3. Провідні тенденції розвитку змісту вищої освіти у вузі: фундаменталізація, гуманітаризація, регіоналізація, диференціація й індивідуалізація, інтеграція

Фундаменталізация пов'язана із завданням формування наукового світогляду з формуванням наукової картини світу, процесу й методів його пізнання. В основі сучасної картини світу лежать ідеї спеціальної теорії відносності, квантової механіки, самоорганізації (синергетики).

Гуманітаризація  освіти пов'язана зі зміною парадигми суспільної свідомості, переорієнтації її на особистість, на розвиток і саморозвиток.  Засобами гуманізації освіти є програма природно наукової освіти.

Індивідуалізація навчання означає, що воно орієнтується на індивідуально-психологічні особливості студента, будується з урахуванням цих особливостей.

Принцип індивідуалізації навчання обумовлений необхідністю орієнтуватися в навчанні на реальні типи студентів. Щонайкраще цей принцип реалізує програмоване навчання. Але й в умовах звичайного навчання він може й повинен застосовуватися.

4. Нормативні документи, що регламентують зміст вищої професійного освіти

Зміст професійної підготовки фахівців відбито в наступних  програмних документах:

• Державному освітньому стандарті вищої професійного освіти;

• освітньому стандарті вузівського компонента;

• навчальних планах із конкретних спеціальностей;

• навчальних програмах окремих дисциплін.

Державний стандарт освіти – це сукупність норм, що визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня.

Державні стандарти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня й напрямку підготовки (спеціальності) і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду й повторному затвердженню не рідше одного разу в десять років.

Складовими державного стандарту освіти є: освітня (освітньо-кваліфікаційна) характеристика; нормативна частина змісту освіти й тести.

Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) – це перелік нормативних навчальних дисциплін із вказівкою загального обсягу часу (у годинах), відведеного для їхнього вивчення й форми підсумкового контролю по кожній навчальній дисципліні.

Загальної обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни включає час для аудиторних форм навчання й самостійної роботи студента.

Співвідношення між обсягами аудиторних занять і самостійною роботою студентів, форми й періодичність проміжного контролю визначаються навчальним планом вищого навчального закладу.

Навчальний план – це нормативний документ, що складається вищим навчальним закладом на підставі освітньо-професійної програми й структурно-логічної схеми підготовки й визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їхнього вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, навчальні й виробничі практики) і їхній обсяг, графік навчального процесу, форми й засоби проведення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані відбивається також обсяг часу, передбачений на самостійну роботу.

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки й затверджується керівником вищого навчального закладу.

Робочий навчальний план – це також нормативний документ, що складається вищим навчальним закладом на поточний навчальний рік і конкретизує форми проведення навчальних занять, їхній обсяг, форми й засоби проведення поточного й підсумкового контролю за семестр.  Робочий навчальний план затверджується деканом факультету (завідувачем відділення).

Навчальна програма – це нормативний документ, що визначає місце й значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, порядок і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь студентів. Навчальна програма включає пояснювальну записку, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни й список літератури.

Навчальні програми нормативних дисциплін входять у комплекс документів державного стандарту освіти, розробляються й затверджуються як його складові.

Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються й затверджуються вищим навчальним закладом.

Робоча навчальна програма є нормативним документом вищого навчального закладу й розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану. У робочій навчальній програмі відбивається конкретний зміст навчальної дисципліни, послідовність і організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби й форми поточного й підсумкового контролю.

У робочу програму входять: тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного й підсумкового контролю, перелік учбово-методичної літератури, перелік засобів наочності, технічних засобів навчання й т.д.

Робочі навчальні програми нормативних і вибіркових навчальних дисциплін розробляються відповідними кафедрами (предметними або циклової комісії) і, як правило, затверджуються:

• зі соціально-гуманітарних, психолого-педагогічних і загальноосвітніх дисциплін – проректором з навчальної роботі;

• зі спеціалізованих навчальних дисциплін і дисциплін спеціалізацій – деканом факультету.

Навчальні програми, робочі навчальні програми разом із планами є основними документами, якими керуються факультети (відділення) і кафедри вищих навчальних закладів в організації навчального процесу.

Індивідуальний навчальний план студента – це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента, виходячи з вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки й з обліком його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять наступні нормативні документи:

1. Спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційним рівням молодшого фахівця, фахівця й магістра (визначаються вищим навчальним закладом).

2. Варіативні частини ОКХ випускників вищих навчальних закладів, ОПП і засобів діагностики якості вищої освіти.

3. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність і час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять і терміни їхнього проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.

4. Програми навчальних дисциплін визначають їхній інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь і знань, перелік рекомендованих підручників, методичних і дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання й засоби діагностики успішності навчання.