- •Анотація
- •Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання зайнятості населення
- •1.1 Соціально-економічна сутність зайнятості та її особливості в умовах ринку
- •1.2 Механізм та інструменти регулювання зайнятості населення
- •1.3 Роль держави в регулюванні зайнятості населення
- •Розділ 2. Аналіз практики державного регулювання зайнятості населення
- •2.1 Аналіз динаміки чисельності та розподілу зайнятого населення
- •Рівень зайнятості населення за статтю, місцем проживання та віковими групами (% до загальної кількості населення відповідної вікової групи), 2008 – 2009 рр.
- •Зайняте населення за регіонами України, 2008 – 2009 рр.
- •Кількість зайнятого населення за статусами зайнятості та місцем проживання, 2008 – 2009 рр.
- •Зайнятість у неформальному секторі економіки за видами економічної діяльності, 2008 – 2009 рр.
- •Зайнятість населення у неформальному секторі економіки за статтю, місцем проживання та віковими групами у 2009 році
- •2.2 Аналіз правового регулювання ринку зайнятості України
- •2.3 Оцінка державного регулювання зайнятості населення
- •Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за регіонами у 2009 році
- •Рівень працевлаштування незайнятого населення в Дніпропетровській області
- •Розділ 3. Шляхи удосконалення державного регулювання зайнятості в україни
- •3.1 Зарубіжний досвід державного регулювання зайнятості населення
- •3.2 Напрями та шляхи реалізації державної політики зайнятості в Україні
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки додаток а динаміка основних показників ринку праці
- •Прогнозовані показники розвитку ринку праці на 2010–2011 роки
1.3 Роль держави в регулюванні зайнятості населення
Теоретико-методологічні підходи до визначення ролі держави у вирішенні проблем зайнятості різняться в контексті історичного розвитку суспільства та в залежності від тієї або іншої спрямованості економічного аналізу.
Так, класична теорія зайнятості (Д. Рікардо, Дж.С. Міліь, А. Маршалл, А.С.Пігу) базується на невтручанні держави в регулювання процесів зайнятості населення, вважаючи її нормою ринкової економіки. Згідно з цією теорією важелі ринкового регулювання (зокрема коливання ставки відсотка і еластичність співвідношення цін і заробітної плати) спроможні підтримувати повну зайнятість, роблячи її неминучою. При цьому втручання держави може тільки завдати лиха ефективному функціонуванню економіки.
У рамках неокласичного підходу (Дж. Перрі, М. Фелдстайн, Р. Холл) зайнятість розглядається як один з виробничих ресурсів, які розподіляються через ринок. Ринок праці, як і всі інші ринки, функціонує на базі умовної рівноваги, коли основним регулятором виступає ціна на робочу силу (заробітна плата). Вона (ціна) реалізується за потребами ринку, встановлюється автоматично, залежно від попиту та пропозиції, а безробіття, якщо і можливе, то тільки добровільне.
Марксистський підхід (К. Маркс, Ф. Енгельс, Г.А. Лопатін, Н.І. Зібер) розглядає ринок як ринок робочої сили, а безробіття – як „надлишкове робоче населення” як необхідний продукт нагромадження капіталу. При цьому безробіття виступає у вигляді невикорінного пороку капіталістичного суспільства, позбутися якого можна тільки шляхом зміни суспільного устрою.
Кейнсіанський підхід (Дж.М. Кейнс, Р. Гордон, Э. Хансен) сформувався у 30-х рр. ХХ ст., які супроводжувалися у багатьох країнах економічною кризою, масовим безробіттям і соціальними конфліктами. Згідно з цим підходом, попит на робочу силу регулюється не коливаннями ринкових цін на працю, а сукупним попитом, який визначається державною політикою. Кейнсіанські ідеї регулювання рівня зайнятості та безробіття впродовж тривалого періоду часу сприяли вирішенню гострих економічних проблем (у першу чергу, проблем зайнятості та безробіття) у західних країнах. Однак економічна криза 1979-1981 рр. показала неспроможність кейнсіанського підходу до державного регулювання. На зміну ідеям кейнсіанського підходу прийшли нові моделі державного регулювання.
Зокрема, подальшого розвитку дістали ідеї неокласичного підходу до державного регулювання в рамках монетаризму (М. Фрідмен, Ф. Кейген, Д.Майзельманд та ін.). Представниками цього напрямку введено поняття природного безробіття. З метою врівноваження ринку згідно з монетаризмом необхідно використовувати інститути кредитно-грошової політики та інші заходи, спрямовані на розвиток підприємництва. Таким чином, передбачається ліквідувати ряд прямих форм державного регулювання економічної діяльності, у тому числі регламентацію за цінами і заробітною платою, тобто реалізовувати політику дерегулювання.
Отже існують різні погляди на роль держави в регулюванні зайнятості, що багато в чому визначається різними підходами до розуміння причин безробіття, які формуються у контексті конкретно історичних етапів розвитку суспільства та економічних систем, табл. 1.2.
Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика теоретичних підходів до вирішення проблеми зайнятості
Теоретичні підходи до вирішення проблеми зайнятості |
Роль держави |
Чинники безробіття | |
особистісні (індивід) |
суспільні (суспільство) | ||
Класична теорія зайнятості |
Невтручання |
Добровільне |
|
Неокласичній |
Невтручання |
Добровільне |
|
Марксистський |
Повний контроль |
|
Неминуче |
Кейнсіанський |
Активне втручання |
|
Вимушене |
Монетаристський |
Втручання за допомогою кредитно-грошової політики |
Природне |
|
Проте жоден з описаних підходів не розкриває повною мірою всю складність проблеми зайнятості та безробіття. У той же час незаперечним є факт участі держави в регулюванні зайнятості.
Регулювання зайнятості постає складовою управління розвитком суспільства, забезпечення стійкого економічного зростання країни, оскільки економіка держави є цілісною системою і функціонує як єдиний організм.