1.2 Поняття та сутність стратегії підприємства.

Слово «стратегія» походить від грецької strategia (stratos - військо й ago - веду), тобто це воєнний термін. Стратегія - це вища сфера воєнного мистецтва, що вивчає закономірності й характер війни, розробляє теоретичні основи планування, підготовки й здійснення воєнних операцій, визначає стратегічні завдання. Уперше термін «стратегія» щодо управління яким-небудь комерційним підприємством використав в 1962 р. А. Чендлер у своїй праці «Стратегія й структура». А. Чендлер вважає, що стратегія - “це визначення основних довгострокових цілей і задач підприємства й затвердження курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей”. Визначення стратегії Чендлера доповнюється вимогою економічності для прийнятих курсів дій “Стратегічна альтернатива визначається шляхом зіставлення можливостей і ресурсів корпорації з урахуванням прийнятного рівня ризику”. В остаточному підсумку формування стратегії підприємства повинне дати відповіді на три питання: Які напрямки господарської діяльності необхідно розвивати? Які потреби в капіталовкладеннях і наявних ресурсах? Яка можлива віддача по обраним напрямкам?

По И. Ансоффу, стратегія є набором правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності. Він виділяє кілька розпізнавальних особливостей стратегії:

1. Процес вироблення стратегії не завершується якою-небудь негайною дією. Звичайно він закінчується встановленням загальних напрямків, просування по яких забезпечить зростання і зміцнення позицій фірми.

2. Сформульована стратегія повинна бути використана для розробки стратегічних проектів, методів пошуку. Роль стратегії в пошуку полягає в тому, щоб, по-перше, зосередити увагу на певних ділянках або можливостях, по-друге, відкинути всі інші можливості як несумісні зі стратегією.

3. Необхідність у даній стратегії відпадає, як тільки реальний хід подій виведе організацію на бажаний розвиток.

4. У ході формулювання стратегій не можна передбачати всі можливості, які відкриються при складанні проекту конкретних заходів. Тому доводиться користуватися сильно узагальненою, неповною й неточною інформацією про різні альтернативи.

5. З появою більш точної інформації може бути поставлена під сумнів обґрунтованість первісної стратегії. Тому необхідний зворотній зв'язок, що дозволяє забезпечити своєчасне переформулювання стратегії.

По Т.А.Приймаку, стратегія - це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми. Його місію, головні цілі й розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Стратегія формулює цілі й основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство має загальний напрямок роботи.

По З.Э.Шершневий, стратегія - це комплекс програм, реалізуючи які компанія розраховує на значне поліпшення своїх позицій на ринках.

Основними компонентами планування й реалізації стратегії підприємства є тактика, політика, процедури й правила.

Тактика - процес розробки короткострокових планів, які узгоджують зі стратегією підприємства. Тактика визначає шляхи й кошти, форми й способи діяльності підприємства, які забезпечують його успішну стратегію.

Наступним етапом процесу реалізації стратегії й тактики є розробка, що перетворює стратегію на відкриту й детальну декларацію основних напрямків діяльності підприємства. Потім формуються правила й процедури дій, необхідні для реалізації стратегії. Процедура - це кілька взаємозалежних дій, які доцільно використовувати в конкретній ситуації. Дуже часто для працівників підприємства, розробляються правила, які гарантують виконання конкретних дій певним способом.

Кінцевий стратегічний план підприємства повинен містити: місію й цілі; стратегію (корпоративному, конкурентному й функціональну); тактику; політику.