу експресивність мають кальки запозичених слів або їх відповідники:

Пор.: біографія – життєпис відзначаються більшою

горизонт – виднокруг, виднокрай образністю

пейзаж – краєвид

фонтан – водограй

Словоскладання – ґрунтується здебільшого на поєднанні синонімічних слів, що фактично є першим ступенем ампліфікації як стилістичної фігури.

Пр.: місяць-молодик горе-біда

дівка-сиротина батько-мати

мед-вино хліб-сіль

Словоскладання сягає своїм корінням у народно - пісенну творчість:

козак-запорожець

турки-бусурмани

рід-плем’я,

тому вживання таких слів пов’язане із стилізацією під фольклор.

Морфолого-синтаксичний спосіб

Субстантивація захопила історизми й застарілі слова:

Пр.: лановий, подушне, придане;

Слова з відтінком урочистості:

Пр.: зодчий, стерничий;

діалектизми: вартовничий, степовничий;

побутовізми: варенична, пиріжкова.

Виразною ознакою наукового стилю є субстантивовані прикметники типу: безкрилі, пернаті, осетрові, ділене, зменшуване, приголосний, голосний.

До лексики книжних стилів належать субстантивовані прикметники середнього роду, що означають абстрактні поняття:

Пр.: нове, старе, негативне, загальне, конкретне, ціле.

Серед них виділяється група термінів:

Пр.: абсолютне, первинне, матеріальне, реакційне, трагічне, комічне.

До емоційно-забарвленої лексики належать субстантивовані прикметники, що мають узагальнено-особові значення. Тому сфера використання цих слів – прислів’я, приказки:

Краще один мудрий, ніж десять дурних;

Багатий з бідного живе.

Пр.: чорнобривий, сміливий, мужній, сліпий, німий, лінивий, лихий, лукавий, старий, молодий.

Розмовний характер мають субстантивовані прикметники типу: душова, примірочна, пивна, прохідна, перев’язочна;

Професійно-виробнича лексика – субстантиви: учительська, доповідна, накладна, квартирні, комісійні.

Пор.: відтінок багач – багатий відтінок урочистості,

розмовної зневаги бідняк – бідний піднесеності або

вартівник – вартовий книжності, субст.

мудрець – мудрий оскільки прикметники

розумник – розумний мають узагальнююче

значення.