Лекція 8. Вимоги до заняття з мовних дисциплін
Заняття з ІМ як основна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою.
Мовленнєва спрямованість заняття ІМ. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об'єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності
слухання,
говоріння,
читання,
письма на уроці ЇМ.
Для досягнення таких цілей необхідна
по-перше, практична орієнтація заняття, тобто переважання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням.
Кожне заняття повинно мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь.
По-друге, мовленнєва спрямованість заняття означає комунікативний характер вправляння.
Вправи мають бути підпорядковані комунікативним цілям.
Комунікативне вправляння - це завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою.
Виконуючи комунікативну вправу, студент вирішує поставлене викладачем розумово-мовленнєве завдання, його мовлення пов'язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування.
Комунікативна атмосфера повинна пронизувати все заняття, починаючи з повідомлення викладачем завдань уроку і закінчуючи підсумком заняття, коли викладач оцінює роботу студентів, наголошуючи на їх досягненнях саме в оволодінні комунікацією.
Комплексність заняття ЇМ. Ця особливість заняття зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного.
Отже на занятті ЇМ всі аспекти мови - фонетичний, лексичний, граматичний - вивчаються взаємопов'язано, взаємозумовленим є й навчання видів мовленнєвої діяльності.
Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись в усіх видах мовленнєвої діяльності.
Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності.
Засвоєння структури пасивного граматичного мінімуму необхідна практика читанні чи аудіюванні. Це проте не означає, що на занятті в однаковій мірі розвиваються всі види мовленнєвої діяльності. Один чи два з них буду переважати над іншими.
Іноземна мова - мета і засіб навчання. Це положення пов'язане з використанням засобів мовної наочності для оволодіння діяльністю на ЇМ, що реалізується завдяки мовленню викладача.
Мовлення викладача виконує дві важливі функції.
По-перше, воно використовується для організації навчання і виховання на занятті. Отже воно повинно бути виразним, переконливим грамотним, економним.
По-друге, мовлення викладача ЇМ на відміну від інших предметів є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою на котру може використати студент, стимулом, що спонукає до мовлення.
Тому воно бути зразковим, тобто нормативним; автентичним, тобто саме так у даній ситуації сказав би носій мови; адаптивним, тобто відповідати можливостям мовленнєвому досвіду студентів; різноманітним за засобами вираження думки.
Створення іншомовної атмосфери на занятті має стати одним із завдань викладача ІМ, тому він повинен прагнути до ведення заняття виключно іноземною мовою.
Мовлення викладача не повинно займати більше 10% часу. Решта часу повинна бути віддана мовленню студентів.
Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності студентів.
Ефективність року визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності студентів, і завдання викладача полягає у залученні їх до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності і підтриманні її протягом заняття.
До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відноситься
використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповів інтелектуальному розвитку студентів;
постановка цілей, що спонукають учнів у вирішенні комунікативних завдань, до висловлювання власних думок
застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному студенту брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшують активний час на занятті (самостійна робота, колективні форми навчання).
Стимулювання активності студентів має бути пов'язаним з розвитком мовленнєвої ініціативи.
Це означає, що домінувати на занятті повинен студент, а не викладач. Така вимога відповідає особистісно-діяльнісному підходу, згідно з яким у центрі навчання знаходиться суб'єкт-студент.
Різноманітність форм роботи студентів. З огляду на сучасну тенденцію навчання студент розглядається як суб'єкт навчальної діяльності, актуальним є застосування таких її форм, котрі інтенсифікують навчання, спонукають до активної роботи кожного студента і разом з тим дають йому можливість самому регулювати темп та умови виконання діяльності.
Вимога різноманітності форм роботи є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовлення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити студента на уроці.
Особливий ефект у цьому смислі дає поєднання індивідуальних форм роботи з колективними.
До індивідуальних форм відносять
роботу у фронтальному режимі (відповіді студентів по черзі),
опитування окремих студентів,
індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма,
говоріння у режимі "студент-диктор", проговорювання або читання хором за викладачем чи диктором).