Суфікси з лексико – граматичним значенням

Суфікси з лексико – граматичним значенням вносять у значення слова відтінок суб’єктивної оцінки.

Ці суфікси звичайно поділяють на дві групи:

1) суфікси на означення зменшеності чи здрібнілості (виразники пестливості, ласкавого або фамільярного ставлення мовця до названого предмета чи особи);

2) суфікси на означення збільшеності чи згрубілості, які одночасно вважаються виразниками зневажливого, іронічного або фамільярного ставлення.

1: синок, дідок, сніжок, Розглянуті суфікси утворюють ланцюжок, в

папірець, хатина, віконце, якому наростання значення зменшеності

сальце, братик, возик, супроводжується посиленням емоційного

котик, камінчик, хлібчик, забарвлення аж до зникнення значення зменшеності в останній ланці: віз – візок -

хатка, ніжка, гвіздочок, возик - візочок; смуга – смужка – смужечка;

вершечок, квіточка, серце – сердечко – серденько; явір – яворок -

книжечка, хустиночка, яворочок – яворонько.

серденько, стеблинонька

Залежно від змісту висловлювання і словесного оточення окремі слова з суфіксами І групи можуть мати відтінки, притаманні словам з суфіксами ІІ групи:

Пр.: батечко, сестричка, хлопчик – з відтінком осуду, зневаги.

Пр.: поводити себе як хлопчик;

Пр.: чобіточки сорокового розміру;

Пр.: шматочок з воловий носочок (приказ)

Усі розглянуті суфікси надають словам виразного розмовного відтінку, оскільки демінутивні утворення не властиві писемній мові, за винятком стилю художньої літератури.

2: суфікси цієї групи також належать найчастіше до розмовної, а то й до просторічної лексики.

Значення збільшеності і різні стилістичні відтінки виявляються в цих суфіксах в неоднаковій мірі: 1) бабище, дідище, вовчище, вітрище, хлопчище; 2) дівчисько, хлопчисько, бабисько, дідисько.

Пор.: стилістично нейтральні слова: вогнище, горище, днище, селище.

Пор.: -ищ- може виражати відтінок схвалення (відбувається процес нівелювання стилістичного забарвлення слів): басище, морозище.

може виступати з відтінком співчуття, схвалення, жалості, прихильності:

Пр.: «Він … сказав, за усмішкою ховаючи своє схвилювання: „Тямуще дівчисько!‟ (А. Головко), «У колисці п’ятимісячний хлопчисько ворушить рученятами» (О. Довженко).

- задавака, кривляка, розбишака, писака;

- відтінок лайливості: злодіюка, тварюка, зміюка;

- катюга, злодюга, носюра, басюра, роботяга, горбань – надають словам значення згрубілості, однак відтінки зневаги або схвалення залежать від контексту: «Оце молодець! Зразу видно, що добрий козарлюга росте» (А. Дімаров). «Раптом скортіло йому взнати щось про цього милого здорованя» (О. Ільченко).

Значна частина іменників української мови утворюється від дієслів та прикметників за допомогою : біль, доказ, зелень, молодь.

Цей засіб не відіграє помітної стилістичної ролі у більшості таких іменників. Виняток становлять:

1) віддієслівні іменники із звуконаслідувальним характером: бряк, грюк, дзвяк, дзеньк, стук;

2) авторські неологізми: (прозор, тонь – у Тичини);

3) відприкметникові іменники , що належать до поетичного лексикону: безмеж, блакить, вись, далеч, міць, можуть, шир, юнь, теплінь, рань.

Нульовий суфікс в подібних утвореннях – сильний засіб оновлення, „відсвіження” або „згущення” емоційної насиченості слова, тому використовуються не лише у художньому й розмовному стилях, а й у публіцистичному.

● Префіксація

Власне іменникові префікси па-, пра-, су-, уз-, прі- мають обмежені стилістичні можливості. Стилістична функція їх виявляється тільки в окремих словах. Мала продуктивність цих префіксів пов’язана із їх архаїчністю, тому іменники з цими префіксами тяжіють до застарілої лексики, що виконує функцію забарвлення урочистості, піднесеності.

Пор.: горб – пагорб

ліс – праліс

противник – супротивник

росток – паросток

Пр.: «Як парость виноградної лози, плекайте мову…» (М. Рильський); «Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева» (М. Стельмах)

Стилістичні функції префіксів, спільних для іменників і прикметників, більш однозначні:

–анти- (має український синонім проти- (противага, протидія, протиборство) – їхні стилістичні функції збігаються), контр-, ультра-, архі- (надають книжного відтінку)

Пор.: автор – співавтор префікс термінологіз.,

стиліст. нейтр. власник – співвласник роблячи більш книжним

бесіда – співбесіда

робітник – співробітник

- без- (книжн.): безвихідь, безглуздя, безгосподарність, бездарність, безумство.

- не- не відіграє стилістичної ролі, однак у словах з префіксом без- надає відтінок книжності: небезкорисливість, небезпідставність.

не- у художньо-белетристичному стилі може змінити позитивне емоційне забарвлення на негативне (це стосується невеликої групи емоційно забарвленої лексики):

правда, щастя, воля, доля

Пор.: неправда, нещастя, неволя, недоля – у поетичному мовленні.

Дієслівні префікси ви-, від-, до-, з-, за-, на-, над-, об-, пере- в іменниках не відіграють стилістичної ролі.

Загалом префіксовані іменники стилістично сприймаються як більш книжні утворення, ніж відповідні вихідні дієслова, що пов’язано з більш абстрактним характером таких іменників у порівнянні з дієсловами.