2. Морфологічне дослідження крові

У клінічній практиці дослідження морфологічного складу крові включає: підрахунок еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, виведення лейкограми, вивчення патологічних змін крові.

2.1. Підрахунок кількості еритроцитів

Підрахунок еритроцитів проводять за допомогою мікроскопа в лічильних камерах або із застосуванням різних електронних лічильників.

Меланжерний метод підрахунку еритроцитів

Посуд, реактиви, обладнання:еритроцитарні меланжери, лічильні камери з сіткою Горяєва, мікроскопи, 3 %-ний розчин натрію хлориду.

Методика визначення.Набирають кров у меланжер до мітки 0,5 або 1 (розбавлення відповідно у 200 або 100 разів). Кінчик меланжера витирають ватою. Для правильного наповнення меланжер тримають спочатку під кутом, а потім переводять у вертикальне положення. 3 %-ний розчин натрію хлориду набирають до мітки 101 (обережно, щоб в ампулу не потрапило повітря). Знімають гумову трубочку, меланжер закривають з обох кінців пальцями і струшують. Отримують розведення крові у 100 (якщо кров набрали до мітки 1) або у 200 разів. До лічильної камери притирають покривне скло так, щоб були помітні райдужні кільця. Із меланжера видаляють на вату перші 2–3 краплі розведеної крові, а наступною краплею торкаються збоку до покривного скла і середньої пластинки камери. Внаслідок капілярності рідина заповнює камеру. Зайву рідину видаляють ватою. Якщо у лічильну камеру потрапило повітря, то покривне скло необхідно зняти, камеру витерти насухо і всю роботу повторити.

Підрахунок еритроцитів проводять при малому збільшенні мікроскопа (ок. 10–15об. 8). Клітини підраховують у п’яти великих квадратах, розміщених по діагоналі сітки, кожний з яких розділений на 16 маленьких квадратів. Клітини у великому квадраті починають рахувати з лівого верхнього маленького квадрата, а потім переходять на другий, третій, четвертий. Після верхнього ряду рахують еритроцити у нижче розміщеному ряду, починаючи з першого правого квадрата і т. д. Рахують еритроцити, що знаходяться всередині маленьких квадратів, а також на лівому і верхньому боках великого квадрата, а еритроцити на нижньому і правому боках не враховують.

Кількість еритроцитів (Х)в 1 мкл крові визначають за формулою:

,

де: а – кількість еритроцитів, підрахованих у п’яти великих квадратах с – розбавлення крові (у 200 або 100 разів ) n – кількість квадратів, у яких рахували еритроцити s – площа великого квадрата (1/25 мм²) h – висота камери (0,1 мм). Скорочена формула має вигляд: Х = а·10 000 (при розведенні крові у 200 разів).

Серед змін еритроцитів частіше спостерігають зменшенняїх кількості нижче мінімальних фізіологічних показників –еритроцитопенія (олігоцитемія).Вона зустрічається при анеміях, зумовлених недостатньою годівлею (нестача білків, вітамінів В₂, В₁₂, В_с, С, кобальту, заліза, міді), пригніченні функції кісткового мозку при інтоксикаціях, отруєнні гемолітичними отрутами, крововтратах, піроплазмідозах, злоякісних утвореннях, у клінічній стадії лейкозу.

Збільшеннякількості еритроцитів –еритроцитоз (поліцитемія)буває фізіологічним (у гірській місцевості, у крові новонароджених) і патологічним. У свою чергу патологічна поліцитемія за походженням буваєвідносноютаабсолютною. Відносна поліцитемія спостерігається при втраті організмом води і згущенні крові внаслідок різних хвороб, які супроводжуються діареєю, блюванням, абсолютна – при хворобах серця і легень.