39. Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника:

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у ви­падках, визначених цим Кодексом.

 

      Коментована стаття Земельного кодексу регулює припинен­я права власності юридичних та фізичних осіб на земельну ділянку. В ній наводиться перелік підстав, при наявності яких суб'єктивне право власності припиняється. Таких підстав сім, і зі змісту цієї статті можна зробити висновок, що даний перелік є вичерпним. Тобто інші юридичні факти, які не перераховані у зазначеній статті, не можуть розглядатися як підстави припинення права власності на земельну ділянку.

    Умовно дані підстави можна поділити на групи:

а) добровільне припинення права власності на земельну ділянку, тобто без примусового вилучення земель;

б) вилучення земель без згоди їх власника за умови наявності його вини;

в) вилучення земель без згоди їх власника за умови відсутності його вини.

       Першу групу складають підстави припинення права на землю суб'єктів земельних відносин: при добровільній відмові власника від прав на земельну ділянку; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця. У зазначених випадках не проявляються владні повноваження органів державної виконавчої  влади або судових органів. Припинення суб'єктивного права відбувається виключно у зв'язку із самостійним волевиявленням власника земельної ділянки або його смертю. Функція державних органів — юридично оформити припи­нення такого права.

      Другу групу складають підстави припинення права на зем­лю: при зверненні стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; конфіскація за рішенням суду. У зазначених ви­падках йдеться про те, що власника земельної ділянки поз­бавляють прав на землю поза його волею та за наявності пору­шення ним певних норм законодавства (цивільного, кри­мінального, адміністративного, земельного тощо).

    Так, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора має місце у випадках, коли власник земельної ділянки не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення в зазначені терміни кредитів. Конфіскація земельної ділянки ^-рішенням суду відбувається у разі порушення власником земельної ділянки норм кримінального або адміністративного законодавства (див. коментар до ст. 148 ЗК України).

   Третю групу складають підстави припинення права на землю суб'єктів земельних відносин: при відчуженні земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; при відчуженні земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗК України. У цих випадках, як і в попередніх, йдеться про те, що власника земельної ділянки позбавляють прав на землю поза його волею. При цьому у власника відсутня вина, пов'язана із порушенням тих чи інших норм законодавства України. Припинення права у зазначених випадках відбувається за рішенням органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або судових органів.

42. Право природопользования по видам природных объектов подразделяется: право землепольз, право недропольз, право водопольз, право лесопольз и т.д. По признаку целевого назначения землепольз в зак-ве распред-ся: з-ние для с/х нужд, для нужд градостроительства, для нужд промышленности, транспорта, связи и обороны, для природоохранных, оздоровительных, историко-культурных нужд и т.д. Право землепользования рассматривается в трех аспектах: как правовой институт- совокупность норм, регулир права и обязанности землепольз-лей и др лиц; как правоотношение, в кот реализ-ся субъективное право; как субъективное право, принадлежащее конкретному субъекту. Возможное поведение лица в рамках земельного законодательства по извлечению полезных свойств и качеств из земли с целью реализации своих материальных, экологических и других интересов определяется его субъективным правомземлепользования.Право землепользования – явл одной из основных форм, обеспечив-х возможность реализации интересов отдельных граждан, их коллективов, юрид лиц и гос-ва; - с формированием рыночных отношений расширен круг правомочий землепользователей, правовые и иные гарантии прав землепользователей Право землепользования – правомочия конкретного субъекта на владение и пользование предоставленным ему определенным земельным участком. Если рассматривать право землепользования как право владения и пользования то оно совпадает с правомочиями собственника земли и Земельный Кодекс подтверждает ст. 39, 40 близость содержания прав и обязанностей собственниковземлииземлепользователей. Види і форми права землекористування. В нашей стране сложились три формы использования земли гражданами и их коллективами, осуществляемые на основании: приобретения права частной, общей долевой или общей совместной собственности на землю; предоставление земли в пользование; получение земельного участка в аренду в установленном законом порядке. По срокам предоставления: постоянное и временное. В постоянное пользование земельные участки предост-ся из земель, наход в гос собст-ти, предприятиям, учр-ниям и орг-циям независимо от форм собств и сферы их деятельности. Во временное польз зем участки предост гражданам, пред-тиям, учр и орг собственниками земли и землепользователям по договору, кот регистрируется в уст порядке. Врем землепользование может быть краткосрочным – до трех лет и долгосрочным – от 3 до 25 лет. Специальным видом врем землепольз-ния явл занятие зем участка для изыскательских работ (землеустроительных, геолого-съемочных, геодезических, поисковых), предоставляемое на срок более одного года. Еще один спец вид врем землепользования – аренда. В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами.

43. Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу України (далі — ЗК України) земля надається в користування громадянам України, сільськогосподарським і несільськогосподарським підприємствам і організаціям незалежно від форми власності, на якій вони створені. Наведений перелік суб'єктів не є вичерпним. У випадках, передбачених законодавством, земля може надаватися в користування й іншим суб'єктам. Так, ст. 8 ЗК України називає потенційними землекористувачами-орендарями, наприклад, іноземців і осіб без громадянства. Серед несільськогосподарських підприємств і організацій закон вказує громадські об'єднання, релігійні організації, кооперативи, спільні підприємства, міжнародні об'єднання і організації з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземні держави, промислові, транспортні підприємства тощо.Правовий статус деяких суб'єктів землекористування характеризується певними особливостями. Наприклад, Закон України «Про оренду землі» серед суб'єктів, які можуть використовувати землю на умовах оренди, називає органи державної*виконавчої влади як самостійні юридичні особи. У даному разі має місце поєднання в одній особі користувача і державного органу, який управляє землею.До окремих суб'єктів землекористування чинним законодавством встановлені спеціальні вимоги. Так, орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути тільки юридичні особи, Установчими документами яких передбачено здійснення цього виду Діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.Особливу категорію землекористувачів складають громадяни, "ким надаються земельні ділянки для цільового використання в установленому порядку і в певних розмірах.Специфічними суб'єктами землекористування є селянські (фермерські) господарства, діяльність яких регулюється ЗК України і спеціальним Законом України «Про селянське (фермерське) господарство».Об'єктом права землекористування є певна індивідуально визначена і юридично відокремлена земельна ділянка (земельний або її частина, що закріплена на праві власності або праві кори вання за конкретним суб'єктом для використання згідно з її ціль призначенням, тобто передана (надана) для конкретної цілі. З приводу цієї ділянки (масиву) виникають і здійснюються відпов земельні правовідносини як форма реалізації суб'єктивного права також відповідні повноваження конкретного землекористувача: володіння, користування, внутрішньогосподарського управління, а іноді й право розпорядження.Об'єктом права землекористування виступає така земельна ділянка, місцерозташування і межі якої визначаються на місцевості з урахуванням її розміру.Об'єкти права землекористування класифікуються з урахув основного цільового призначення землі(город, сінокіс, пасовище тощо.)

44. В научной литературе нет единого мнения по поводу содержания права землепользования. Существует ограничительное толкование – право землепользования включает в себя лишь правомочие пользования земельным участком, т.е. юридические возможности конкретного лица непосредственно осуществлять в своих интересах строго целевую эксплуатацию для получения определенных благ. Расширительное толкование – право землепользования по своему содержанию не ограничивается только включением в него своего самостоятельного правомочия пользования, а охватывает наряду с ним и другие правомочия (владения, распоряжения). Владение явл предпосылкой и необходимым условием для всякого пользования землей. Оно проявляется в праве на огораживание зем уч, установлении порядка пользования или, наоборот, запрета на использование участка со стороны третьих лиц. Пользование как правомочие землепользователя раскрывается через права и обязанности по использованию земельных ресурсов.

45. Как и временное землепользование, аренда земли хар-ся временным исп-нием земли, договорным основанием возникновения и возмездности использования зем ресурсов. Однако есть определенные различия: - исп земли на основании аренды имеет более широкий круг субъектов, осущ-х пользование зем участками (зем уч на условиях аренды предост-ся гражд, предпр, учрежд, орг-циям, обществ объед и религиозным орг, совместным предприятиям, междунар объед и орг-циям с участием украинских, иностранных юрид лиц и граждан, предприятиям, полностью принадл иностр инвесторам, а также иностр государствам, междунар орг-циям, иностр юрид лицам и физич лицам без гражданства); - арендодателями зем участков явл собственники земли. Зем уч, наход в гос собственности, передаются в аренду по решению органов госуд власти в лице соотв-х Советов нар депутатов, в ведении которых находятся участки.

В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами. Определение понятия аренды дают: Ст 3 Закона «Об аренде земли» - что аренда представляет собой основанное на договоре срочное, платное владение и пользование земельным участком, необходимым арендатору для осущ предприним и иной деятельности; ст.1 ЗУ «О плате за землю»; ст. 1 ЗУ «О налогообложении прибыли предприятий». Правовая природа договора аренды сводится к тому, что он охватывает круг как имущественных так и земельных отношений. В своем Разъяснении Высш Арб суд Укр указывает, что договор временного пользования землей явл разновидностью договора имущественного найма, по-этому при разрешении споров, связанных с заключением, изменением, исполнением и прекращением такого договора необходимо руководствоваться кроме норм Земельного кодекса - главой 5 Гражданского кодекса Украины, нормами Закона «Об аренде земель», отдельными положениями соответствующих указов Президента Украины, постановлением КМУ «О форме договора на право временного пользования землей (в т.

ч. на условиях аренды)» и др. нормативными актами.

46. Предоставление зем участков в пользование, а также передача их в коллективную или частную собственность осущ Советами нар деп, на террит которых находятся данные зем уч. В целях обеспечения устойчивости землепользования, защиты прав и законных интересов участников земельных отношений зем зак-вом определены условия и порядок предоставления земель в пользование и их изъятия, который можно разделить на следующие стадии: 1. Стадия подачи и рассмотрения ходатайства о предоставл зем участка в пользование. 2. Стадия предварительного согласования места располож зем участка или размещения объекта. 3. Стадия отвода зем уч в пользование. 4. Стадия выдачи док-та, удостове-щего право на зем уч.

Предоставление земли как административно-правовой способ установления права на зем уч в связи с проведением аграрной реформы и развитием рыночной экономики постепенно уступает место гражданско-правовым основаниям. Собственнику зем участка предоставлены широкие права по распоряж принадлежащ ему участком путем совершения им в установленном порядке сделок купли-продажи, мены, дарения, наследования и др гражд-правовых сделок. Основания, влекущие полное или частичное прекращение права на землю, в отличие от оснований возникновения, могут быть не только в виде правомерных действий но и в виде противоправных действий (бездействий), предусмотренных Земельным кодексом (в случае залога земель, прекращение права на участок может иметь место по требованию залогодержателя).