- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 4
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 12
- •Глава 13
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 18
- •Об'єкт і предмет політології
- •1.1.1 Політологія та інші науки про суспільство
- •1.1.2 Предмет політології
- •1.1.3 Закономірності політології
- •1.1.4 Структура політології
- •1.2 Основні категорії, методи і функції політології
- •1.2.1 Категорії політології
- •1.2.2 Методи політологічних досліджень
- •1.2.3 Функції політології
- •1.2.4 Становлення політології як науки і навчальної дисципліни
- •Рекомендована література
- •Глава 2 основні історичні віхи пізнання політичних явищ
- •2.1 Зародження політичних ідей та їх розвиток у стародавньому світі
- •2.1.1 Політичні ідеї у країнах Стародавнього Сходу
- •2.1.2 Політичні вчення у Стародавній Греції
- •2.1.3 Політична думка у Стародавньому Римі
- •2.2 Західноєвропейська політична думка середньовіччя
- •2.2.1 Вчення Фоми Аквінського про державу
- •2.2.2 Політичне вчення Марсилія Падуанського
- •2.З політичні вчення епохи відродження
- •2.3.1 Політичне вчення Нікколо Макіавеллі
- •Вчення Жана Бодена про державу
- •Політичні ідеї утопічного соціалізму
- •2.4 Становлення і розвиток політичної науки нового часу
- •2.4.1 Політичні вчення в Голландії
- •2.4.2 Політичні вчення в Англії
- •2.4.3 Політичні вчення у Франції
- •2.4.4 Політичні вчення в Німеччині
- •2.5 Основні напрями західноєвропейської політичної думки XIX - початку XX ст.
- •2.5.1 Класичний лібералізм
- •2.5.2 Критично-утопічний соціалізм
- •2.5.3 Марксизм
- •2.5.4 Елітизм
- •Рекомендована література
- •Глава з зародження і розвиток української політичної думки
- •3.1 Політичні погляди у київській русі
- •3.1.1 «Слово про закон і благодать»
- •3.1.2 «Повість врем'яних літ»
- •3.1.3 «Руська правда»
- •3.1.4 «Повчання»
- •3.1.5 «Слово о полку Ігоревім»
- •3.2 Українська політична думка литовсько-польської і польсько-козацької доби (XVI-XVIII ст.)
- •3.2.1 Станіслав Оріховський-Роксолан
- •3.2.2 Христофор Філалет
- •3.2.3 Іван Вишенський
- •3.2.4 Становлення козацько-гетьманської держави
- •3.2.5 Пилип Орлик
- •3.2.6 Стефан Яворський
- •3.2.7 Феофан Прокопович
- •З.3 політична думка україни в XIX ст.
- •3.3.1 Микола Костомаров
- •3.3.2 Тарас Шевченко
- •3.3.3 Михайло Драгоманов
- •3.3.4 Сергій Подолинський
- •3.3.5 Іван Франко
- •3.4 Основні напрями розвитку української політичної думки у першій половині XX ст.
- •3.4.1 Соціалізм
- •3.4.2 Консерватизм
- •3.4.3 Націоналізм
- •3.4.4 Націонал-демократизм
- •Рекомендована література
- •Розділ 2
- •4.1.2 Суб'єкти політики
- •4.1.3 Функції політики
- •4.2 Зв'язок політики з іншими сферами суспільного життя
- •4.2.1 Місце політичних відносин у системі суспільних відносин
- •4.2.2 Види політики
- •4.2.3 Політика як наука й мистецтво
- •Рекомендована література
- •Глава 5 політична влада
- •5.1 Влада як суспільне відношення
- •5.1.1 Сутність і види влади
- •5.1.2 Політична влада
- •5.1.3 Концепції влади
- •Ресурси й легітимність політичної влади
- •5.2.1 Ресурси політичної влади
- •5.2.2 Поняття легітимності влади
- •5.2.3 Ознаки легітимності політичної влади
- •5.2.4 Типи легітимності політичної влади
- •Рекомендована література
- •Глава 6 соціальні засади політики
- •6.1 Сутність та особливості соціальних відносин
- •6.2 Соціальні спільності як суб'єкти політичних відносин
- •6.2.1 Соціально-класові спільності
- •6.2.2 Соціально-етнічні спільності
- •6.2.3 Соціально-демографічні спільності
- •6.2.4 Соціально-професійні спільності
- •6.2.5 Соціально- територіальні спільності
- •6.3 Соціально-політичні конфлікти
- •6.3.1 Поняття соціально-політичного конфлікту
- •6.3.2 Міжкласові конфлікти
- •6.3.3 Міжетнічні конфлікти
- •6.3.4 Соціальна політика
- •Рекомендована література
- •Глава 7 системний вимір політики
- •7.1 Сутність і значення системного аналізу політики
- •7.1.1 Сутність системного аналізу
- •7.1.2 Концепція політичної системи д.Істона
- •7.1.3 Модель політичної системи г. Алмонда
- •7.2 Структура і функції політичної системи суспільства
- •7.2.1 Структура політичної системи
- •7.2.2 Функції політичної системи
- •7.2.3 Закономірності функціонування політичної системи
- •7.3 Типологія політичних систем
- •Рекомендована література
- •Розділ 3 інституціоналізовані форми політики
- •Глава 8
- •Держава — головний інститут політичної систем суспільства
- •8.1 Сутність, ознаки та функції держави
- •8.1.1 Сутність та основні ознаки держави
- •8.1.2 Основні концепції походження держави
- •8.1.3 Функції держави
- •8.2 Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади
- •8.2.1 Глава держави
- •8.2.2 Парламент
- •8.2.3 Уряд
- •8.2.4 Поділ державної влади
- •8.3 Форми держави
- •8.3.1 Форми державного правління
- •8.3.2 Форми державного устрою
- •8.3.3 Організація державної влади в Україні
- •Рекомендована література
- •Глава 9 правова держава та громадянське суспільство
- •9.1 Сутність та основні ознаки правової держави
- •9.1.1 З історії теорії правової держави
- •9.1.2 Основні ознаки правової держави
- •9.2 Громадянське суспільство та його взаємозв'язок з державою
- •9.2.1 Становлення концепції громадянського суспільства
- •9.2.2 Структура громадянського суспільства
- •9.2.3 Взаємозв'язок держави і громадянського суспільства
- •9.3 Проблеми становлення правової держави і громадянського суспільства в україні
- •9.3.2 Становлення громадянського суспільства
- •Рекомендована література
- •Глава 10 політичні партії і партійні системи
- •10.1 Сутність, генезис і функції політичних партій
- •10.1.1 Сутність політичної партії
- •10.1.2 Генезис політичних партій
- •10.1.3 Функції політичних партій
- •10.2 Типологія політичних партій
- •10.2.1 Типологія партій за соціальною основою
- •10.2.2 Інші типології політичних партій
- •10.3 Партійні системи
- •10.3.1 Поняття партійної системи
- •10.3.2 Типологія партійних систем
- •10.3.3 Багатопартійна система
- •10.3.4 Двопартійна система
- •10.3.5 Однопартійна система
- •10. 4 Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем
- •10.4.1 Мажоритарна виборча система
- •10.4.2 Пропорційна виборча система
- •10.4.3 Змішана виборча система
- •10.4.4 Взаемозв 'язок форм правління, партійних і виборчих систем
- •10.5 Партійна й виборча системи в україні
- •10.5.1 Становлення багатопартійності в Україні
- •10.5.2 Особливості партійної і виборчої систем України
- •Глава 11 групи інтересів
- •11.1 Поняття і функції груп інтересів
- •11.1.1 Сутність групового підходу до вивчення політики
- •11.1.2 Поняття «групи інтересів»
- •11.1.3 Функції груп інтересів
- •11.2 Типологія груп інтересів
- •11.2.1 Профспілки
- •11.2.2 Жіночий рух
- •11.3 Політичне представництво груп інтересів
- •11.3.1 Безпосереднє політичне представництво інтересів
- •11.3.2 Опосередковане політичне представництво інтересів
- •Рекомендована література
- •Глава 12 політичні режими
- •12.1 Поняття і структура політичного режиму
- •12.1.1 Поняття політичного режиму
- •12.1.2 Структура політичного режиму
- •12.2 Типологія політичних режимів
- •12.2.1 Типологія політичних режимів г. Моски
- •12.2.2 Політичні й державні режими
- •12.2.3 Тоталітаризм
- •12.2.4 Авторитаризм
- •12.2.5 Демократичний політичний режим
- •12.2.6 Трансформація політичних режимів
- •12.3 Теоретичні засади демократії
- •12.3.1 Поняття демократії
- •12.3.2 Політичні принципи демократії
- •12.3.3 Основні концепції демократії
- •Рекомендована література
- •Розділ 4 персоналізовані аспекти політики
- •Глава 13
- •Особа як суб'єкт політики
- •13.1 Політична суб'єктність особи
- •13.1.1 Поняття «людина», «індивід», «особа»
- •13.1.2 Політична суб'єктність особи
- •13.2 Основні типи й види політичної поведінки
- •13.2.1 Поняття політичної поведінки
- •13.2.2 Типи й види політичної поведінки
- •13.2.3 Основні форми політичної участі. Референдум
- •13.2.4 Специфіка масової поведінки в політиці
- •13.2.5 Мотивація політичної поведінки
- •13.3 Політика і мораль
- •13.3.1 Історичний аспект
- •13.3.2 Моральна дилема в політиці
- •13.3.3 Вплив влади на особу
- •Рекомендована література
- •Глава 14 політичні еліти
- •14.1 Поняття і сучасні концепції політичних еліт
- •14.1.1 Поняття політичної еліти
- •14.1.2 Сучасні концепції політичних еліт
- •14.1.3 Функції політичної еліти
- •14.2 Типологія та шляхи формування політичних еліт
- •14.2.1 Типологія політичних еліт
- •14.2.2 Еліта і бюрократія
- •14.2.3 Шляхи формування політичних еліт
- •Рекомендована література
- •Глава 15 політичне лідерство
- •15.1 Сутність, витоки і функції політичного лідерства
- •15.1.1 Сутність політичного лідерства
- •15.1.2 Витоки політичного лідерства
- •15.1.3 Функції політичного лідерства
- •15.2 Типологія та механізми формування політичного лідерства
- •15.2.1 Типологія політичного лідерства
- •15.2.2 Механізми формування політичного лідерства
- •Глава 16 політична культура
- •16.1 Сутність і структура політичної культури
- •16.1.1 Сутність політичної культури
- •16.1.2 Структура політичної культури
- •16.2 Політична свідомість як елемент політичної культури
- •16.2.1 Поняття політичної свідомості
- •16.2.2 Політична психологія та ідеологія
- •16.2.3 Буденна й теоретична політична свідомість
- •16.2.4 Індивідуальна, групова й масова політична свідомість
- •16.3 Типи і функції політичної культури
- •16.3.1 Типологія політичної культури г. Алмонда і с. Верби
- •16.3.2 Типологія політичної культури є. Вятра
- •16.3.3 Вплив політичної культури на політичну систему
- •16.3.4 Функції політичної культури
- •16.4 Політична соціалізація
- •16.4.1 Сутність політичної соціалізації
- •16.4.2 Етапи політичної соціалізації
- •Розділ 4 політика як міжнародний процес
- •Глава 17
- •Міжнародна політика
- •17.1 Зовнішня політика
- •17.1.1 Міжнародна і зовнішня політика
- •17.1.2 Цілі і функції зовнішньої політики
- •17.1.3 Засоби зовнішньої політики
- •17.2 Міжнародні політичні відносини
- •17.2.1 Сутність та особливості міжнародних відносин
- •17.2.2 Структура міжнародних політичних відносин
- •17.3 Світовий політичний процес
- •17.3.1 Поняття світового політичного процесу
- •17.3.2 Марксистська концепція світового політичного процесу
- •17.3.3 Геополітичні концепції
- •17.3.4 Концепція політичного реалізму
- •17.3.5 Модерністські концепції
- •17.3.6 Україна в системі міжнародних політичних відносин
- •Рекомендована література
- •Глава 18 світові ідейно-політичні доктрини
- •18.1 Класичні буржуазні ідейно-політичні доктрини і сучасність
- •18.1.1 Лібералізм
- •18.1.2 Консерватизм
- •18.2 Основні ідейно-політичні доктрини в робітничому русі
- •18.2.1 Комунізм
- •18.2.2 Соціал-демократизм
- •18.3 Ідейні засади політичного екстремізму
- •18.3.1 Фашизм
- •18.3.2 Анархізм
- •18.3.3 Троцькізм
- •18.3.4 Взаємовплив політичних ідеологій
- •Рекомендована література
17.1.3 Засоби зовнішньої політики
Важливе значення для досягнення цілей зовнішньої політики мають засоби її здійснення. Залежно від сфер суспільного життя вони поділяються на політичні, економічні та ідеологічні.
Політичні засоби є найбагатоманітнішими. Вони охоплюють передусім сферу дипломатичних відносин — від традиційних форм дипломатії (посольства, консульства) до дипломатії на рівні глав держав. Ці засоби можуть використовуватись у формі переговорів, зустрічей, участі в міжнародних організаціях тощо.
Особливу групу політичних засобів зовнішньої політики складають воєнні засоби, основними з яких є війна і воєнний тиск. Формами воєнного тиску можуть бути маневри, навчання, паради, публічні демонстрації нових видів зброї, концентрація військ у прикордонних районах, провокації на кордоні, участь у миротворчих операціях під егідою міжнародних організацій та ін.
Тривалий час найважливішим засобом досягнення державою зовнішньополітичних цілей вважалась війна. Під війною у міжнародному праві розуміють воєнні дії між державами, а також між державами й національно-визвольними рухами, які супроводжуються повним розривом між ними мирних відносин. До середини XX ст. застосування воєнної сили розглядалось як законний засіб розв'язання спорів між державами. Анексії і контрибуції вважались прийнятними способами розширення територій і державного збагачення. Тільки під впливом згубних наслідків Другої світової війни та у зв'язку з появою ядерної зброї величезної руйнівної сили в середовищі політиків провідних країн світу утвердилася думка про неприпустимість використання війни як засобу розв'язання міждержавних суперечностей. (Що, однак, не привело ні до виключення воєн з міждержавних відносин, ні до відмови від ядерної зброї.) Війни з використанням звичайних видів зброї в сучасному світі стали чи не повсякденною реальністю, а сама наявність ядерної зброї з її величезним руйнівним потенціалом вважається найважливішим чинником відвернення як нової світової війни, так і воєнних конфліктів між ядерними державами.
Розрізняються війни справедливі, або правомірні, і несправедливі, неправомірні. До перших належать індивідуальна або колективна самооборона проти агресії і національно-визвольні війни за здійснення права на самовизначення, до других — агресія і колоніальні війни. Статутом ООН визнається правомірність використання воєнної сили у двох випадках: з метою самооборони від збройного нападу на державу і за рішенням Ради Безпеки ООН як примусові збройні санкції проти агресора. Несправедливі, неправомірні війни визнаються міжнародним злочином, який тягне за собою міжнародну відповідальність держави-агресора і кримінальну відповідальність осіб, визнаних воєнними злочинцями.
Розрізнення правомірних і неправомірних війн, крім міжнародно-правового, містить також політичний і моральний аспекти, які завжди є не настільки очевидними, як міжнародно-правовий. Навіть затятий агресор завжди знайде політичне й моральне виправдання своїм діям і матиме спільників. Водночас рішення міжнародних організацій щодо застосування збройних санкцій не завжди є виваженими й позбавленими політичних пристрастей.
За будь-яких умов кожна, навіть наймиролюбніша, держава прагне «тримати порох сухим», тобто підтримувати на належному рівні свою обороноздатність, всемірно зміцнювати її, у тому числі шляхом укладання воєнних союзів чи відверненням загроз проголошенням позаблоковості або нейтралітету. Сила армії, її чисельність, озброєння, підготовленість особового складу, його морально-психологічний стан та інші показники воєнного потенціалу держави були й залишаються вагомим чинником її зовнішньої політики і міжнародного престижу. Держави, неспроможні захиститися від агресії, ставлять під загрозу свій суверенітет, а значить, і саме існування.
Економічні засоби зовнішньої політики означають використання економічного потенціалу держави для впливу на економіку й політику інших держав. Економічний потенціал є особливо важливим засобом зовнішньої політику, оскільки в кінцевому підсумку саме він визначає позицію держави в міжнародних відносинах. Держава з потужним економічнимпотенціалом займає впливові позиції у світі. До економічного потенціалу держави належать її промисловість, сировинні ресурси, стан робочої сили та ін. Важливим економічним засобом зовнішньої політики є зовнішня торгівля, яка, з одного боку, сприяє збільшенню економічного потенціалу держави, а з другого — дає змогу впливати на політику інших держав через світові ціни, встановлення режиму найбільшого сприяння чи введення ембарго тощо.
До ідеологічних, або інформаційно-пропагандистських засобів зовнішньої політики належать різноманітні форми й засоби пропаганди, інформації, культурної політики, які використовуються державою у відносинах з іншими державами передусім з метою формування позитивного зовнішнього іміджу і міжнародного престижу даної держави. З цією метою в зарубіжних країнах відкриваються культурні центри, влаштовуються різноманітні виставки, презентації тощо.
Зовнішня політика, використання різних засобів її здійснення навіть у демократичних країнах є однією з найменш контрольованих рядовими громадянами сфер діяльності держави. І не тільки через закритість діяльності деяких її складових, наприклад збройних сил і спецслужб. Прийняття більшості зовнішньополітичних рішень, найважливіші кадрові призначення у цій сфері в державі зосереджуються в руках однієї особи — слави держави або прем'єр-міністра. Це підвищує ризик прийняття невиважених рішень аж до втягування держави в затяжні кровопролитні війни, як це сталося з США у В'єтнамі або з СРСР в Афганістані.