2. Дисперсна фаза

Температурні межі застосування змазок багато в чому визна­чаються температурами плавлення і роз­кладання згущувача, його розчинністю в маслі та концентрацією в змазці. Від приро­ди згущувача залежать антифрикційні та за­хисні властивості, водостійкість, колоїдна, механічна і антиокислювальна стабільність змазок. Мила, які є поверхнево-активними речовинами, виконують у змазках одночас­но функції згущувача, протизношувального та протизадирного компоненту. При цьо­му модифікуюча дія мил на поверхні тертя пов'язана з поверхнево-молекулярною, а не хімічною взаємодією, що характерно для фосфоро-, сірко- тахлоромістких присадок. Присадки мають властивості поверхнево- активних речовин. Це визначає їх активність як в об'ємі змазки так і на границі розподілу дисперсійна фаза - дисперсійне середови­ще. Для покращення властивостей змазок застосовують в основному ті ж присадки, що й для легування масел: протизношувальні, протизадирні, антифрикційні, захисні та адгезивні. Застосовують також інгібітори окислювання, корозії. Багато присадок є ба­гатофункціональними. Наповнювачі - це високодисперсні, не­розчинні в маслах речовини, що не утво­рюють у змазках колоїдної структури, але покращують їх експлуатаційні властивості.

Найбільш часто застосовують наповнювачі з низьким коефіцієнтом тертя: графіт, дисуль­фід молібдену, тальк, слюду, нітрит бору, сульфіди деяких металів, азбест, полімери, оксиди та комплексні сполуки металів, ме­талеві порошки і пудри. Як наповнювачі широко використовують ок­сиди цинку, титану та міді, порошки міді, свинцю, алюмінію, олова, бронзи та латуні, які звичайно замішують у готові змазки в кількості від 1 до ЗО %. Такі наповнюва­чі застосовують переважно в різьбових, ущільнювальних, а також антифрикційних змазках, що використовуються у важкона- вантажених вузлах тертя ковзання (різного виду шарніри, деякі зубчасті та ланцюгові передачі, гвинтові пари та ін.).

2. Складові характеристики

По складу змащувальні матеріали розділя­ються на чотири групи:

• мильні змазки, для одержання яких у якості згущувача застосовують солі вищих карбонових кислот (мила). Залежно від аніона мила змазки того самого катіона роз­діляють на звичайні та комплексні (кальцієві, літієві, барієві, алюмінієві та натрієві).

• неорганічні змазки, для одержання яких у якості згущувача використовують термоста­більні високодисперсні неорганічні речови­ни з добре розвинутою питомою поверхнею. До них відносять силікогелеві, бентонітові, графітні, азбестові та інші змазки.

• органічні змазки, для одержання яких ви­користовують термостабільні, високодис­персні органічні речовини. До них відносять полімерні, пігментні, полісечовинні, сажеві та інші змазки.

• вуглеводневі змазки, для одержання яких у якості згущувача використовують висо- коплавкі вуглеводи (петролатум, церезин, парафін, озокерит, різні природні та синте­тичні воски).

Залежно від типу дисперсійного середовища розрізняють змащувальні матеріали на нафтових і синтетичних маслах. По облас­ті застосування відповідно до ГОСТ 23258- 78 змазки розділяють на:

• антифрикційні - зниження зношування і тертя сполучених деталей;

• консерваційні - запобігання корозії металевих виробів і механізмів при зберіганні, транспортуванні та експлуатації;

• ущільнювальні - герметизація зазорів, полегшення складання та розбирання арматур, сальникових пристроїв, різьбових, роз'ємних та рухливих з'єднань, утому числі вакуумних систем;

• канатні - запобігання зношуванню та ко­розії сталевих канатів.