2. Аналіз змащувальних матеріалів

При аналізі мастильних матеріалів визначають щільність, в'язкість, температуру спалаху, вміст механічних домішок, золи, вологи, мінеральних кислот і лугів, сірки, температуру застигання і ряд інших показників.

Зневоднення мастильних матеріалів здійснюється різними методами, що залежать від властивостей матеріалу. При значному вмісті води масло відокремлюють відстоюванням і наступним зливанням із шару води. Для подальшого зневоднення легкоплавкі масла збовтують протягом 10-15 хв із свіжопрокаленого і подрібненим сульфатом натрію або хлоридом кальцію і після відстоюванні фільтрують через сухий фільтр. В'язкі мастила підігрівають до температури не вище 50 ° С і фільтрують через шар крупнокристалічної, свіжопрокаленої кухонної солі.

1. Загальні вимоги до змащувальних матеріалів

Основні вимоги, що пред'являються до мастильних матеріалів:

• стійкість до окислювального від дії кисню повітря;

• стабільність властивостей при тривалому зберіганні;

• низька температура застигання;

• висока температура спалаху;

• мінімальний вміст мінеральних солей,

• збереження властивостей в межах застосовуваних температур, головним чином стабільність в'язкості;

• відсутність механічних домішок та води.

• відсутність водорозчинних кислот та основ.

2. Визначення динамічної в'язкості (гост 1929 – 87)

У сучасному виробництві широко застосовують віско­зиметр Гепплера (рисунок 3.1). Він призначений для визначення динамічної в'язкості. Визначення проводять за часом падіння кульки у відхиленій на 10° від вертикалі циліндричній трубці, напов­неній рідиною. Діапазон вимірювання 0,6—80000 Па·с. Похибка, залежно від діаметра кульки, становить 0,5 - 2 %. Згідно з методом падаючої кульки динамічна в'язкість визнача­ється за рівнянням Стокса:

μ = 2/9·r2 ·(ρ1 – ρ2)·g/v

(3.1)

де r – радіус кульки, см; ρ1 і ρ2 – відповід­но густина матеріалу кульки і рідини, г/см³; v – швидкість падіння кульки, см/с; g – приско­рення вільного падіння, см/с².

Прилад складається із стойки 9 і віскозиметра 6. У стойці знаходяться три гвинти 8 для встановлення приладу в горизонтальне положення за допомогою «рівня» 5. Віскозиметр має нахил 10° від вертикалі. Він обертається навколо направляючої цапфи, розміщеної в стойці. В положенні вимірювання віскозиметр фіксується храповим механізмом. Фіксація здійснюється відтягуванням фіксатора 7. Опускна труба 18, оточена водяною сорочкою 16, закріплена між верхньою 2 і нижньою 15 плитами. Протіканню рідини запобігає ущільнення 3. Водяна сорочка скріплюється рознімними сполученнями, в які вхо­дять гайка із стержнем 14, сполучний стержень 17, ковпачкова гайка 23 і прокладки 22. Опускну трубу у верхній і нижній плитах з'єднують за допомогою ущільнень 19 і гвинтових сполучень 20. До віскозимет­ра додається комплект із запірної капілярної пробки 4, її кришки 25, а також із запірної пробки 10 нижнього отвору трубки. Запірна капі­лярна пробка 4 призначена для того, щоб під час вимірювання в опуск­ній трубі не було бульбашок повітря. На опускну трубу нагвинчуються запірні капсули 1. Опускна труба герметично ущільнюється прокладними кільцями 11.

На нижній плиті розміщено ко­роткий підвідний патрубок і довгий спускний, споряджений гнучкими насадками 13 і призначені для підведення і спускання термостатуючої рідини. Ущільнено насадки тонкими прокладками 12. Контрольний термометр закріплено гвинтом за допомогою гвинто­вого сполучення 24 в проклад­ному кільці 21. Віскозиметр комплектується шістьма куль­ками різного діаметра з різ­ного матеріалу.

Рисунок 3.1 – Віскозиметр Гепплера

Визначають тривалість па­діння кульки 3÷5 разів і зна­ходять середнє значення. Ди­намічна в'язкість розрахову­ється за формулою:

μ = τ·(ρ1 – ρ2)·K

(3.2)

де τ – тривалість падіння кульки, с; K – константа кульки, Па·с (див. табл. у паспорті приладу).

Таблиця 3.1 Визначення кульки

Кулька	Діаметр	Константа К,Па*с	В’язкість, cP
1	15,87	0,0012	0,2-3
2	15,79	0,011	2,3-25
3	15,62	0,08	15-150
4	15,25	0,55	115-1100
5	14,45	3,8	800-8000
6	11,80	27	5700-57000