Теми та питання для підготовки до семінарських занять Вступ до курсу “Основи психології та педагогіки”

1. Роль психологічних та педагогічних знань в діяльності людини. Психологічна культура особистості.

2. Визначення предмета психології та педагогіки.

3. Зв’язок психології та педагогіки. Педагогічна психологія.

4. Етапи розвитку психологічних знань. Виникнення психології як науки.

5. Зв’язок психології з іншими науками.

6. Структура психологічної науки. Характеристика основних галузей психологічної науки.

7. Основні методи психологічного дослідження, їх використання, позитивні сторони та недоліки.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Герасимова І. Г. Педагогіка та психологія в системі професійної підготовки фахівців з вищою технічною освітою. – Вісник ВПІ, 2003. – № 5. – С. 93 – 96.

2. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 2001. – 296 с.

3. Забродський М. М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 189 с.

4. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долин­ська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – 464 с.

5. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник. – К.: “ЕксОб”, 1999. – 303 с.

6. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Центр навч. літератури”, 2004. – 272 с.

7. Немов Р. С. Психология / В 3-х тт. – М.: Просвещение, 1995. – 631 с.

8. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Ро­менця. – К.: Либідь, 2002. – 632 с.

9. Психологія: Підручник / За ред. Ю. Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 390 с.

10. Русинка І. І. Психологія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2007. –367 с.

11. Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского. – М.: Полити­здат, 1990. – 494 с.

12. Семенова А. В., Гурін Р. С. Осипова Т. Ю. Основи психології і педаго­гіки: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 319 с.

13. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки: Навча­льний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 520 с.

14. Столяренко А. М. Психология и педагогика: Учебное пособие. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 423 с.

15. Цигульська Т. Ф. Загальна та прикладна психологія: Навчальний посі­бник. – К: Наукова думка, 2000. – 192 с.

16. Цимбалюк І. М. Психологія. – К.: Професіонал, 2004. – 215 с.

17. Цимбалюк І. М., Яницька О. Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Про­фесіонал, 2004. – 304 с.

Розділ іі психологія особистості

1. Сучасні психологічні теорії особистості

1. Визначення понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.

Психологія особистості – галузь психологічних знань, яка займається вивченням психічних властивостей людини як цілісного утворення, як певної системи психічних якостей, що має відповідну структуру, внутрішні зв’язки, характеризується індивідуальністю та взаємопов’язана з навколишнім природним і соціальним середовищем.

Поняття “особистість” багатопланове, і особистість є предметом вивчення багатьох наук. Кожна вивчає особистість лише в своєму специфічному аспекті.

Для психологічного аналізу особистості потрібно чітко розмежувати поняття: “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.

Найбільш загальним (філософське визначення) є поняття “людина”.

Людина – біосоціальна істота, яка володіє членороздільною мовою, свідомістю, вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам’ять і т. д.), здатна створювати знаряддя праці та використовувати їх в процесі суспільної праці.

Індивід – біологічний організм, носій загальних спадкових якостей біологічного виду людина. Представник людського роду – homo sapiens.

Будь-яка людина – індивід, незалежно від рівня її фізичного і психічного здоров’я. Індивідами ми народжуємося.

Особистість – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Особистістю ми стаємо під впливом суспільства, виховання, навчання, взаємодії, спілкування тощо.

Особистість – ступінь привласнення людиною соціальної сутності.

Особистість – соціальний індивід.

Таким чином, особистість — соціальна якість індивіда, що не може виникнути поза суспільством. При цьому процес становлення людини як особистості в результаті включеності її в різні спільності називають соціалізацією особистості.

Соціалізація здійснюється в соціальних групах, в які людина послідовно включена протягом життя. Вплив на людину соціального оточення через соціальні групи опосередковується психологічними властивостями людини – типом нервової діяльності, задатками, в подальшому темпераментом, здібностями, характером, ціннісними орієнтаціями. Саме через взаємодію цих начал – психофізіологічного, природного та соціального – формується особистість.

В суспільстві сформовані певні канали, важелі соціалізації. Це виховання, навчання через заклади освіти, це заклади культури, засоби масової інформації, сім’я, література, мистецтво, комп’ютерні мережі Інтернет та ін.

Індивідуальність – неповторне співвідношення особистих рис та особливостей людини (характер, темперамент, здібності, особливості протікання психічних процесів, сукупність почуттів тощо), що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.

Індивідуальність – особлива і несхожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей.

Приклади Тип	собака	немовля	дорослий	“мауглі”	первісна людина	злочи-нець
Індивід	-	+	+	+	+	+
Особистість	-	-	+	-	+	+
Індивідуаль-ність	+	+	+	+	+	+

Основні поняття і ключові слова: психологія особистості, людина, індивід, особистість, індивідуальність.