Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec7_1
.htmПрактичні заняття Практичні заняття.
Якщо лекція закладає основи теоретичних знань в узагальненій формі, то різні види групових занять покликані поглибити, розширити, деталізувати ці знання, забезпечити формування умінь систематизації й узагальнення отриманої інформації, переведення її в особистісні знання, забезпечення формування "Я-концепції", а також у формуванні умінь практичного використання знань.
Групові заняття: семінарські та практичні заняття, лабораторні роботи розвивають наукове мислення та мову студентів, сприяють формуванню вмінь практичного використання знань, є найважливішим засобом оперативного зворотного зв'язку в процесі навчання, що дозволяє оцінити його ефективність та внести необхідні корективи.
Практичне заняття − вид навчального заняття, на якому викладач організує детальний розгляд окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формування умінь їхнього практичного використання, формування навичок шляхом індивідуального виконання студентами спеціально сформульованих завдань. Залежно від місця практичних занять у конкретній навчальній дисципліні співвідношення вказаних складових частин, тобто виклад викладачем теоретичних положень і власне практична частина, пов'язана з індивідуальним виконанням студентами практичних завдань можуть бути різними за обсягом.
Зміст практичної частини також може бути досить різноманітним: розв’язування задач, розрахунки, аналіз і синтез схем і систем, дискусії з обговоренням проблем і шляхів їхнього вирішення та т.п.
При плануванні практичного заняття необхідно визначити його мету та місце в курсі, а також забезпечити:
§ професійну спрямованість, що відображає особливості відповідної спеціальності;
§ використання наукових методів пізнання суті досліджуваних явищ і положень науки, відповідного понятійного апарату;
§ розкриття на конкретних прикладах органічної єдності теорії та практики;
§ раціональне використання дидактично доцільних методів навчання, спрямованих на найбільш ефективне здійснення навчальної мети практичного заняття, що забезпечують логічну послідовність побудови заняття, використання проблемного й іншого методів навчання, що формують у студентів самостійний творчий підхід.
Практичне заняття важливо організувати так, щоб кожен студент працював самостійно та на грані своїх можливостей. Студенти повинні постійно відчувати підвищення складності виконуваних завдань, що призводить до переживання власного успіху у навчанні та позитивно мотивує студента. Якщо ж студенти відчувають "топтання на місці", рівень мотивації істотно знижується.
Методика проведення практичних занять може бути різної залежно від поставлених цілей та досвіду викладача. Важливо, щоб ця методика сприяла оволодінню знаннями, розвитку самостійності студентів, формуванню усталених умінь і навичок. Викладач повинен проводити практичні заняття так, щоб всі студенти були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Кожен студент повинен одержати можливість розкритися, виявити свої здібності; тому при розробці плану занять й індивідуальних завдань викладач враховує підготовку та інтереси кожного студента. Викладач при цьому повинен виступати в ролі консультанта, який управляє роботою всього колективу студентів, який спостерігає за роботою кожного студента та здатного вчасно надати необхідну допомогу, не придушуючи самостійності та ініціативи студента.
Загальним для всіх практичних занять є використання індивідуальної та групової діяльності. Важливою є також робота в парах (статичні та динамічні пари), де по одній і тій же проблемі студентові дається можливість перевірити себе, попрацювавши зі студентами з різним рівнем підготовки. Обов'язковими методами є метод тимчасових обмежень та колективних обговорень у сукупності з іншими методами.
Обов'язковими прийомами для використання при груповій діяльності є: організація успіху, упевненості у власних силах; організація взаємної відповідальності; забезпечення довіри; експертний аналіз, питання до викладача.
Практичне заняття лише тоді може бути ефективним, якщо студенти підготовлені до нього, опрацювали відповідний теоретичний матеріал лекцій та додаткову літературу, необхідним чином націлені та мотивовані на конкретне практичне заняття. Щоб успішно координувати лекції та практичні заняття, виробити оптимальний дидактичний підхід, лекторові необхідно самому вести практичні заняття хоча б в одній з груп лекційного потоку або, у крайньому випадку, регулярно відвідувати заняття, які проводяться асистентами, керувати діяльністю асистентів, щоб вони мали чітке однакове розуміння вимог лектора щодо засвоєння наукового змісту курсу та рівня вмінь. Цьому сприяють і відвідування лекцій асистентами, особливо молодими.
Практичні заняття важливі також з точки зору оцінки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу. Ця узагальнена оцінка дозволяє лектору коригувати виклад лекційного теоретичного матеріалу, а індивідуальні оцінки студентів забезпечують їх постійну, напружену й активну роботу. У рамках практичних занять може бути організоване вивчення зразків техніки та технологічних установок і процесів, навчання роботі з технікою, ділові ігри і т.п. Різновидом практичних занять є комп'ютерний практикум, на якому студенти здобувають досвід роботи на ПЕОМ, опановують практику роботи з різними оболонками та програмами.
Практичне заняття повинне закінчуватись підведенням викладачем підсумків досягнення поставленої на початку заняття мети групою, оцінкою діяльності та рівня досягнення мети кожного або частини студентів і, нарешті, завданням на СРС.