9.4 Запитання та завдання для самоконтролю

1. Чому як нвавантаження резонансного підсилювача використовую паралельний коливальний, а не послідовний?

2. Виходячи з чого обирається максимальна і мінімальна ємності резовансного контуру?

3. Які елементи схеми резонансного підсилювача впливають на добротність змінного контуру? Які схемні рішення зменшують цей вплив?

4. Чим обумовлюється зростання коефіцієнта підсилення у межах піддіапазону при безпосередньому і автотрансформаторному ввімкненні? Поясніть можливість непропорційної його зміни.

5. З яких міркувань обирається підсилювальний елемент резонансного підсилювача? Поясніть частотну залежність його параметрів?

6. У чому полягають переваги та недоліки принципів розподіленої та зосередженої вибірності й підсилення?

7. Як забезпечити режим узгодження для п’єзоелектричного?

8. Як змінюється фактор зв’язку в двоконтурному смуговому фільтрі при додатковому шунтуванні контурів?

9. Яким чином і в яких межах можливе регулювання смуги пропускання двоконтурного фільтра?

10. Класифікація й маркування п’єзоелектричних фільтрів.

11. Які основні електричні параметри й характеристики серійно виготвлюваних п’єзоелектричних фільтрів?

12. Переваги й недоліки вибірних підсилювачів із ФЗС на LС-контурах. Підходити до розрахунків їхніх елементів.

Література [4, 5, 29]

10 Каскади кінцевого підсилення

10.1 Вимоги до каскадів кінцевого підсилення

Особливості кінцевих підсилювальних каскадів полягають у тому, що в роботі підсилювального елемента використовується більша части­на його навантажувальної характеристики, яка вміщує інколи явно не­лінійні області. Це передбачено для забезпечення більшого розмаху вихідного струму і віддачі у навантаження потужності, близької до максимальної. Відомо, що корисним ефектом роботи підсилювального кас­каду є перетворення енергії джерела живлення в енергію корисного сиг­налу. Ефективність підсилення визначається тим, яку частину напруги живлення становить амплітуда напруги на виході активного елемента, та яку долю споживаного від джерела струмустановить амплітуда його вихідного струму.

Відношення тазвуться коефіцієнтами використання струму та напруги.

Відповідно до цих параметрів каскад утворює струм та напругу:та.

За цих умов в навантаження віддається потужність

.

(10.1)

Чим більші коефіцієнти використання та, тим більша потужністьвіддається в навантаження.

Якщо підсилювальний каскад віддає корисну потужність , а від джерела живленняспоживає потужність, то його робота характеризується ККД

.

(10.2)

Очевидно, що чим більше ККД, тим ефективніше використовується активний елемент. Потужність витрачається в самому актив­ному з елементів, спричиняючи його нагрів та погіршуючи умови його роботи. Потужністьназивається потужністю розсіювання або втрат. Для конкретних типів активних елементів потужність нормується та зазначається в довідниках; не має перевищувати . Чим більша , тим більшу можливо одержати від транзистора.

Потужність підвищує температуру p–n–переходу. Для нор­мальної роботи транзистора температура переходу не повинна перевищу­вати допустиму . Теплота, що випромінюється активним елементом, безпосередньо чи за допомогою спеціальних тепловідводів (радіаторів) знижує температуру колекторного переходу та покращує умови роботи транзистора. Ефективність теплового випромінювання характеризується тепловим опором. Тепловий опір транзистора перехід – корпусабо перехід – кристал зазначається у довідниках. Тепловий опір радіа­тораз алюмінію чи міді, у вигляді пластини, площа якої не пере­вищує 200 см² , приблизно оцінюється з формули, Ом

,

де — повна поверхня радіатора, см².

Зростання температури середовища зменшує теплове випромінюван­ня, тому і допустима потужність розсіювання теж зменшується

,

(10.3)

Якщо застосовуються радіатори, тоді

.

(10.4)

Зменшення допустимої потужності втрат неминуче веде до зменшення максимально можливої корисної потужності, оскільки

.

(10.5)

Отже, чим більше ККД , тим менш потужний транзистор можна використовувати і тим економічнішим є підсилювач.