Висновки

Дослідивши проблему державного кредиту і його ролі у формуванні фінансових ресурсів держави, можна зробити наступні висновки:

1. Державний кредит – це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів. Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:

• збалансованість бюджету;

• фінансова підтримка сфери виробництва;

• розвиток соціальної сфери.

2. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики

3. Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

4. У 2004 році обсяги погашення державного боргу склали 9 205,6 млн. грн., що на 1 849,0 млн. грн., або на 25,1 % більше, ніж було у 2003 році. З коштів, передбачених у бюджеті на погашення державного боргу, на погашення зовнішнього боргу було витрачено 60,3 % коштів, внутрішнього – 39,7 %.

5. За інформацією Міністерства фінансів України на 31 грудня 2004 року державний прямий та гарантований борг України становив 85 397,0 млн. грн., або 16096,2 млн. дол. США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг – 64 442,8 млн. грн. (75,5 % від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу), або 12 146,6 млн. дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг – 20 954,3 млн. грн. (24,5 %) або 3 949,6 млн. дол. США.

6. Обсяг залучення коштів на зовнішніх та внутрішніх ринках капіталу (тобто обсяг запозичень) практично буде дорівнювати обсягу погашення боргових зобов'язань держави у 2005 році.

7. Насамперед наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального фінансового становища держави. Державний борг – це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку – розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.

На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.

8. Дефіцит бюджету і державний борг, безперечно, впливають на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це економічні наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові – це економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу.

9. Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на економічне зростання у тривалому періоді, а отже й на рівень життя майбутніх поколінь. Збільшення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді спричиняють витіснення державним боргом приватного капіталу. Зростання процентних ставок веде до того, що люди нагромаджують зобов'язання уряду замість приватного капіталу. Тому зростання державного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутні покоління, а отже вони матимуть нижчий рівень доходу.