
- •Тема 2. Буття природи. Філософське вчення про матерію (2 год.).
- •Філософське вчення про буття матерії
- •Філософське вчення про буття матерії.
- •Матерія та її атрибути: простір, час, рух.
- •Основні властивості простору та часу
- •Атрибути матерії
- •Б) Простір і час
- •Сучасна наука про структуру й властивості матерії
- •Філософське поняття матерії
- •Рух: основні форми. Типи і форми руху.
- •Форми руху матерії
- •Простір і Час
- •Простір і час
- •Вчення про матерію
- •Структура матерії
- •Структурні рівні матерії
- •Рух, його сутність були предметом аналізу вже в античній філософії.
- •Форми руху конкретизують процес руху.
- •Всеєдність як наукова категорія і реальність
- •Системний підхід як метод пізнання світу нежива і жива матерія
- •Поняття «системний підхід» і «система»
- •Системотворчі чинники
- •Механізм розвитку систем Виникнення
- •Система як ціле
- •Перетворення системи
- •Світ у світлі системних уявлень
- •Системність неорганічної природи
- •Системність живої природи
- •Висновок
- •Критерії біологічного віку
- •1. Біологічний вік
- •2. Показники зрілості
- •3. Морфологічна зрілість
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Біосфера, її структура та закони функціонування
- •1. Поняття біосфери. Вчення в. І. Вернадського про біосферу
- •2. Структура біосфери
- •2.1. Основні типи речовини в біосфері
- •2.2. Атмосфера
- •2.3. Гідросфера
- •2.4. Літосфера
- •2.5. Живі організми в біосфері
- •3. Структура біосфери, запропонована Реймерсом
- •4. Функціонування біосфери
- •3.4.1. Функції живої речовини у біосфері
- •4.2. Складові енергетичного балансу в біосфері
- •4.3. Біохімічні кругообіги речовини
- •5. Стабільність біосфери
- •6. Самоорганізація біосфери
- •Водні ресурси України, проблеми їх використання. Річкові системи України
- •1. Водні ресурси України і основні напрями їх раціонального використання
- •2. Головні річкові системи України. Живлення і режим річок
- •Водні ресурси україни
- •Водні ресурси Житомирщини
- •Биологические ресурсы
- •Биоресурсы
- •Біосфера
- •«Лісові ресурси, їх роль у збереженні відновлювальних особливостей біосфери»
- •1. Рослинний світ та лісові ресурси
- •2. Поняття про екологічні фактори, їх види
- •3. Міжнародна діяльність
- •4. Відновлення біосфери
- •Поняття біосфери
- •Принципові положення теорії в.І.Вернадського
- •Склад, межі, властивості і функціонування біосфери
- •Функції живої речовини в біосфері
- •Біосфера та ноосфера
- •Біоетика
- •Біоетика: смислові і предметні ракурси
- •Экоэтика и подходы к решению проблем смягчения глобального изменения климата
- •Биополитика
- •Биоэстетика
- •Чорнобильська катастрофа: дії, результати та уроки
- •Дози опромінення населення України внаслідок Чорнобильської катастрофи
- •Соціальні наслідки. Чорнобильської катастрофи
- •Медико-демографічні наслідки. Чорнобильської катастрофи
- •Еколого-біологічні наслідки
- •Сільськогосподарські аспекти реабілітації радіоактивно забруднених територій і радіаційного захисту населення
- •Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення. Радіологічний стан зони
- •Об’єкт „Укриття”
- •Науковий супровід
- •Економічні збитки, завдані Чорнобильською катастрофою
- •Оцінка збитків для економіки колишнього срср
- •Оцінка сумарних економічних збитків України
- •Міжнародне співробітництво
- •Сховище відпрацьованого ядерного палива свяп-2
- •Проблеми радіаційної безпеки на території Житомирської області, забрудненій радіонуклідами після аварії на чаес
- •Забруднення цезію-137 (кБк/кв.М.)
- •Забруднення стронцієм-90 (кБк/кв.М.) (дози тіж самі)
- •"Природно-наукове пізнання: структура та динаміка. Основи методології природничо-наукового пізнання "
- •Вступ: Поняття методу наукового пізнання
- •1. Методологія природознавства як система пізнавальної діяльності людини
- •2. Основні методи наукового природознавства
- •3. Загальнонаукові підходи як методологічні принципи пізнання цілісних об'єктів: системний, структурний, функціональний, інформаційний та ін
- •4. Сучасні тенденції розвитку методології природничо-наукового пізнання
- •Висновок.
- •Література:
Критерії біологічного віку
Зміст
Вступ 3
1. Біологічний вік 4
2. Показники зрілості 6
3. Морфологічна зрілість 11
Висновок 13
Список використаної літератури 14
Вступ
Біологічний вік, йди вік розвитку, може випереджати або відставати від паспортного. При визначенні біологічного віку враховують досягнутий окремим індивідом рівень розвитку морфологічних структур і функцій у порівнянні з середнім хронологічним віком тієї групи, якій відповідає за рівнем свого розвитку. індивідуальні коливання процесів росту і розвитку і послужили підставою для введення поняття «біологічний вік», або «вік розвитку».
Основними критеріями біологічного віку вважаються:
1) зрілість, оцінюється за ступенем розвитку вторинних статевих ознак;
2) скелетна зрілість (порядок і терміни окостеніння кістяка);
3) зубна зрілість (терміни прорізування молочних і постійних зубів, стертость зубів);
4) показники зрілості окремих фізіологічних систем організму на підставі вікових змін мікроструктур різних органів;
5) морфологічна і психологічна зрілість.
Морфологічна зрілість оцінюється на підставі розвитку опорно-рухового апарату ─ м'язової сили, статичної витривалості, частоти і координації рухів.
З морфологічної і фізіологічної зрілістю тісно пов'язана шкільна зрілість, під яким розуміють ступінь психофізіологічної і морфологічної зрілості, достатню для початку шкільного навчання.
Оцінка морфологічної зрілості заснована на зміні пропорцій тіла, що відбувається від того, що сповільнюється зростання голови і шиї, але прискорюється зростання кінцівок [6].
1. Біологічний вік
Закономірності постнатального росту та дозрівання властиві всім людям без винятку, хоча існує значна індивідуальна (і популяційна) мінливість у відношенні часу проходження тих чи інших стадій, темпів росту і дозрівання, а також термінів досягнення і величини дефінітивних розмірів. Оцінка цієї варіабельності тісно пов'язана з поняттям «біологічний вік». Сам термін з'явився у 30-40-ті роки ХХ ст. в працях російських учених В. Г. Штефко, Д. Г. Рохліна та ін Біологічний вік, як і вік паспортний, є тимчасовою характеристикою, тобто функцією часу, але, на відміну від останнього, відображає темпи індивідуально зростання, розвитку, дозрівання і старіння організму. У зарубіжній літературі використовується також термін «вік розвитку», який по суті є ідентичним.
Добре відомо, що в будь-якій групі дітей однакового паспортного (хронологічного) віку є такі, які видаються набагато дорослішими, і навпаки.
Хронологічний вік не дає оцінити відмінності між дітьми у відношенні досягнутої ними стадії зрілості. Досить марними видаються в цьому плані і прості вимірювання довжини ваги і тіла. Для оцінки відмінностей у темпах дозрівання дітей існують різні критерії «біологічного віку». Загалом, поняття «біологічного віку» може успішно використовуватися протягом усього онтогенезу людини, а не тільки періоду, пов'язаного з ростом і розвитком.
«Біологічний вік» можна визначити як ступінь відповідності (невідповідності) морфофункціонального статусу даного індивіда якомусь середньому рівню розвитку в тій чи іншій «референтної» групі (віково-статевої, етнотериторіальну і т.д.). Таким чином, біологічний вік дає оцінку індивідуального вікового статусу. У принципі, така оцінка може проводитися з використанням практично будь-яких систем організму, оскільки всі вони характеризуються певними змінами протягом усього постнатального онтогенезу. Однак фахівці використовують далеко не всі з них. Існують чіткі критерії оцінки біологічного віку, які й дозволяють виробляти його зіставлення на самих різних рівнях.
Ознаки, використовувані для оцінки біологічного віку, повинні задовольняти цілому ряду вимог. Перш за все, вони повинні відображати чіткі вікові зміни, які піддаються опису або вимірюванню. Спосіб оцінки цих змін не повинен завдавати шкоди здоров'ю випробуваного і викликати у нього неприємні відчуття. І, нарешті, він повинен бути придатний для скринінгу великої кількості індивідуумів.
У ауксологіі застосовуються різні системи оцінки біологічного віку, що задовольняють перерахованим вимогам. Це так звані кістковий вік, зубної вік, статевий розвиток, загальне морфологічне розвиток, фізіологічна зрілість, психічний і розумовий розвиток і деякі інші [1].
Статева зрілість оцінюється на підставі ступеня розвитку статевих ознак, таких як волосся на лобку і в пахвових западинах, набухання сосків, виступання кадика, мутація голосу, розвиток молочних залоз і настання менархе у дівчаток.
У період скелетної зрілості основними показниками вікової диференціювання кісток скелета є центри окостеніння, збереження або закриття епіфазарних хрящових зон росту. У дорослих оцінюються пов'язані з процесом старіння зміни компактного речовини кістки (його витончення), губчастої речовини (розрідження). У періоді старіння як критерій біологічного віку використовується прояви остеопорозу та остесклероза, остеофитозом (розростання кісткової тканини в області фаланг кисті, стопи і на хребцях).
Зубний вік визначається на підставі числа прорізалися і знаходяться в стані заміни молочних зубів у дитини, а у дорослих ─ станом безвиході постійних зубів.
При визначенні вікових змін фізіологічних і біохімічних процесів звертають увагу на темпи обміну. З припиненням ростових процесів основний обмін знижується.
При огляді шкірних покривів звертають увагу на варикозні розширення та інші відхилення.
Морфологічна зрілість оцінюється на підставі розвитку опорно-рухового апарату ─ м'язової сили, статичної витривалості, частоти і координації рухів.
Про психофізіологічної зрілості судять за результатами виконання тестів Керна ─ Ірасека. Оцінка морфологічної зрелостіоснована на зміні пропорцій тіла, що відбувається від того, що сповільнюється зростання голови і шиї, але прискорюється зростання кінцівок. На підставі цього морфологічними показниками шкільної зрілості служать три індекси і «філіппінський тест».
«Філіппінська тест» ─ вправу, що складається в перевірці того, чи дістає дитина правою рукою, покладеною поперек тімені, до лівого вуха [3].