- •Л. А. Мацко, м. Д. Прищак
- •Розділ і вступ до курсу
- •Розділ іі психологія особистості
- •Розділ ііі соціальна психологія
- •Розділ іv основи педагогіки
- •Передмова
- •Розділ і вступ до курсу
- •1. Завдання та предмет курсу “Основи психології та педагогіки”
- •2.4. Основні методи науково-психологічних досліджень
- •Теми та питання для підготовки до семінарських занять Вступ до курсу “Основи психології та педагогіки”
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Розділ іі психологія особистості
- •1. Сучасні психологічні теорії особистості
- •1.2. Психоаналіз (фрейдизм, неофрейдизм)
- •1.3. Біхевіоризм
- •1.4. Гуманістична психологія особистості
- •1.5. Трансперсональні теорії особистості
- •1.6. Ґештальтпсихологія
- •1.7. Когнітивна психологія
- •1.8. Структурний та трансакційний аналіз е. Берна
- •2. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •2.1. Структура основних форм прояву психіки особистості та їх взаємодії
- •2.2. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •2.3. Відчуття, сприймання як початкові рівні пізнання
- •2.5. Пам’ять. Види пам’яті
- •2.6. Увага. Властивості уваги
- •2.7. Уява. Значення уяви у формуванні творчої особистості
- •2.8. Мова і мовлення, їх значення в спілкуванні
- •3. Емоційні та вольові процеси психіки особистості
- •3.2. Воля. Розвиток волі
- •4. Психічні стани особистості
- •4.1. Психічні стани особистості та їх види
- •4.2. Стрес. Засоби подолання стресу1
- •5.3. Характер особистості. Акцентуації характеру
- •6. Самооцінка особистості. Психологічні та педагогічні аспекти формування та зміни самооцінки особистості
- •7. Психологія творчості особистості
- •7.1. Поняття про діяльність
- •7.2. Творчість особистості
- •Теми та питання для підготовки до семінарських занять
- •2. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •3. Емоційні та вольові процеси психіки особистості
- •4. Психологічні стани особистості
- •5. Психологічні властивості особистості
- •6. Самооцінка особистості
- •7. Психологія творчості особистості
- •Теми лабораторних робіт
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Розділ ііі соціальна психологія
- •Соціальна психологія. Вчення про соціальні групи
- •1.2. Рівні розвитку груп. Колектив
- •2. Соціально-психологічні аспекти взаємовідносин в соціальних групах
- •2.1. Проблема лідерства та керівництва. Типи лідерства
- •2.2. Соціально-психологічний клімат соціальної групи
- •3. Психологія спілкування
- •3.2. Спілкування і взаєморозуміння
- •3.3. Поняття конфлікту. Методики аналізу та вирішення конфліктів
- •Теми та питання для підготовки до семінарських занять
- •Розділ іv основи педагогіки
- •1. Педагогіка. Предмет та завдання педагогіки. Галузі педагогіки
- •3. Основи теорії виховання
- •3.1. Виховання. Мета та завдання виховання
- •3.2. Принципи виховання. Самовиховання
- •Теми та питання для підготовки до семінарських занять
- •1. Педагогіка. Теорія навчання
- •2. Психолого-педагогічні основи виховання
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Термінологічний словник а
- •Основи педагогіки та психології
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, внту
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, внту
3.2. Воля. Розвиток волі
В історії психології тема волі формулювалась як проблема свободи волі – здатності або нездатності людини діяти незалежно від життєвих обставин, і довкола неї точилася гостра боротьба між представниками детермінізму та індетермінізму. Перші вважали волю причиново зумовленим явищем (Гоббс, Спіноза), другі – самочинним актом, джерелом людської активності (Платон, Фіхте, Шопенгауер).
У ХХ столітті інтерес до проблеми волі помітно зменшився, а такі психологічні теорії, як біхевіоризм, психоаналіз, когнітивна психологія, цим поняттям практично не користуються.
Питання природи феномена волі в сучасній психології залишається досить проблематичним. Про це свідчить, зокрема, те, що в сучасних підручниках із психології питання волі або не розглядається взагалі, або його розглядають як явище діяльності.
Дискусії щодо проблеми волі точаться навколо таких питань, як специфіка і природа волі, співвідношення в ній морального, інтелектуального, емоційного, питання змісту волі, її мотивів, цілей. Чіткого визначення поняття волі досі немає.
Вольові процеси – психічні процеси як свідомої так несвідомої цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.
Воля – внутрішня активність особистості, пов’язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення та гальмувати поведінкові реакції.
Воля виконує спонукальну функцію, обумовлюючи активність людини, і гальмівну, що виявляється в стримуванні небажаних проявів активності.
Воля виявляється в таких вольових якостях особистості, як цілеспрямованість (уміння людини підкоряти свої дії поставленим цілям), наполегливість (уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалої боротьби з труднощами), витримка (уміння гальмувати дії, почуття, думки, що перешкоджають здійсненню прийнятого рішення), рішучість (уміння приймати і запроваджувати в життя швидкі й обґрунтовані рішення), дисциплінованість (свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам, установленому порядку), самостійність (уміння не піддаватися впливам різних факторів, що відволікають від досягнення мети, діяти на основі своїх поглядів і переконань), ретельність (уміння виконувати свої зобов’язання в термін) і ін.
Розвиток (самовиховання) волі можливий при дотриманні ряду умов:
систематичному тренуванні у подоланні труднощів, починаючи з порівняно незначних труднощів у повсякденному житті (режим дня, заняття спортом тощо);
обов’язковому здійсненні прийнятих рішень;
постановці привабливої, особистісно значимої і соціально корисної мети;
виділенні і проходженні ряду етапів на шляху до поставленої мети.
Основні поняття і ключові слова: вольовий процес, воля, функції волі, вольові якості особистості, розвиток волі.
4. Психічні стани особистості
4.1. Психічні стани особистості та їх види
Поведінка і діяльність людини в будь-який проміжок часу залежать від того, які саме особливості психічних процесів і психічних властивостей особистості виявляються протягом цього періоду, тобто від її психічного стану.
Психічний стан – наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості.
Психічний стан – психологічна характеристика людини, що відображає її тривалі, статичні душевні переживання.
Психічний стан є ефектом (наслідком) психічної діяльності та її тлом. Психічна діяльність відбувається в горизонті, “тілі” психічного стану, який має вплив на неї.
Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а повторюючись часто, набувши стійкість, можуть стати властивістю особистості.
Види психічних станів виділяють у залежності від таких параметрів:
впливу на особистість (позитивні і негативні, стенічні й астенічні);
переважних форм психіки (емоційні, вольові, інтелектуальні);
глибини (глибокі, поверхневі);
часу протікання (короткочасні, тривалі та ін.);
ступеня усвідомленості.
Психічні стани: стрес, настрій, афект, страх, гнів, сором, фрустрація, радість, агресія та ін.
Основні поняття і ключові слова: психічні стани, види психічних станів.