1) Телефакс

Телефакс являється поширеним способом передачі чорно-білої графічної інформації. В якості кінцевого обладнання виступають факсимільні апарати, підключені до телефонної лінії, являють собою гібрид електронного телефону і друкуючого пристрою. Сам факсимільний апарат забезпечений електронною системою автоматичного прийому і передачі графічної інформації, закодованої в цифровому вигляді. В якості служби, що відповідає за саму передачу інформації, виступають автоматичні телефонні станції з витікаючими звідси недоліками і перевагами. Абонент ставиться в залежність від якості каналу, наданого телефонною станцією. Канал може мати шуми, перешкоди або малий рівень сигналу (тихо чутно). Для передачі мовної інформації ці умови можуть бути достатні, але для передачі цифрової інформації абсолютно неприйнятні. Сучасні цифрові АТС надають такий вид послуг, як надання високоякісних каналів зв'язку для певних абонентів, що використовують цифрову апаратуру зв'язку (факси та модеми).

2) Бюрофакс

Служба "Бюрофакс" введена для надання послуг з передачі факсимільних повідомлень з використанням більш якісної крайовою і проміжної апаратури зв'язку для більш широкого кола споживачів. Апаратура для прийому і передачі факсимільних повідомлень розміщується у відділеннях зв'язку, де можна розмістити замовлення на прийом або передачу факсимільного повідомлення. Це так звана клієнтська служба факсимільного зв'язку.

3) Комфакс

Комфакс є абонентської службою передачі факсимільних повідомлень з накопиченням. Служба комфакс використовується у випадку якщо необхідна пересилання факсимільних повідомлень великій кількості адресатів, що мають у своєму розпорядженні факсимільні апарати, але немає повної впевненості в тому, що приймальна сторона буде готова до прийому і зв'язок не буде перервана з будь-якої причини. Служба комфакс складається з автоматизованого центру з прийому факсимільних повідомлень, сервера для тимчасового зберігання розсилаються повідомлень та апаратури для передачі збережених факсимільних повідомлень зазначеним адресатам. Ця служба отримала широке розповсюдженням з появою комп'ютерної пошти і зокрема з появою мережі Інтернет. Для передачі факсимільного повідомлення достатньо вислати електронною поштою замовлення на передачу документа. При цьому немає необхідності у зв'язку з міжміським лініях і постійному контролі за ходом самої пересилки. Завдання по пересилці повідомлень абонентам лягає на сам центр служби комфакс.

5. Види факсимільних апаратів

Факсимільний апарат, фототелеграфний апарат, комплекс механічних, світлооптичних і електронних пристроїв, призначений для передачі зображень нерухомих плоских об'єктів (оригіналів) по електричних каналах зв'язку або для прийому таких зображень (з відтворенням об'єкту передачі у вигляді його копії – факсиміле). Ф. а. підрозділяються на передавальні (рис. 1 ), приймальні (рис. 2 ) і прийомо-передавальні.

Рисунок 1 - Передавальний факсимільний аппарат

Рисунок 2 - Приймальний факсимільний апарат комплекту апаратури для передачі матеріалів газетних смуг «Газета-2» (СРСР).

Факсимільні апарати загального призначення згідно з МККТТ поділяються на чотири основні групи:

1. апарати з часом передачі сторінки формату А4 (210х297 мм) по телефонній мережі з роздільною здатністю 4 лін / мм в межах 6 хв;

2. апарати, що забезпечують передачу в зазначених умовах протягом 3 хв;

3. апарати, що використовують засоби цифрової обробки сигналу з метою скорочення надмірності і забезпечують час передачі менше 1 хв,

4. апарати, призначені для використання на мережах передачі даних, а також на телефонній мережі.

6. Структура, технічні засоби і методи факсимільного зв’язку

Тракт факсимільного звязку включає передавач, лінію зв'язку і приймач.

Передавальний Ф. а. містить (рис 3) аналізуючу систему. В передавачі факсимільного апарату здійснюється аналіз оригінала точковою світловою плямою – розгортаючим елементом, який відрядковий оббігає всю площу оригінала, розбиваючи її на пікселі, що характеризуються здатністю різною мірою відображати падаючий на них світловий потік. Відбитий від поверхні оригінала світловий потік, що модулюється по інтенсивності відповідно до відбиваючої здатності пікселів, падає на фотоелектричний перетворювач, де перетворюється на пропорційний світловому потоку електричний струм – відеосигнал. Як фотоелектричні перетворювачі у факсимільній апаратурі використовують фотоелектронні помножувачі (ФЕУ) або (рідше) фотоелементи. Далі в передавачі виробляється модуляція ВЧ (висока частота) коливань відеосигналом з метою перетворення останнього до форми, зручної для передачі по каналу зв'язку. У факсимільному звязку,

Рисунок 3 - Структурна схема передачі і прийому факсимільної інформації

Як канали використовують стандартні телефонні канали дротяного зв'язку або радіотелефонні канали, пропускання, що характеризуються смугою, від 0,3 до 3,4 кГц. Для швидкої передачі великих об'ємів факсимільної інформації (наприклад, газетних смуг) вказаний діапазон частот стає недостатнім, в цьому випадку для передачі зображень необхідні більш широкосмугові канали – первинний, із смугою 48 кГц, або вторинний – 240 кГц.

В приймачі факсимільного апарату перш за все здійснюється демодуляція прийнятого лінійного сигналу, тобто виділення з нього відеосигналу. Далі виконується перетворення відеосигналу в зображення (копію), записуване на носій. Копія синтезується в приймачі зі всіх пікселів, що розташовуються на носієві в тій же послідовності, в якій відповідні пік селі розташовувалися на оригіналові. Цю операцію називають згорткою зображення.

Синхронізація розгортаючих пристроїв передавального і приймального Ф. а. здійснюється або автономно (в цьому випадку електродвигуни розгортаючих пристроїв харчуються від високостабільних по частоті камертонних або кварцевих генераторів незалежно друг від друга), або примусово (по сигналах синхронізуючої частоти, що поступають від передавального Ф. а. на приймальний, або за допомогою включення синхронних двигунів в єдину електроенергетичну систему). фазування розгортаючих пристроїв здійснюється в приймальному Ф. а. автоматично, напівавтомат або уручну.

У факсимільному звязку знайшли застосування наступні способи запису зображення, що приймалося: фотографічний, при якому як носій використовується фотопапір або фотоплівка (запис ведеться точковим джерелом світла, яскравість якого змінюється відповідно до зміни відеосигналу в часі); електрохімічний заснований на використання спеціального паперу, чорніючого при пропусканні електричного струму (записуючим елементом служать 2 точкових електроду, між якими розташовується папір, і запис здійснюється безпосередньо відеосигналом, посиленим до необхідної величини); штриховий, або чорнильний, при якому носієм є звичайний папір, а записуючим елементом – ролик, змащений спеціальною фарбою, або чорнильне перо, що приводиться в рух електромагнітом (модифікацією цього способу є запис через копіювальний папір). Фотографічний спосіб – закритий: фотопапір або плівка поміщається в світлонепроникну касету. Це не дозволяє контролювати візуально якість копії до закінчення прийому і подальшої фотохімічної обробки носія. Відкриті способи запису – електрохімічний і штриховий – позбавлені цього недоліку і не вимагають додаткової обробки носія після запису. Інші способи записи – електротермічний і електростатичний – не набули значного поширення.

При всіх способах запису записуючий елемент переміщається по носієві уздовж рядка, а потім переходить на наступний рядок. Розгортаючий елемент передавача також рухається по рядках. Для забезпечення точної відповідності копії оригіналові необхідно, щоб передавач і приймач працювали синхронно і синфазний, тобто рух розгортаючого елементу передавача і записуючого елементу приймача відбувалося з однаковою швидкістю і починалося для кожного з рядків в один і той же момент часу. Недотримання цих умов приводить до появи геометричних спотворень прийнятого зображення або повної втрати зображення. Синхронізація і фазування у факсимільних апаратах здійснюються вручну або автоматично, за допомогою спеціальних пристроїв, керівників переміщенням розгортаючого і записуючого елементів.

Всі зображення, передавані засобами факсимільного звязку (а також самі факсимільні апарати), підрозділяються на 2 групи: чорно-білі, такі, що мають лише дві градації оптичної щільності – чорну і білу (до них відносять рукописи, креслення, карти, зображення газетних смуг і машинописний текст); півтонові, декілька градацій щільності, що мають, наприклад чорну, темну, сіру, світлу і білу (прикладом півтонових зображень є художні фотографії, для високоякісного відтворення яких необхідно мати можливість передавати не менше 8–12 градацій оптичної щільності). Чорно-білі зображення можуть бути записані в приймачі будь-яким з перерахованих способів запису. Півтонові матеріали добре відтворюються лише фотографічним способом.

Факсимільний апарат являє собою нерозривну єдність механічних, електричних і модулючих систем. Так само важливий, хоча і менш помітний, протокол, керуючий передачею факсимільного інформації. Об'єднуючою основою всіх протоколів, керуючих передачею факсимільних повідомлень, є МККТТ-стандарт Т. ЗО: «Процедури для факсимільної передачі документів по комутованій телефонній мережі загального користування».

7. Режими роботи факсимільних апаратів

Одним із найголовніших параметрів, що впливають на якість документів, є розрізнення. Режими розрізнення факс-апаратів: STANDARD (стандартний), FINE (детальний), SUPER FINE (понаддетальный), HALF TONE (напівтональний).

Для передачі сторінок, надрукованих великим шрифтом типу машинописного, зазвичай, буває досить стандартного режиму, що характери-зується найвищою швидкістю передачі.

Швидкість передачі сторінки, що зазначається виробниками в технічних описах, наведена при стандартній роздільній здатності (при передачі з цифрової пам'яті).

Режими FINE і SUPER FINE зазвичай, застосовуються під час передачі документів, надрукованих дрібним шрифтом або графічними зображеннями, виконаними тонкими лініями.

Встановлювати режим високого або надвисокого розрізнення має сенс тільки в тому випадку, якщо приймаючий факс теж переведений у відповідний режим.

8. Основні параметри факсимільних апаратів і факсимільного зв’язку

До основних параметрів факсимільних апаратів відносяться: швидкість розгортки, тобто число рядків розкладання в мін N, індекс взаємодії (модуль), рівний D × m для барабанних і L ( т/ (для площинних Ф. а. ( D – діаметр барабана, L – довжина рядка, т – щільність рядків розгортки, тобто їх число на мм ), час передачі, рівний h ( m/n ( h – висота кадру).

Кількісні показники факсимільного зв’язку: 1) Розмір передаваного зображення. Стандартний формат зображення – 220 х 290 мм, при передачі газетних смуг він складає 422 х 600 мм. 2) Швидкість факсимільної передачі, вимірювана кількістю рядків, передаваних в хвилину. При передачі зображень по телефонних і радіотелефонних каналах стандартізовани швидкості 60, 120 і 250 рядків в мин. Передача газетних смуг ведеться з швидкостями 178, 1500 або 2250 рядків в мин. 3) Час передачі зображення. Воно складає (залежно від швидкості передачі): для формату 220 Х 290 мм – від 6 до 25 мін, для газетної смуги – від 2,8 до 50 мин. 4) Чіткість, або роздільна здатність, що характеризує якість відтворення дрібних деталей зображення. Вимірюється максимальною кількістю ліній, що доводяться на 1 мм довжини рядки, які окремо (не зливаючись) відтворюються приймачем. Значення чіткості в звичайних факсимільних апаратах – 5 ліній на мм, а в апаратурі для передачі газетних смуг – від 13 до 16 ліній на мм. 5) Кількість градацій оптичної щільності, окремо відтворних на прийнятій копії (лише для півтонових апаратів).

Висновки

Факсимільний апарат (телефакс) - обов'язковий атрибут сучасного офісу. За своєю структурою він містить у собі і принтер, і сканер. факсимільний апарат - пристрій вузько спеціалізований. Він може бути підключено тільки до телефонної лінії. Комп'ютер же, оснащений факс-модемом (ними є всі сучасні модеми), може працювати з факсимільним апаратом як з принтером та сканером через АТС.

Сучасні факсимільні апарати володіють великою кількістю додаткових функцій або можуть бути одною із функціональних складових іншого роду пристроїв (приміром багато мультифункціональних пристроїв мають в собі крім принтера, сканера і ксерокса ще і факс). Нові моделі дозволяють значно пришвидшити і автоматизувати процес відправки факсів, крім того його можна використовувати як принтер, ксерокс, так і простий стаціонарний телефонний апарат.

З масовим поширенням Інтернет технологій, стало простіше обмінюватись різного роду документацією з допомогою електронної пошти. Проте свою долю ринку факсимільні апарати досі утримують, адже в кожному офісі є в наявності хоча б один такий апарат.

Використані джерела інформації

1. Дубовик А. С., Фотографічна реєстрація бистропротекающих процесів, М., 1964.

2. Мірошник С. О., Оксман М. І., Фототелеграфні апарати, М., 1966; Фототелеграфна передача і децентралізованноє друкування центральних газет, М., 1971; Копнічев Л. Н., Коган Ст С., Телеграфні апарати і апаратура передачі даних, М., 1975.

3. Мельник З. Про., Оксман М. І., «Фототелеграфные апарати», М., 1966;

4. Передача дискретної інформації і телеграфія, 2 видавництва, М., 1974; Копнічев Л. Н., Коган Ст С., Телеграфні апарати і апаратура передачі даних, М., 1975.