Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec4_2

Структура і зміст дидактичного процесу Структура і зміст дидактичного процесу.

На основі вищевикладеного, навчання можна визначити як спеціально організований процес пізнання. Процес пізнання, засвоєння знань, як ми встановили вище, проходить через розумову діяльність людини і включає в себе ряд ланок психологічної діяльності (психологічних процесів), тісно пов’язаних між собою: відчуття, сприйняття, уявлення, осмислення, розуміння, запам’ятовування та інші психологічні процеси.

         Засвоєння знань – мета і результат вивчення певної учбової дисципліни, науки. Активне засвоєння починається з постановки пізнавальної задачі і усвідомлення її студентом, відтворення у них знань і досвіду з якими необхідно пов’язати новий учбовий матеріал. Виходячи з рефлекторної теорії, набуття та засвоєння знань, навичок та вмінь розглядається як проявлення складної асоціативної діяльності учня у вигляді послідовного формування все більш складних тимчасових зв’язків (систем асоціації). Таким чином в процесі навчання відбувається формування різноманітних рівнів розуміння: розуміння зовнішньої сторони предметів та явищ (розуміння - впізнавання); розуміння сенсу явищ і процесів (розуміння – знання), яке, в свою чергу досягається через власне знання і засвоєння операційних навичок, пов’язаних з цим знанням. Розумінню учбового матеріалу на рівні впізнання відповідає наступна ситуація: може передати основні положення  вивченого матеріалу і використовувати їх  у практичній роботі, але систематизація отриманих знань поки не відбулась, вони ще не склалися в структурі свідомості, не увійшли в модель знання особистості. Втіленням подібного розуміння є той  випадок, коли учень вірно виконує всі дії, але пояснити, чому він робить саме так і саме в такій послідовності, він не в змозі. Можна сказати,  що його розуміння не знаходить вербального вираження. Перехід від розуміння – впізнавання до розуміння – знання вимагає від учнів інтелектуальних зусиль з усвідомлення логічних зв’язків, систематизації, узагальненню, структуруванню учбового матеріалу.

         Зауважимо, що схожі рівні розуміння виділяли багато дослідників. А саме, П. Ліней і Д. Норман приводили наступні критерії, за якими можна судити про ступінь розуміння тексту:

§    людина повинна правильно тлумачити речення, тобто дійсно зрозуміти його;

§    людина повинна створити правильне внутрішнє уявлення чи програму отриманого повідомлення;

§    людина повинна вміти привести в дію це внутрішнє уявлення і видати спостерігаємий результат, що допускає тлумачення.

Наочний процес переходу від розуміння – впізнавання до розуміння – знання можна зобразити у вигляді наступної динамічної тріади:

Рис.2 – Схема переходу від розуміння – впізнавання до розуміння – знання

Зміст цієї схеми полягає в тому, що на початку навчання розуміння означає розуміння – впізнавання („впізнання”), тобто сукупність неорганізованих асоціативних зв’язків. В процесі навчання, проходячи через етапи знання і вміння, учні приходять до розуміння на більш високому рівні, яке в принципі можна назвати розумінням – знанням („знати”).

В реальному процесі навчання такий цикл неодноразово повторюється, і ми маємо справу з потенційно необмеженою множиною рівнів розуміння. Ця схема ще раз підкреслює, що без знання немає розуміння, але і знання само по собі не дає розуміння.

В наш час розроблено багато різноманітних моделей для опису, пояснення, планування процесу навчання чи його окремих етапів. Ці моделі розглядають ланки дидактичного процесу в сукупності з етапами пізнання ті рівнями формування знань, навичок та вмінь.

Вже на стадії постановки ті усвідомлення дидактичної задачі (проблеми) формуються початкові продути навчання (уявлення). Далі йде розвиток цих продуктів   у кількісному і якісному відношенні (судження, поняття, знання та ін.). Мета навчання досягається, коли результати (продукти навчання) відповідають заданому рівню.  Навчання при такому підході представляє собою процес переходу учнів с більш низького рівня вивчення на більш високий.

В процесі пізнання студентом певного учбового матеріалу можна виділити деякі послідовні етапи, що складають структуру дидактичного процесу:

1. Початкове засвоєння учбової інформації;

2. Алгоритмізація навчально–пізнавальної діяльності;

3. Оволодіння основами професійної діяльності;

4. Вдосконалення професійної майстерності.

Психологічна сутність пізнавальної діяльності студентів на цих етапах далеко не однакова. Різноманітні дидактичні цілі і результат реалізації цих етапів. Відрізняються і задачі діяльності педагога з організації пізнавальної діяльності студентів.

         Розкриємо ці особливості пізнавальної діяльності у наступній схемі:

Психологічна сутність діяльності – дидактична мета – результат діяльності – задачі педагога.

         На першому етапі – первинного засвоєння учбової інформації – домінують процеси сприйняття учбової інформації, первинної мотивації до вивчення учбового матеріалу, формування уявлень про предмет вивчення, обмірковування основних положень і усвідомлення областей практичного застосування знань. Як показує досвід, оволодіння учбовим матеріалом навіть на рівні простого запам’ятовування тут досить обмежена. Метою першого етапу являється структурування учбової інформації. Результатом цього етапу має бути засвоєння знань, оволодіння учбовою інформацією, формування первинної мотивації у студентів, організація ефективного засвоєння основ теорії.

         Другий етап – алгоритмізація навчально–пізнавальної діяльності – характеризується процесами поглибленого засвоєння учбового матеріалу. Відбувається критичне обмірковування основних теоретичних положень, з’ясування особливостей застосування основ теорії до вирішення типових, все більш складних, учбових задач (типових способів діяльності). Метою етапу являється трансформування інформації в знання  -  вміння, оволодіння типовими способами діяльності. Результатом етапу – засвоєння учбового матеріалу на проблемно–орієнтованому, алгоритмічному рівні; вміння структурувати інформацію, порівнювати, узагальнювати і аналізувати її, відкривати внутрішні протиріччя; вміння вирішувати типові (адаптовані) учбові задачі.

Головна задача педагога – організація самостійної роботи студентів з обмірковування основ теорії формування вмінь практичного застосування теоретичних знань.

На третьому етапі – оволодіння основами професійної діяльності – на основі інтеграції знань і розвитку міждисциплінних зв’язків відбувається усвідомлена перевірка результативності сформованого на попередньому етапі „інструменту мислення”, розширення меж практичного використання теорії до рівня типових професійних задач. Мета етапу – вивчення досвіду професійної діяльності в межах наданих умов та задач, моделювання професійної діяльності в умовах певних обмежень. Результатом етапу являється професійні навички і вміння, нові знання. Задачі викладача – управління процесом самоосвіти, розвиток здібностей  і творчої уяви студентів.

Розглянутий матеріал доцільно узагальнити у вигляді таблиці.

Таблиця 1 –  Етапи пізнавальної діяльності.

Етап

Психологічна сутність етапу

Мета етапу

Результат

етапу

Задачі викладача на етапі

I

Сприйняття, формування первинних уявлень, усвідомлення області практичного застосування, мотивація і формування інтересу.

Структурування учбової інформації.

Засвоєння матеріалу на понятійно – структурному рівні.

Доступне викладення систематизова-ного учбового матеріалу. Формування первинної мотивації.

II

Розуміння, засвоєння, обміркування теорії, з’ясування особливостей практичного використання теорії.

Трансформування інформації у знання. Оволодіння типовими способами діяльності.

Засвоєння на проблемно – орієнтованому рівні. Вміння структурувати інформацію, порівнювати, узагальнювати, аналізувати. Вирішувати типові задачі.

Організація СРСР з обмірковування теорії і її практичного застосування.

III

Інтегрування міждисциплінарних зв’язків, розвиток асоціативного мислення.

Моделювання професійної діяльності. Засвоєння досвіду професійної діяльності в умовах обмежень.

Формування моделі професійно – орієнтованого середовища.

Формування професійних інтересів і установок.

IV

Самоосвіта і само-вдосконалення.

Оволодіння професійною майстерністю від відтворення до творчого рівня.

Формування професійних навичок та вмінь, генерація нового знання.

Управління процесом творчості, розвиток здібностей, творчої уяви.

Знання сутності кожного етапу пізнавальної діяльності студентів, здатність визначати на якому етапі пізнання знаходиться кожний студент,  принципово важливе для педагога, тому що це дозволяє йому правильно з психологічної точки зору організувати учбовий процес, підвищити його ефективність.