Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec1_4

Основні принципи освіти в Україні Основні принципи освіти в Україні

(Стаття 6 Закону України ”Про освіту”)       

Основними принципами освіти в Україні є:

§        рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

§        доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг,  що надаються  державою;

§        гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

§        органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

§        незалежність освіти від політичних партій, суспільних і релігійних організацій;

§        науковий, світський характер освіти;

§        інтеграція з наукою і виробництвом;

§        взаємозв'язок з освітою інших країн;

§        гнучкість і прогностичність системи освіти;

§        єдність і наступність системи освіти;

§        безперервність і різноманітність освіти;

§        поєднання державного управління і громадського самоврядування в  освіті.

З наведеного переліку бачимо, що основні принципи освіти в Україні спрямовані на реалізацію системного реформування усієї системи освіти. Розглянемо основні шляхи реалізації деяких принципів.

1.     Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку, доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг,  що надаються державою.

Для   всіх   громадян   України   незалежно   від   національності,   статі,   соціального  походження і  майнового  стану,  віросповідання,  місця проживання і  стану здоров'я  забезпечується  рівний  доступ  до  якісної  освіти.   Реалізація  зазначеного  права  передбачає  прозорість, спадкоємність системи освіти усіх рівнів, гнучкий облік демографічних, соціальних,  економічних змін.

Рівний доступ до отримання освіти забезпечується шляхом:

§        впровадження ефективної системи інформування громадськості про можливості одержання вищої освіти;

§        створення умов для одержання безкоштовної вищої освіти на конкурсній основі у державному та комунальному  навчальному закладах;

§        вдосконалення правових основ отримання освіти за рахунок бюджетів усіх рівнів і коштів юридичних і фізичних осіб;

§        розширення можливостей одержання вищої освіти шляхом надання цільових кредитів;

§        створення умов для одержання вищої освіти дітям-сиротам, дітям, позбавлених батьківської турботи, та дітям-інвалідам;

§        забезпечення високої якості вищої освіти та професійної мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ і підприємств, впровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання;

§        дотримання основ демократичності, прозорості та гласності у формуванні контингенту студентів, у тому числі шляхом об'єктивного тестування, створення умов для забезпечення навчання відповідно до потреб особистості та ринку праці;

§        створення умов для однаково високого рівня якості викладання у всіх навчальних закладах,  закінчення яких надає право продовжувати освіту у вищих навчальних закладах;

§        розширення державного фінансування у сфері вищої освіти з метою збільшення кількості вищих навчальних закладів, що надають вищу освіту  безкоштовно;

§        підвищення матеріальної забезпеченості громадян до рівня, що  дозволяє усім, хто має бажання та необхідний рівень освіти, одержувати вищу освіту;

§        створення нових вищих навчальних закладів, розширення прийому із спеціальностей, що користуються особливою популярністю у абітурієнтів;

§        забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних та юридичних осіб, з врахуванням потреб осіб, а також інтересів держави та територіальних громад;

§        надання студентам і аспірантам вищих навчальних закладів пільг і соціальних гарантій.

2. Незалежність освіти від політичних партій, суспільних і релігійних організацій.

Даний принцип ґрунтується на положеннях ст.15 Конституції України, в якій встановлюється політична, економічна та ідеологічна різноманітність громадського життя в Україні та заборона визнання обов'язковою будь-якої ідеології. Реалізація принципу покликана унеможливити втручання у процес одержання вищої освіти будь-яких політичних, релігійних та інших організацій і перетворення її тим самим у своєрідний інструмент задоволення їхніх корпоративних інтересів. Незалежність від впливу ідеологій це одержання вищої освіти винятково відповідно до загальних суспільних потреб і на основі новітніх досягнень у всіх сферах знань.

В той же час реалізація даного принципу не означає заборону будь-якої діяльності різних організацій у сфері вищої освіти. На підставі норм і в межах, передбачених законодавством, у вузах допускається функціонування громадських організацій, діяльність яких не пов'язана  з безпосереднім втручанням у навчальний процес. Це можуть бути, наприклад профспілкові, наукові, студентські організації і т.д..

3. Інтеграція освіти з наукою та виробництвом є умовою модернізації системи освіти, головною умовою її подальшого розвитку  та основним фактором забезпечення якісної освіти.

 Інтеграція освіти з наукою та виробництвом  забезпечується:

§        постійним збільшенням обсягів фінансування науки відповідно до потреб її випереджального  розвитку;

§        фундаменталізацією змісту освіти, інтенсифікацією наукових досліджень у вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах Академії педагогічних наук України;

§        випереджальним розвитком освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;

§        інноваційно-освітньою діяльністю у навчальних закладах усіх типів, рівнів акредитації. і форм власності;

§        правовим захистом освітніх інновацій і результатів науково-педагогічної діяльності як інтелектуальної власності;

§        впровадженням наукової експертизи державних стандартів освіти, підручників, інноваційних систем навчання й виховання;

§        активним залученням до наукової діяльності обдарованої студентської молоді, науково-педагогічних працівників;

§        поглибленням співробітництва і кооперації навчальних закладів та наукових установ, широким  залученням до навчально-виховного процесу і дослідницької роботи в навчальних закладах  учених Національної академії наук України та галузевих академій;

§        впровадженням сучасних технологій навчання на основі новітніх психолого-педагогічних, наукових і технологічних досягнень;

§        залучення до навчально-виховного процесу провідних вчених регіону;

§        впровадження цільових програм, які сприяють інтеграції освіти та науки;

§        поглибленням співробітництва та кооперації з навчальними закладами і науковими установами, широким залученням учених НАН України та галузевих академій до навчально-виховного процесу і  дослідницької роботи.

Інтеграція і кооперація припускає горизонтальну та вертикальну інтеграцію:

§        горизонтальна інтеграція: місцева соціальна сфера − суспільство − виробництво − засоби масової інформації − культурні організації і т.д.; між технічною і гуманітарною, у тому числі медичною  освітою; між навчальними дисциплінами; між різними аспектами розвитку людини (фізичним, моральним, інтелектуальним та ін.);

§        вертикальна інтеграція: між окремими етапами освіти (шкільним, довузівськими, вищими та післядипломним), між різними рівнями та навчальними дисциплінами на кожному етапі; між різними соціальними ролями, які реалізуються людиною на окремих етапах життєвого шляху. 

Кооперація передбачає створення структур, які забезпечують горизонтальну та вертикальну інтеграцію: навчальних, навчально-наукових і учбово-науково-виробничих комплексів.

 4. Взаємозв'язок з освітою інших країн.

Цей принцип покликаний забезпечити впровадження у сфері вищої освіти України передових, загальновизнаних світовим співтовариством підходів до організації та здійснення діяльності на основі використання у навчальному процесі новітніх досягнень світової науки та техніки, ідей, принципів, методологій і т.д. Поряд із цим даний принцип вимагає збереження та розвитку досягнень і традицій вітчизняної вищої школи, які в багатьох випадках не лише відповідають загальносвітовому рівню, але й перевищують його. Таким чином, основна мета реалізації принципу інтеграції в європейський і світовий освітній простір складається в забезпеченні гармонійного, взаємо-збагаченого об'єднання світових і вітчизняних досягнень у сфері вищої освіти.

5.     Єдність і спадкоємність системи освіти, безперервність і різноманітність освіти.

Безперервність і різноманітність освіти являються найважливішими принципами реалізації парадигми “освіта через все життя” і забезпечують:

§        фундаментальність підготовки, цілісність і спрямованість на особистість студента;

§        вільний вибір “траєкторії навчання” і гнучке реагування на кон'юнктуру ринку інтелектуальної роботи;

§        можливість ефективної інтеграції з вузами І - ІІ рівня акредитації;

§        широкі можливості післядипломної освіти, забезпечення умов для реалізації прав громадян і потреб країни в постійному розширенні та відновленні професійних і загальноосвітніх знань на базі новітніх технологій;

§        можливість інтеграції до європейських і світових освітніх просторів.

Безперервність освіти реалізується шляхом:

§        забезпечення спадкоємності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних рівнях освіти, які функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку осіб до можливого переходу до наступних рівнів, а також перепідготовка і підвищення кваліфікації;

§        формування потреб та здібностей особистості до самонавчання;

§        створення інтегрованих навчальних планів і програм;

§        формування та розвиток учбово-науково-виробничих комплексів багаторівневої підготовки фахівців;

§        оптимізацію системи післядипломної освіти на основі відповідних стандартів вищої освіти;

§        створення інтегрованих навчальних планів і програм післядипломної освіти;

§        розробка індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності в залежності  від конкретних потреб;

§        впровадження та розвиток дистанційної освіти.

 6. Поєднання  державного управління та громадського самоврядування в  освіті.

  Сучасна система управління сферою освіти розвивається як громадсько-суспільна-державно-суспільна. Вона  враховує  регіональні  особливості,  тенденції до  зростання автономії навчальних  закладів,  конкурентноздатності освітніх послуг.

Першочерговими завданнями є: відпрацьовування високопрофесійного наукового, аналітичного, інформаційного супроводу управлінських рішень, подолання розрізненості адміністративних даних. Нова модель системи управління сферою освіти повинна бути відкритою та демократичною. В ній передбачається забезпечення державного управління з врахуванням суспільної думки, внаслідок чого змінюються завдання, функції,  структура  та  стиль  центрального і регіонального  управління освітою.

Модернізація управління освіти передбачає:

§        оптимізацію державних управлінських структур, децентралізацію управління;

§        перерозподіл функцій і повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої  влади, органами місцевого самоврядування та навчальних закладів;

§        перехід до програмно-цільового управління;

§        об'єднання державного і суспільного контролю;

§        впровадження нової етики управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації;

§        прозорість розробки, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів;

§        створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень, їхнього впливу на якість освітніх послуг на усіх рівнях;

§        організацію експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій;

§        впровадження новітніх інформативно-управлінських і комп'ютерних технологій;

§        демократизацію процедури призначення керівників навчальних закладів, їхньої атестації;

§        вдосконалення механізму ліцензування, атестації і акредитації навчальних закладів;

§        підвищення компетентності керівників усіх рівнів.