
Для студентов / Лекции / (2)ВЕД / (12)Мультипольні розклади в електростатиці
.doc12. Мультипольні розклади в електростатиці
В цьому розділі будуються мультипольні розклади для наступних задач електростатики: 1) потенціалу компактної системи зарядів на великих відстанях від неї (систему зарядів називають компактною, якщо відстань між найвіддаленішими один від одного зарядами є скінченою); 2) енергії взаємодії компактної сукупності зарядів із зовнішнім електричним поле, яке плавно змінюється на протязі системи і 3) енергії взаємодії між двома компактними системами зарядів на відстанях, які набагато перевищують значення діаметрів систем.
В
усіх цих випадках можна написати точні
вирази для і для потенціалу систему і
для енергій взаємодії. Так потенціал
системи
зарядів на довільних відстанях від неї
задається стандартним співвідношенням:
.
(12.1)
Але
на великих відстанях від системи, в
нульовому наближені вона може розглядатись
як точково-подібна, а її потенціал
апроксимуватись сумарним зарядом
системи
:
,
(12.2)
де
.
Це є наближення, в якому всі заряди
системи знаходяться в одній і тій же
точці – на початку координат. Зрозуміло,
що невеличкий зсув зарядів з початку
координат бути призводити до появи
внесків, які будуть убувати з відстанню
за більш високими степенями
:
,
(12.3)
де
-
певні коефіцієнти, які будуть визначені
нижче. Така ж сама обставина буде
проявлятись і в інших сформульованих
вище задачах.
а) Мультипольний розклад потенціалу компактної системи зарядів
Нехай
позначає
діаметр системи зарядів. В цьому випадку
всі
.
Розглянемо асимптотичну поведінку
потенціалу
,
який задається формулою (12.1)
на
відстанях
від системи, які задовольняють нерівності:
.
Завдяки нерівності
,
обернену
відстань
можна
розкласти в нескінчений ряд за степенями
компонентів вектора
.
Згідно
(Д.10)
відповідний розклад має структуру:
.
(12.4)
Підставляючи його в (12.1), знаходимо:
,
або
,
(12.5)
де коефіцієнти розкладу дорівнюють:
(12.6)
Як
бачимо, вони мають смисл тензорів
нульового, першого, другого і т.п. рангу,
оскільки за структурою є суперпозиціями
тензорних комбінацій
,
утворених з добутків компонентів
радіус-вектора
го
заряду. Прийнято називати:
- компонентами вектора дипольного
моменту,
-
компонентами тензора квадрупольного
моменту і т.д. Вирази (12.6) побудовані за
тим же принципом, що і моменти сили, що
діє на систему.
Формулу (12.5) часто записують у вигляді:
,
(12.7)
де
-
(12.8)
вектор дипольного моменту,
-
компоненти модифікованого тензору квадрупольного моменту. Його характерною властивістю є те, що сума його діагональних елементів – слід матриці – дорівнює нулю:
.
Еквівалентність
двох різних означень
витікає
з того, що їх згортки з тензором
є однаковими:
.
Завдяки цьому, в залежності від ситуації ми будемо користуватись то одним, то другим означень тензора квадрупольного моменту зарядів.
Якщо електричне поле утворюється не дискретними, а розмазаними зарядами, означення мультипольних моментів розподілу зарядів змінюються тривіальним чином (замість сум з’являються інтеграли):
(12.9)
Проілюструємо
застосування
отриманих формул на прикладі простої
задачі, в якій стандартний метод
розрахунку потенціалу виявляється
нетривіальним.
Задача.
Визначити
потенціал електричного поля, утвореного
рівномірно зарядженим кругом на великих
відстанях від нього. Радіус круга
,
густина заряду
.
Розв’язок: Загальна відповідь тут може бути написаною без утруднень:
.
Але при довільній орієнтації диска значення інтегралу зводиться до еліптичної функції.
Проте, на великих відстанях від круга значно природніше скористатись розкладом потенціалу в ряд за мультиполями:
,
(12.10)
де
(12.11)
є
мультипольними моментами у власній
системі координат круга, коли вважається,
що круг знаходиться в площині (),
а його центр співпадає з початком
координат. Значення нульового
мультипольного моменту – заряду –
знаходиться тривіально:
.
Для
визначення мультипольних моментів
більш високого порядку бажано, перш за
все, скористатись властивостями симетрії
у розподілі заряду. Очевидно, що
.
Оскільки в площині (
)
розподіл заряду є ізотропним, а початок
координат є водночас і центром інверсії,
то
-
компоненти дипольного моменту повинні
задовольняти співвідношенню:
.
З
тих самих причин можна стверджувати,
що
дорівнюють
нулю
і
всі непарні мультипольні моменти більш
високого порядку.
Що
стосується компонентів квадрупольного
моменту, то внаслідок симетрії у розподілі
заряду відмінними від нуля повинні бути
тільки діагональні моменти матриці
:
.
(12.12)
Більш
конкретно, рівняння
є наслідком ізотропії у розподілу заряду
в площині (
),
а рівняння
є
наслідком обернення сліду матриці
до
нуля. Безпосередньо з (12.11) випливає, що
.
Діагональну матрицю (12.12), очевидно, можна переписати у вигляді:
.
(12.13)
Підставляючи (12.13) і отримані вище значення заряду і дипольного моменту у (12.10), для потенціалу електричного поля у квадрупольному наближенні знаходимо:
.
Оскільки
,
де
-
одиничний
вектор, перпендикулярний до площини
кругу, то для потенціалу остаточно
знаходимо:
.
(12.14)
б) Енергія взаємодії компактної сукупності зарядів із зовнішнім електричним поле, яке плавно змінюється на протязі системи
Енергія
взаємодії сукупності зарядів із зовнішнім
електричним полем, яке описується
потенціалом
,
визначається стандартним виразом:
,
(12.15)
в
якому
позначає певну фіксовану точку всередині
системі, а
є
радіус-вектором
-го
заряду
відносно точки
.
Якщо діаметр системи
є
малим у порівнянні з характерним
масштабом
зміни
зовнішнього поля, то його потенціал
доцільно
розкласти в ряд за степенями
:
Оскільки,
,
,
то енергію взаємодії (12.15) можна переписати у вигляді:
,
або
.
(12.16)
Тут,
як і раніше,
позначають повний заряд системи,
дипольний і квадрупольний моменти
відповідно. Приймаючи до уваги, що
заряди, які утворюють зовнішнє поле,
знаходяться за межами заданої системи
зарядів, задовольняють рівнянню:
,
в (12.16) можна перейти до модифікованого квадрупольного моменту:
(12.17)
В
тих випадках, коли положення фіксованої
точки
можна обрати таким чином, щоб
,
формула (12.17) спрощується:
(12.18)
Зазначимо, що формула (12.17) залишається незмінною і тоді, коли заряди розподілені по системі неперервним чином, або має місце комбінація дискретних і неперервних зарядів.
в) Мультипольний розклад енергії взаємодії двох компактних систем зарядів
Нехай
відстань
між двома системами зарядів значно
перевищує їх діаметри:
.
В
цьому випадку електричне поле, утворене
першою системою зарядів, можна розглядати
як слабо-неоднорідне поле, в якому
знаходиться друга підсистема зарядів.
Зрозуміло, що її енергію взаємодії
з
полем першої підсистеми можна апроксимувати
мультипольним розкладом типу (12.17):
.
(12.19)
З другого боку, згідно (12.5):
Підставляючи цей вираз, а також його похідні
в
(12.19), бачимо що різні внески можна
згрупувати за степенями убування
:1
,
(12.20)
де
(12.21)
Ряд (12.20) прийнято називати мультипольним розкладом енергії взаємодії двох відділених компактних систем. Похідні, які входять до (12.21), приймають наступні значення:
Підставляючи їх в (12.21), остаточно знаходимо:
.
(12.21)
Як бачимо, закони убування диполь-дипольної і заряд-квадрупольної взаємодії є однаковими. У мультипольних внесках більш високого порядку така ситуація є типовою. Зокрема, в загальному випадку однаковий порядок величини мають квадруполь-квадрупольна, диполь-октупольна і заряд-гексапольна взаємодії.
Все
выписанные выражения должны быть
инвариантны относительно перестановки
индексов систем и одновременной замены
.
г) Закони перетворення компонентів мультипольних моментів при зсувах початку координат і поворотах системи зарядів
Нехай
початок системи координат, в якій
розраховуються компоненти мультипольних
моментів, зсувається на вектор
.
Тоді радіус-вектор
го
заряду, змінюється за законом:
.
(12.22)
За
означенням, мультипольний момент
го
порядку дорівнює:
,
що у символічній формі можна переписати у вигляді:
,
(12.23)
де
комбінація
є
прямим добутком
векторів
.
Підставляючи (12.22) в (12.23), знаходимо:
,
(12.24)
де
,
а символ
означає симетризацію за індексами:
,
,
і т.д. У такий спосіб знаходимо, що перші мультипольні моменти перетворюються за закономи:
(12.25)
Якщо користуватись модифікованим квадрупольним моментом, то третя строчка в (12.25) набуває вигляду:
.
(12.26)
При
повороті системи зарядів на малий кут
навколо вісі, просторова орієнтація
якої задається ортом
,
радіус-вектор
го
заряду змінюється за законом:
,
що в компонентах переписується наступним чином:
Діючи
далі у такий самий спосіб, як і в
попередньому випадку, і утримуючи тільки
лінійні за
внески,
знаходимо:
(12.27)
д) Інваріантність потенціалу відносно зсуву початку координат
З фізичної точки зору є цілком очевидним, що значення потенціалу компактної системи зарядів у деякій віддаленій точці не повинно залежати від вибору початку координат всередині системи. Інакше кажучи, асимптотичні мультипольні розклади, які відповідають різним системам координат, повинні задовольняти рівнянню:
,
(12.28)
в
якому
,
а мультипольні моменти пов’язані між
собою перетвореннями (12.24) або (12.25).
Переконаємось у справедливості (12.28),
виділяючи і сумуючи всі внески, які
убувають за однаковим законом
Зупинимось тут тільки на внесках
нульового і першого порядку за відношенням
.
В цьому наближенні,
,
і
т.д. Зрозуміло, що в нульовому за
наближенні права частина формули (12.28)
переходить в її ліву частину:
В першому наближенні перший і другий додатки в (12.28) породжують внески:
,
.
З третього додатку виділимо тільки внесок, пропорційний дипольному моменту:
Неважко
бачити, що внески у потенціал системи,
обумовлені зарядом і дипольним моментом,
у лінійному за відношенням
наближенні взаємно компенсуються. Так
само можна переконатись в існуванні
взаємної компенсації всіх внесків,
пропорційних старшим мультипольним
моментам, у наближенні
,
а також у всіх інших наближеннях більш
високого порядку.
Таким чином, вибір початку координат не впливає на значення потенціалу. Цей результат залишається справедливим і для мультипольних розкладів енергій взаємодії компактної системи зарядів зі слабо неоднорідним зовнішнім електричним полем і віддалених компактних систем зарядів.
Математичний
додаток. Розклад довільної скалярної
функції
в ряд Тейлора за компонентами вектора
.
У порівнянні з розкладом скалярної функції однієї змінної:
(Д1)
розклад
функції
від векторного аргументу
в
ряд Тейлора є більш складним, оскільки
векторам
і
відповідають по три незалежні компоненти:
і
.
В цьому випадку потрібно диференціювати
функцію по всім трьом компонентам і
похідні множити на відповідну комбінацію
приростів аргументу:
(Д2)
Тут, як і завжди, по двом індексам, що повторюються, виконується сумування. Зокрема
Похідні
від функції
обчислюються з урахуванням того, що
вона залежить від модуля радіус-вектора
.
Приймаючи до увагу цю обставину,
обчислюємо похідні за правилами, які
застосовуються при диференціюванні
функції, яка залежить від аргументу
складним чином. Послідовно знаходимо:
,
(Д3)
,
(Д4)
.
(Д5)
Так само знаходяться і похідні більш високого порядку.
Розглянемо
найбільш прості випадки застосування
отриманих формул. Нехай
.
Тоді
,
,
,
і
для функції
має місце наступний розклад:
.
(Д6)
У векторній формі він приймає більш зручний вигляд:
(Д7)
Для
побудови розкладу в ряд Тейлора
спорідненої функції
,
достатньо ряди (Д6) або (Д7) возвести до
квадрату. Зокрема, за допомогою (Д7)
отримуємо:
Для
оберненої функції
перші три похідні дорівнюють:
,
,
(Д8)
.
(Д9)
Перші
члени розкладу функції в ряд Тейлора
за степенями компонентів
,
таким чином, дорівнюють:
(Д10)