апопій

Процес добору і визначення номенклатури товарів за різними ознаками, спрямований на задоволення попиту населення і

забезпечення високої прибутковості роботи підприємств торгівлі,

називається формуванням асортименту.

Як відомо, перелік товарів, які реалізуються на підприємствах роздрібної торгівлі, називається торговим асортиментом. Формування торгового асортименту в роздрібній мережі спрямовано на найбільш повне задоволення запитів покупців та активний вплив на попит для підвищення рівня і культури споживання.

Перетворення виробничого асортименту на торговий починається на підприємствах оптової торгівлі, які організовують закупівлю і доставку основної маси товарів складного асортименту. На підприємствах роздрібної торгівлі здійснюється перетворення виробничого асортименту на торговий за основними групами продовольчих та непродовольчих товарів першої необхідності та простого асортименту товарів, які закуповуються безпосередньо у виробників.

Загальні напрями у формуванні асортименту товарів торговельними організаціями і підприємствами як оптової, так і роздрібної торгівлі визначаються їх асортиментною політикою.

Асортиментна політика — це комплекс заходів

щодо управління асортиментом товарів.

Вона відображає вимоги і форми розподілу праці між учасниками товаро-

просування (товароруху) і має на меті розробити принципи добору товарів з урахуванням специфіки роботи окремих підприємств і організацій. Разом з тим,

асортиментна політика в роздрібній торгівлі не зводиться лише до орієнтації магазинів на торгівлю певними групами (комплексами) товарів. Вона передбачає загальні напрями формування асортименту товарів у роздрібній

мережі міста, мікрорайону, торговельної організації, приватного підприємства чи фірми.

Кінцевою метою асортиментної політики є отримання прибутку та забезпечення високої ефективності роботи промислових і торговельних підприємств, що досягається за рахунок максимально можливої відповідності обсягів і структури виробництва товарів народного споживання купівельному попиту населення.

Асортиментна політика є важливим складником загальної стратегії роздрібної торгівлі. Стратегія оптимізації асортименту може здійснюватися шляхом звуження його широти і зменшення глибини: магазини скорочують асортимент до декількох товарних груп, а в межах груп — організовують продаж лише найбільш популярних і ходових товарів. Це дає змогу значно зменшити товарні запаси, збільшити швидкість обертання товарів і скоротити потребу в кредитах на закупівлю та реалізацію товарної маси.

Якщо в основу формування асортименту покладено стратегію максимального його розширення і поглиблення, то вона потребує значно більших фінансових ресурсів, але дозволяє запропонувати покупцям дуже широкий асортимент товарів, які можна придбати тільки в цьому магазині.

Таким чином, асортиментна політика повинна обиратися з урахуванням загальної мети і стратегічних підходів, які ставить перед собою керівництво фірми, роздрібного торговельного підприємства. Вона передбачає організацію продажу в магазині збалансованого асортименту товарів, який в раціональних співвідношеннях поєднує товари різних товарних груп залежно від потреб ринку, має враховувати рентабельність торговельної діяльності. При цьому прибутковість торгівлі може бути досягнута як за рахунок скорочення, так і розширення товарного асортименту. Стратегія формування асортименту в цьому випадку має визначити, чи підвищиться рівень доходів магазину, якщо торгувати (чи не торгувати) цим товаром.

Особливого значення набуває концепція прибуткової роботи в умовах ринкової економіки, яка орієнтована на отримання прибутку від комерційної діяльності. Однак не завжди прибуток є основним мотивом торговельної

діяльності. Так, система споживчої кооперації, яка обслуговує майже все сільське населення і виконує соціальне завдання держави — торговельне обслуговування пайовиків і жителів села, в останні роки здійснює торгівлю зі значними збитками, особливо у віддалених та малих населених пунктах. Тому рішення з асортиментної політики не повинні ґрунтуватися лише на рентабельності торговельних підприємств. Вони мають ураховувати результати всебічного аналізу їх діяльності, основних завдань і обраної стратегії розвитку.

Асортиментна політика — важливе народногосподарське завдання,

раціональне вирішення якого потребує скоординованих дій як на загальнодержавному рівні, так і в окремих сферах діяльності: виробничій сфері, оптовій і роздрібній торгівлі.

Асортиментна політика на загальнодержавному рівні зводиться до регулювання виробництва і реалізації товарів народного споживання за допомогою законодавчих актів, постанов, інших нормативних документів з метою виробництва товарів, які відповідають купівельному попиту населення.

Вона визначає рівень і організацію збутової та комерційної роботи в промисловості, оптовій і роздрібній торгівлі.

Асортиментна політика у виробничій сфері спрямована на постійне розширення і оновлення асортименту товарів, які виробляються на вітчизняних промислових підприємствах. Основним завданням її є більш повне задоволення потреб населення, поліпшення структури споживання, що у підсумку зводиться до розробки і випуску оптимального асортименту товарів за високого рівня ефективності виробництва та мінімальних витрат.

У сфері торгівлі асортиментна політика спрямована на раціональне розміщення наявного асортименту товарів на оптових і роздрібних торговельних підприємствах. При цьому товари складного асортименту, малого та періодичного попиту можуть спочатку надійти на оптові бази і склади для підсортування. Товари простого асортименту, повсякденного та масового попиту, як правило, поставляються безпосередньо підприємствам роздрібної торгівлі. Асортиментна політика при цьому спрямована на забезпечення

раціонального розміщення наявного асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі.

Асортиментна політика у сфері роздрібної торгівлі має на меті створити максимально широкі можливості вибору товарів у магазинах з урахуванням мінімізації витрат часу покупців на купівлю за високої ефективності торговельної діяльності. Широка номенклатура товарів, які надходять для реалізації в роздрібну торговельну мережу, їх постійне оновлення ускладнюють контроль асортименту за моделями, фасонами, а наявність дрібної торговельної мережі не дозволяє здійснювати ефективне управління ним. Виникає потреба в розробці певної стратегії в асортиментній політиці.

У масштабах країни стратегія асортиментної політики передбачає розширення асортименту товарів вітчизняного виробництва, орієнтацію на власні можливості товаровиробників, оптимізацію асортименту з кожної товарної групи і підгрупи за рахунок зняття з виробництва застарілих моделей і фасонів, оновлення асортименту на якісно новій основі.

2

Формування асортименту товарів у магазинах орієнтовано на максимальне задоволення попиту населення, що є основою прибуткової діяльності. У підприємствах роздрібної торгівлі, які розташовані у великих населених пунктах, де проживає значна кількість населення і сконцентрована розгалужена мережа підприємств роздрібної торгівлі, формування асортименту має враховувати принцип територіального розміщення магазинів різних систем і форм власності та раціональний розподіл товарів між ними. В умовах ринкової економіки основним регулятором цього процесу є конкуренція, яка дозволяє сформувати мережу підприємств роздрібної торгівлі з урахуванням фінансових можливостей, пішохідної доступності та середнього радіуса дії кожного магазину.

Разом з тим, у сільській місцевості, для якої характерне надто розосереджене проживання населення, низькі грошові доходи, розпорошеність

попиту та наявність дрібних підприємств роздрібної торгівлі, формування асортименту потребує інших принципів та методів регулювання.

Формування асортименту товарів — складний процес, на який впливає ціла низка чинників. Умовно їх можна поділити на загальні — не залежні від умов роботи магазину — і специфічні — пов'язані з умовами функціонування,

організацією і технологією торгівлі в кожному конкретному магазині (рис. 1).

Рис.1. Класифікація чинників, що впливають на формування асортименту товарів у магазині.

До загальних чинників належать: попит покупців і виробництво товарів, а

також соціально-економічні, демографічні, національно-побутові та природно-

кліматичні (рис. 2).

Рис. 2. Основні загальні чинники, які впливають на формування асортименту товарів у магазині.

 Раціональний асортимент товарів у магазинах — це асортимент, який відповідає попиту покупців. При цьому попит формує вимоги до асортименту, а

виробництво їх задовольняє. Для успішної роботи працівники торгівлі повинні мати достовірну інформацію про обсяг та структуру попиту, динаміку його

змін, особливості формування на підприємствах різних типів, форм власності,

спеціалізацій.

Якщо основну масу продовольчих товарів переважно формують товари повсякденного і частого попиту, то непродовольчі товари належать до товарів періодичного і нечастого попиту, а періодичність купівель їх пов'язана з термінами споживання, сезонністю та широтою асортименту, що виробляється промисловістю. Періодичність купівлі таких товарів окремим споживачем коливається від декількох тижнів, місяців (шкарпетки, панчохи) до декількох років (годинники, автомобілі, меблі, хутряні вироби).

Важливо пам'ятати, що попиту на продукти харчування, порівняно з попитом на непродовольчі товари, притаманний високий ступінь стійкості

(деякі сорти хліба, пива, кондитерських виробів). Ці товари повинні бути присутні у продажу, що потребує певної стабільності у формуванні їх асортименту. При цьому постійна наявність широкого і стійкого асортименту таких товарів у магазині сприяє їх прискореній реалізації, поліпшує показники господарсько-фінансової діяльності, прибутковість роботи магазину.

Для непродовольчих та багатьох продовольчих товарів характерна їхня взаємозамінність. Урахування цього фактора при формуванні асортименту потребує наявності в магазині широкого переліку товарів, близьких за призначенням, що в свою чергу дозволяє більш повно задовольнити попит покупців.

Крім того, потреба в придбанні того чи іншого товару супроводжується різним ступенем чіткості формулювання попиту. Водних випадках покупець має чітке уявлення про товар, який купляє (стійкий попит), в інших — не до кінця уявляє конкретні ознаки товару — ціну, фасон, матеріал, колір,

визначаючи тільки деякі загальні вимоги (чобітки на високих підборах, костюм на щодень, демісезонне пальто, сорочка 42-го розміру і т. ін. —

альтернативний, імпульсний попит), а остаточне рішення приймається у процесі ознайомлення з наявним асортиментом та під час вибору товарів.

Отже, задоволення попиту населення на товари потребує забезпечення достатньої повноти асортименту товарів у магазинах, яка досягається шляхом

постійного підсортування асортименту як товарами, які добре відомі покупцям,

так і новими, попит на які ще не склався, орієнтації на комплексність попиту та пропозицію комплектних товарів тощо.

У практичній роботі підприємств роздрібної торгівлі різних форм власності широко використовується групування наявних у продажу товарів за функціональною ознакою — комплексністю попиту покупців. До складу комплексів входять товари різних товарних груп, призначених для комплексного задоволення попиту населення. Групування асортименту в споживчі комплекси покладено в основу спеціалізації магазинів, секцій універмагів та формування їх товарного асортименту.

Спеціалізація торговельної мережі здійснюється на основі таких

споживчих комплексів:

розрахованих на задоволення попиту окремого контингенту покупців

("Товари для жінок", "Товари для чоловіків", "Товари для дітей", "Товари для молоді");

призначених для задоволення певних потреб ("Товари для спорту", "Товари для дому", "Подарунки", "Товари для відпочинку" та ін.).

Споживчі комплекси поділяються на мікрокомплекси. Формування асортименту магазинів за споживчими комплексами і мікрокомплексами дозволяє зосередити в кожному з них усі товари незалежно від того, якою галуззю промисловості, з якої сировини і матеріалів та за якою технологією вони вироблені. Це створює умови для більш повного задоволення попиту населення, значного скорочення витрат часу покупців на пошук та купівлю товарів, підвищення рівня торговельного обслуговування. Воно дозволяє ефективніше використовувати торгову площу магазинів, поліпшити показники господарської діяльності, підвищити економічну ефективність торгівлі.

Одним з найважливіших чинників формування товарного асортименту є

виробництво та імпорт товарів народного споживання, оскільки їх обсяг і асортиментна структура обумовлюють пропозицію товарів на товарному ринку.

Значний вплив на пропозицію товарів має розміщення їх виробництва на території країни, сезонність, партіонність і ритмічність випуску промисловими

підприємствами, а також масштаби імпорту з-за кордону. Тому під час формування асортименту в роздрібній торговельній мережі враховуються не тільки можливості власного вітчизняного виробництва й імпорту товарів, але й поставка їх конкретним підприємствам торгівлі за прийнятними цінами і на вигідних умовах.

Основними соціально-економічними чинниками є соціальний склад населення, характер його трудової діяльності, рівень цін, доходів та соціального забезпечення населення, розвиток та спрямованість основних виробничих галузей в регіоні, культурно-побутові умови проживання тощо.

До складу демографічних чинників належать: професійний склад населення, склад за статтю і віком, кількість сімей, що обслуговується магазином, їх структура тощо.

Національно-побутовими чинниками є структура населення за національною ознакою, його звичаї й традиції у споживанні окремих товарів.

Під природно-кліматичними чинниками розуміють вплив природних і кліматичних особливостей окремих районів, місцевого сезонного календаря на формування асортименту товарів у магазинах.

До специфічних чинників, які впливають на побудову асортименту товарів у кожному конкретному магазині, належать: тип і розмір магазину, його технічна оснащеність; умови товаропостачання; чисельність населення, що обслуговується; наявність крупних центрів тяжіння (міст, районних центрів) і

місце розташування магазину; транспортні умови, в т. ч. стабільність транспортних комунікацій в різні сезони року; щільність (густота) торговельної мережі; середній радіус дії та пропускна спроможність магазину тощо (рис.3).

Кожен з названих чинників по-різному впливає на порядок формування асортименту. Так, за типом магазину визначається перелік товарних груп, які реалізуються; технічна оснащеність магазину — широта асортименту товарів,

представлених у торговому залі, культура торгівлі та продуктивність праці працівників; умови товаропостачання — розмір товарних запасів та швидкість їх обертання. Від чисельності населення, що обслуговується, залежить торгова площа магазину і широта внутрігрупового асортименту.

Рис.3.Основніспецифічні чинники,яківпливаютьнаформування асортименту товарів у магазині.

Однак не всі наведені вище чинники можуть бути зіставлені й оцінені кількісно. Виходячи з цього, на нинішньому етапі розвитку торгівлі, її технічного оснащення та впровадження в практику роботи сучасних магазинів комп'ютерних технологій перспективною є розробка асортиментних моделей у межах окремих етнографічних та кліматичних зон. Досвід економічно розвинутих країн Західної Європи та Сполучених Штатів Америки свідчить про можливість розробки таких інваріантних розрахунків асортиментних моделей на базі комп'ютеризації комерційних та технологічних процесів на підприємствах роздрібної торгівлі. Об'єктивною передумовою цього в роздрібній торгівлі України є проведена в останні роки робота щодо масового впровадження у виробництво та торгівлю штрихкодування та електронних контрольно-касових апаратів.

3

Робота з формування асортименту товарів повинна тривати безперервно,

з дотриманням певних принципів, згідно з якими здійснюється розподіл товарів на підприємствах роздрібної торгівлі, запровадження для окремих магазинів оптимальної широти і глибини асортименту, добір у магазинах товарів за різними асортиментними ознаками.

Такими принципами є:

—забезпечення відповідності товарного асортименту характеру і особливостям попиту населення з метою найбільш: повного його задоволення;

—визначення оптимальної широти і глибини асортименту товарів для кожного магазину з урахуванням їхньої товарної спеціалізації, типізації,

зони діяльності та величини торговельної площі;

—забезпечення постійної наявності у продажу сталого асортименту товарів відповідно до попиту населення;

—максимальне наближення до покупців товарів повсякденного попиту і простого асортименту та концентрація товарів складного асортименту у відносно невеликій кількості спеціалізованих і універсальних магазинів,

які мають можливості для показу та реалізації всього асортименту товарів;

— економічна ефективність роботи магазину.

4

З погляду технології процес формування асортименту товарів у магазинах можна поділити на три етапи (рис. 4).

Рис. 4. Етапи формування асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі.

 На першому етапі здійснюється розподіл асортименту між підприємствами роздрібної торгівлі, розташованими на території села, міста,