Головний інженер

Пожежно-технічна

комісія підприємства

Головний енергетик

Групи технічного обслуговування пожежної автоматики та протипожежного водопостачання

Рис. 2. Схема протипожежного захисту підприємства.

Якщо на промисловому підприємстві здійснюється перепланування будівель, приміщень, споруд, зміна технології, штатного розкладу, то адміністрація повинна забезпечити вчасну переробку інструкцій та планів евакуації

Біля телефонних апаратів мають бути вивішені або наклеєні на самі апарати, спеціальні таблички з указаним номером телефону для виклику пожежної охорони.

У сучасному виробництві застосовується дуже багато різноманітних речовин та матеріалів, у тому числі імпортних, на які не завжди є характеристики щодо пожежної небезпеки. В цьому випадку власник підприємства повинен заборонити їх застосування до з'ясування через відповідні установи та організації відомостей про їх пожежну небезпеку

Коли за технологічних умов має місце застосування або переробка сильнодіючих отруйних речовин та джерел радіоактивного випромінювання, власники підприємств зобов'язані регулярно в узгоджені з пожежною охороною терміни інформувати її про кількість таких речовин і матеріалів, їх токсичні властивості, особливості наслідків впливу високих температур, повідомляти про інші дані, необхідні для забезпечення безпеки особового складу, який залучається для гасіння пожежі та проведення аварійно-рятувальних робіт на цих підприємствах. Така ж інформація повинна бути доведена і до членів добровільних пожежних дружин, спеціалістів, що працюють з цими речовинами, та до інших відповідальних осіб.

При складанні генеральних планів сільськогосподарським підприємств питання пожежної безпеки вирішують одночасно з питанням виробничої санітарії, технологічної послідовності виробництва і економічної доцільності.

Відповідно до вимог пожежної безпеки генеральні плани сільськогосподарських (та інших) підприємств повинні: забезпечувати необхідну безпечну відстань від меж підприємства до сусіднього підприємства (об'єкта), населеного пункту, магістральних залізниць, трубопроводів і водних шляхів; передбачати правильний вибір зон для окремих будівель і споруд залежно від їх призначення та інших ознак; задовольняти вимогам щодо вибору необхідних протипожежних розривів між будівлями і спорудами.

В окремих випадках відстань між підприємством або окремим виробництвом (ремонтна майстерня, пункт ТО, ферма тощо) і населеним пунктом (магістраллю певного значення) визначається розмірами санітарно-захисних зон, які, як правило, за своїми розмірами перевищують розміри протипожежних розривів.

Протипожежним розривом називають відстань між об'єктами, яка запобігає поширенню пожежі від об'єкта, що горить, на інші внаслідок перекидання вогню або дії променевої теплоти.

Залежно від ступеня вогнестійкості житлових і громадських будівель віддаль від них повинна становити: для складу кам'яного вугілля – 6-15м; фрезерного торфу – 18-36, грудкового торфу – 12-24, дров і лісоматеріалів – 12-30; сіна, соломи, льону, конопель, необмолоченої хлібної маси – 30-50; легкозаймистих рідин – 18-36; горючих рідин – 18-36; відкритих майданчиків для зберігання сільськогосподарської техніки – 15-20 м.

До усіх будівель і споруд має бути вільний під'їзд пожежних автомобілів по всій їх довжині з одного боку, якщо ширина бу­дівлі до 18 м, і з двох, якщо ширина будівлі понад 18 м. Під’їзні дороги повинні мати ширину 6 м, а віддаль від основної дороги до будівель – не більш як 25 м.

До об'єктів, що є джерелами води для пожежних технічних засобів, а також навколо них, повинні бути дороги або спеціальні майданчики з твердим покриттям для розворотів пожежної техніки.

На фермах, комплексах, пунктах переробки сільськогосподар­ської продукції дороги мають бути кільцевими, а тупикові під'їзди закінчуватися кільцями радіусом не менш як 10 м або майданчиком розміром 12х12 м для розвороту пожежних автомобілів. Внутрішньогосподарські дороги, в'їзди і під'їзди взимку необхідно очищати від снігу і постійно утримувати в справному стані. На території населеного пункту і господарства обладнують пожежні депо для виробництв категорії А, Б і В з радіусом обслуговування 2 км, для Г і Д – 4км.

Населені пункти чисельністю понад 5000 чоловік повинні забезпечуватися пожежним автомобілем. У населених пунктах меншої чисельності населення допускається мати пожежну помпу і пристосовану для гасіння пожеж сільськогосподарську техніку.

Гаражі, навіси для зберігання сільськогосподарської техніки, майстерні і пункти технічного обслуговування розміщують на окремих майданчиках із ступенями вогнестійкості: при зберіганні більш як 100 автомобілів II, від 50 до 100 – III, від 21 до 50 – IV, 20 і менше – V.

Сільськогосподарські машини розміщують так, щоб була можливість їх евакуації на випадок пожежі.

Треба розробити окрему інструкцію для працівників охорони підприємства, в якій необхідно визначити їх обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежегасіння, а також обов'язково вказати, хто з посадових осіб адміністрації має викликатися в нічний час у разі пожежі. Для цього у приміщеннях та постах охорони має бути список відповідних посадових осіб підприємства із зазначенням їх домашньої адреси та телефонів.

Система протипожежного захисту підприємства забезпечує досягнення своєї мети тільки тоді, коли буде ефективно працювати. Оскільки окреслена нами схема базується на відповідних функціях конкретних працівників та службовців, то дуже важливим фактором її забезпечення є контроль. Тому власник (керівник) підприємства повинен вживати відповідних заходів реагування на факти порушень чи невиконання посадовими особами, іншими працівниками об'єкту встановленого протипожежного режиму, вимог правил пожежної безпеки та інших нормативних актів, які діють у цій сфері.