Планування (стандарти)

Виявлення проблем

ні

Аналіз

(чи відповідає фактичний стан об’єкта стандартам)

Продовжити роботу

так

Облік

(фінансові дані)

Рисунок 1.1 – Функціональна система контролінгу

По оцінках фахівців в Україні найбільш підготовленими до використання методології контролінгу є великі підприємства із чисельністю працюючих більш, ніж 1000 осіб. На таких підприємствах досить високий професійний рівень працівників управління, досить тісні комунікаційні зв’язки між окремими підрозділами, розвинена система бухгалтерського обліку.

3. Види контролінгу. Змістовна характеристика розділів контролінгу

Як було показано вище, контролінг - це система управління досягненням цілей і невід’ємна частина управління підприємством.

Сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні (короткострокові) і стратегічні (довгострокові, перспективні). Тому контролінг дозволяє здійснювати постійний контроль досягненням як стратегічних, так і оперативних цілей діяльності підприємства. Отже, контролінг як система містить у собі два основних аспекти: стратегічний і оперативний.

Стратегічний контролінг

Ціль стратегічного контролінгу - забезпечення виживання підприємства та «відстеження» руху підприємства до наміченої стратегічної мети розвитку.

Установлення стратегічних цілей починають з аналізу інформації зовнішніх і внутрішніх умов роботи підприємства.

Стратегічний контролінг відповідає за обґрунтування стратегічних планів. Перш ніж здійснювати контроль за досягненням якої-небудь мети, необхідно встановити, наскільки обґрунтовано вона обрана, наскільки реально її досягнення. Перевірка стратегічних планів містить у собі, як мінімум, перевірку на повноту планів, відсутність внутрішніх протиріч. За результатами проведеної перевірки треба або розробити систему контролю за виконанням плану, або приступити до розробки альтернативних варіантів стратегічного плану.

Оперативний контролінг

Ціль оперативного контролінгу - створення системи управління досягненням поточних (короткострокових) цілей підприємства, а також прийняття своєчасних рішень по оптимізації співвідношення витрати-прибуток.

Основні підконтрольні показники:

• рентабельність капіталу;

• продуктивність;

• ступінь ліквідності.

Систему оперативного контролінгу використовують для підтримки оперативних рішень по недопущенню кризового стану.

Структура (розділи) контролінгу:

1. Установлення цілей - визначення якісних і кількісних цілей підприємства та вибір критеріїв, по яких можна оцінити ступінь досягнення поставлених цілей.

2. Планування - перетворення цілей підприємства в прогнози та плани. Перший крок планування - аналіз сильних і слабких сторін підприємства, можливостей і небезпек (так званий SWOT-аналіз). На основі цього розробляють спочатку стратегію підприємства, а потім - план. План дозволяє підприємству оцінити, наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягти. План - це кількісне вираження цілей підприємства та розробка шляхів їх досягнення. Плани розробляють як по всьому підприємству в цілому, так і по кожному підрозділу. Контролінг бере участь у розробці методики планування, координує діяльність різних підрозділів і служб підприємства в процесі планування, а також оцінює плани, визначаючи наскільки вони відповідають цілям підприємства, наскільки вони стимулюють до дії, наскільки реально їх виконання.

3. Оперативний управлінський облік - відбиття всієї фінансово-господарської діяльності підприємства в ході виконання плану. Як елемент системи контролігну він принципово відрізняється від бухгалтерського обліку. Специфіка управлінського обліку полягає в тому, що він орієнтований на інформаційні потреби керівників підприємства та підрозділів, на підтримку прийняття управлінських рішень, а бухгалтерський облік націлений, насамперед, на зовнішніх користувачів (державні органи, банки й інші).

4. Система інформаційних потоків - найважливіший елемент системи контролінгу на підприємстві. В теорії інформації математично доведено, що існує якийсь мінімальний обсяг інформації, без якого ефективне управління неможливо. Стосовно до підприємства, чим більш мінливе економічне середовище, чим складніше внутрішній пристрій самого підприємства, тим більше інформації потрібно для ефективного управління. Тому управляти, не володіючи інформацією, сьогодні неможливо. Контролінг є постачальником інформації, необхідної для функціонування системи управління на підприємстві. Інформація - це сукупність відомостей, що зменшують ступінь невизначеності. Тому інформація, що поставляє система контролінгу, повинна відповідати наступним вимогам:

• вірогідність;

• повнота;

• релевантність (істотність);

• корисність (ефект від використання інформації повинен перевищувати витрати на її одержання);

• зрозумілість;

• своєчасність;

• регулярність.

5. Володіючи інформацією, керівник може здійснювати моніторинг (від лат. monitor – що наглядає) всієї фінансово-господарської діяльності підприємства - відстеження процесів, що протікають на підприємстві, у режимі реального часу; складання оперативних звітів про результати роботи підприємства за найбільш короткі проміжки часу (день, тиждень, місяць); порівняння цільових результатів з фактично досягнутими.

6. На підставі всієї зібраної інформації система контролінгу здійснює контроль. Контролінг не тотожний контролю: контроль займається фіксуванням і оцінкою фактів, що свершилися в діяльності підприємства, а контролінг націлений на перспективу. Слід зазначити, що при цьому контролінг виконує певні контрольні функції (при цьому сама природа контролю перетерплює істотні зміни).

Попередній контроль:

• контроль цілей (чи правильно поставлені цілі, чи коректно побудовано дерево цілей підприємства, чи не суперечать різні цілі, наскільки адекватно кількісні критерії відбивають якісні цілі підприємства);

• контроль прогнозів (наскільки вони реалістичні, обґрунтовані, інформативні, як вони допомагають підприємству вирішити завдання);

• контроль розриву між цільовим і прогнозованим значеннями (наскільки прогноз розвитку подій не відповідає цілям);

• контроль обмежень (які зовнішні або внутрішні умови заважають підприємству досягти поставлених цілей, які тенденції існують у розвитку цих умов);

• контроль планів (наскільки різні плани підприємства оптимальні з погляду досягнення його цілей, чи не суперечать різні плани один одному й т.д.);

• бюджетний контроль (контроль над витратами підрозділів підприємства шляхом розробки бюджетів).

Поточний контроль:

• контроль і моніторинг зовнішнього середовища підприємства з метою виявлення «слабких сигналів»;

• моніторинг внутрішнього середовища з метою раннього виявлення проблем.

Заключний контроль:

• контроль виконання планів (розрахунок відхилень фактичних значень від планових, аналіз причин цих відхилень).

7. Всі попередні елементи системи контролінгу - від планування до моніторингу реалізації планів - необхідні в першу чергу для забезпечення можливості аналізу планів, результатів і відхилень.

Аналізувати можна і минуле, і сьогодення, і майбутнє. На основі аналізу виробляють рекомендації для прийняття управлінських рішень. З урахуванням сформованої ситуації, а також майбутніх можливостей і небезпек контролінг визначає, які альтернативи дій є у підприємства в цей час й оцінює ці альтернативи з погляду досягнення цілей підприємства.

8. На основі таких рекомендацій керівник може осмислено діяти та приймати відповідні управлінські рішення.

Отже, основне завдання контролінгу - націлювати систему управління підприємством на досягнення поставлених цілей. Тому контролінг є складною конструкцією, що поєднує в собі такі різні елементи. Внаслідок своєї інтегрованості, контролінг забезпечує синтетичний, цілісний погляд на діяльність підприємства в минулому, сьогоденні та майбутньому, комплексний підхід до виявлення та розв’язання проблем, що встають перед підприємством.