Лекція № 17. Контроль і регуляція метаболізму

Контроль і регуляція метаболізму

Живі організми – відкриті системи, важливою умовою існування яких є підтримання сталості складу внутрішнього середовища, стабільності біохімічних параметрів, що визначають поняття гомеостазу. Все це забезпечується за участю специфічних внутрішніх та зовнішніх факторів у процесі тісної взаємодії організму з навколишнім середовищем. Забезпечення регуляції процесів життєдіяльності є необхідною умовою існування організмів.

Злагоджений перебіг біохімічних перетворень, їх тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість, можливість взаємоперетворення різних класів органічних сполук, швидка мобілізація внутрішніх резервів організму забезпечує існування живих організмів в умовах взаємодії їх з навколишнім середовищем.

При зміні умов навколишнього середовища включаються механізми, які забезпечують динамічну стабілізацію основних параметрів, що визначають життєдіяльність. Механізми регуляції сформувались у процесі тривалої еволюції і відповідають завданню максимального виживання організму. Дані механізми включаються на самих ранніх рівнях організації живих систем і здійснюються на молекулярному, субклітинному, клітинному та організменному рівнях. Для кожного з них характерні певні специфічні закономірності та загальні принципи, що реалізуються як на рівні окремих клітин, так і на рівні організму в цілому. Розрізняють декілька рівнів регуляції процесів життєдіяльності – метаболітний, оперонний, клітинний, організменний, популяційний та ін.

Регуляція на рівні мембрани

У дослідженнях на бактеріях вдалося точно охарактеризувати механізми, що забезпечують активне і специфічне проникнення в клітину деяких метаболітів завдяки участі в них білків пермеаз, які переносять ці метаболіти через мембрани. Деякі з пермеаз, наприклад білок М, що відповідає за активне перенесення β-галактозидів, вже стають відомі. Значно менше вивчений активний специфічний транспорт субстратів всередину тваринних клітин. Наведемо декілька прикладів.

– Всмоктування вуглеводів в кишечнику є специфічним і активним процесом. Швидкість всмоктування для різних вуглеводів неоднакова. Активний транспорт забезпечує всмоктування вуглеводів тільки D-ряду. Глюкоза і галактоза переносяться активно, але фруктоза не піддається активному транспорту.

– Проникнення вуглеводів усередину клітини ставить складні проблеми. В загальному, фундаментальне значення тут приписують інсуліну. Цей гормон сприяє активному надходженню глюкози і галактози, але не фруктози. Гіперглікемія, яка спостерігається при панкреатичному діабеті, частково пояснюється порушенням транспорту глюкози в клітини.

– Рух води і іонів в нирках до певної міри знаходяться під гормональним контролем. Іони Na⁺ реабсорбуються в основному в проксимальній частині каналу, проте частина їх абсорбується і на дистальній ділянці. Ця остання реабсорбція активується альдостероном. Реабсорбція іонів Na⁺ супроводжується секрецією іонів К⁺. Вазопресин сприяє проходженню води через мембрани, стимулюючи також і реабсорбцію води в нирках.

– Мембрана нервового волокна володіє вибірковою проникністю по відношенню до іонів. Зміни проникності відповідальні за формування току дії нервового імпульсу.

Мембрани беруть участь в регуляції ще і завдяки іншим своїм властивостям, частково зв'язаним між собою, а саме:

– здатність мембран фіксувати гормони. Мембрани різних типів клітин містять специфічні ділянки фіксації (рецептори) нестероїдних гормонів. Наявність специфічного для даного гормону рецептора на мембрані обумовлює активність цього гормону в клітині.

– ферментативній активності мембран. Клітинні мембрани містять ферменти; деякі з них, наприклад аденілатциклаза, зв'язані з рецепторами гормонів. Інші ферменти, такі, як АТФ-ази, беруть участь у проникненні іонів до клітини.

– участь у регуляції клітинного росту, ймовірно за допомогою регуляції синтезу ДНК. Контактне гальмування здійснюється через посередництво мембрани.