Режим № 3 – напівліжковий (палатний)

Завдання режиму:

– поліпшення прохідності бронхіального дерева;

– розправлення відділів легені, які залишилися, запобігання появі плевральних зрощень;

– активізація екстракардіальних факторів кровообігу, стабілізація механізмів компенсаторних пристосувань;

– відновлення рухомості руки на боці операції; профілактика і коригування порушень постави;

– відновлення адаптації організму до короткочасної ходьби.

Зміст режиму

Через 2–3 год. після видалення дренажів із плевральної порожнини дозволяється самостійне вставання з ліжка, короткочасна ходьба в межах палати, а наприкінці дня – в межах відділення. Якщо дозволяє загальний стан, з 5–6-го дня після операції дозволяється підйом по сходах на 1–2 поверхи з відпочинком на площадках.

ЛГ проводять 1–2 рази на день у палатах, індивідуально або з малою групою. Тривалість заняття до 15 хв. Доцільною є ранкова гігієнічна гімнастика. Самостійні заняття рекомендуються тільки у разі стабілізації легеневого процесу 3–5 разів протягом дня по 10 хв. з урахуванням характеру й об'єму операції. Співвідношення дихальних і тонізуючих вправ 1:1, 1:2. У перші дні після призначення режиму особливу увагу приділяють масажу нижніх кінцівок впродовж 8–10 хв.

Орієнтовний термін перебування на режимі– з 3–4-ї до 7–10-ї доби після операції.

Режим № 4 – вільний

Завдання режиму:

– підвищення емоційного тонусу хворого, відновлення резерву адаптації організму до малих фізичних навантажень, ліквідація залишкових запальних явищ у легенях і плеврі;

– збільшення легеневих об'ємів, поліпшення механіки дихання і вентиляційної функції легень; коригування деформацій грудної клітки і порушень постави;

– допомога становленню окремих ланок постійної компенсації та поступова підготовка до побутових фізичних навантажень.

Зміст режиму

Дозволяють ходьбу в межах лікарні, підйом по сходах, вільне відвідання їдальні, діагностичних і процедурних кабінетів. Самостійні прогулянки по території забороняються тільки за несприятливої погоди.

Призначають ранкову гігієнічну гімнастику у загальній групі до 10–15 хв., у тому числі на відкритих площадках. До процедури ЛГ включають 25–30 фізичних вправ малої інтенсивності, у повільному і середньому темпі, переважно в положеннях сидячи і стоячи з використанням предметів (гімнастичної палиці, легких набивних м'ячів масою до 1 кг тощо). Дихальні вправи застосовують через 2–3 загальнорозвиваючі вправи. Термін процедури, яку проводять у залі чи на відкритому повітрі малогруповим або груповим методами – до 20 хв., індивідуально – 15 хв.

Доцільні пішохідні прогулянки 2–3 рази на день по 30–40 хв. у повільному і середньому темпі (60–80, 80–100 кроків за 1 хв.).

Орієнтовний термін перебування на режимі– з 8–11-ї доби після операції до виписування.

особливості окремих методик фізичної реабілітації при хірургічних втручаннях з приводу захворювань легень, вроджених і набутих вадах серця, аортокоронарному шунтуванні, захворюваннях кишково–шлункового тракту

Хірургічне лікування захворювань легень

Оперативні втручання на легенях і плеврі виконуються найчастіше з приводу хронічних гнійних і пухлинних захворювань. Стан хворого визначається ступенем поширеності патологічного процесу в легеневій тканині, інтоксикацією, наявністю рубцевих і спайкових утворень, ступенем порушення функції зовнішнього дихання, функціональним станом інших органів і систем, часом, що минув з початку захворювання, віком хворого.

Операція на легкому найчастіше полягає у видаленні ураженої легеневої тканини (сегмента, долі легені). При цьому часто застосовують фармакологічні засоби, що блокують чутливість нервових рецепторів, що, з одного боку, зменшує больовий синдром, а з іншого – пригнічує діяльність центрів життєво важливих органів – дихального, серцево-судинного. Це необхідно мати на увазі при активізації хворих відразу після операції за допомогою комплексу спеціальних фізичних вправ, спрямованих на відновлення функціонального стану ЦНС, порушеного як введенням фармакологічних засобів, так і великим потоком патологічних імпульсів з травмованої ділянки або операційного поля.

Передопераційний період

Радикальна операція на легенях пред'являє високі вимоги до хворого, тому він повинен перед операцією володіти значним резервом функціональних можливостей. Цьому сприяє включення фізичних вправ в комплексне лікування хворих.

Завдання ЛГ в передопераційному періоді:

– зменшення гнійної інтоксикації;

– поліпшення функції серцево-судинної та дихальної системи;

– зміцнення нервово-психічного статусу хворого;

– навчання вправам, які будуть необхідні хворому в ранньому післяопераційному періоді.

При підготовці до операції хворих з гнійними захворюваннями легень ЛГ починають з вправ, що сприяють дренуванню порожнин бронхів, абсцесів, кіст. Для виконання вправ хворому надається вихідне положення, що відповідає локалізації і ступеню поширеності патологічного процесу.

Для кращого відтоку патологічного секрету з верхньої долі правої легені необхідно, сидячи на стільці, нахилити тулуб вліво з одночасним поворотом на 45° вперед, піднявши праву руку (рис. 1А), і зробити вдих. Через 30–60 с (цього часу достатньо, щоб мокрота в силу тяжіння досягла ділянок слизової бронхів, де не втрачена чутливість нервових закінчень миготливого епітелію) з появою кашлю на видиху треба нахилити тулуб вперед, намагаючись дістати пальцями рук підлоги або пальців ніг (рис . 1Б).

Рисунок 1. Дренаж верхньої долі правої легені.

Рисунок 2. Дренаж середньої долі правої легені.

У цьому положенні хворий, відкашлюючись, повинен затриматися на кілька секунд, а методист – натиснути синхронно з кашльовими поштовхами на верхню частину грудної клітки, сприяючи механічному виведенню мокротиння.

У ослаблених хворих дренування порожнин, що знаходяться у верхній долі легені, здійснюється у вихідному положенні лежачи на здоровому боці, при опущеному головному кінці ліжка на 20–30°. Рука на стороні ураження піднята вгору. На видиху, щоб попередити затікання мокротиння в здорове легке, хворий робить повільний напівповорот тулуба на живіт, в цьому положенні знаходиться кілька секунд і кашляє, а методист синхронно з кашлем натискає на верхню частину грудної клітки.

Для дренування бронхів середньої долі правої легені хворий з вихідного положення сидячи на ліжку (головний кінець опущений на 20–30°) робить в повільному темпі повне розгинання тулуба назад (рис. 2), а методист при цьому злегка натискає на передню поверхню грудної клітки, сприяючи просуванню мокротиння. На видиху, покашлюючи, хворий повертає тулуб вліво і вперед. Піднімаючись з кушетки, він нахиляється вперед, прагнучи руками торкнутися стоп, і кашляє, а методист синхронно натискає на область середньої долі (передньо-бокова поверхня грудної клітини). Потім – фаза відпочинку від 30 с до 1 хв. Вправа повторюється 3–4 рази.

Найбільш повному дренуванню порожнин в передніх сегментах середньої долі правої легені сприяє виконання вправ з вихідного положення лежачи на спині з опущеним головним кінцем ліжка приблизно на 40 см. Після розведення рук в сторони хворий виконує вдих, а на видиху – до правій половині грудної клітки підтягує ногу, зігнуту в колінному суглобі, і кашляє, залишаючись в цьому положенні не менше 30 с. Після виведення мокротиння – фаза відпочинку, потім вправа повторюється.

Дренування правої нижньої долі легені здійснюється з вихідного положення лежачи на животі, руки опущені до підлоги, головний кінець ліжка опущений на 30–40 см. Відводячи праву руку в сторону, хворий виконує повільний напівповорот на лівий бік, глибокий вдих, потім на повільному видиху з покашлюванням повертається у вихідне положення. Методист синхронно з кашльовими поштовхами натискає руками на нижні відділи грудної клітки.

Добре відділяється мокрота при ураженні правої нижньої долі легені в положенні лежачи на лівому боці (ножний кінець ліжка піднятий). На вдиху хворий піднімає праву руку, а на видиху – надавлює нею на бічній і нижній відділи грудної клітки поштовхами, синхронно з кашлем. Методист в цей час робить легке постукування в задньо-середньому відділі грудної клітки і між лопатками, сприяючи тим самим відділенню мокротиння від стінок бронхів.

Дренуванню правої нижньої долі сприяє виконання вправ у вихідному положенні лежачи на спині або на лівому боці. Хворий на вдиху розводить руки в сторони, а на видиху, кашляючи, підтягує праву ногу до грудної клітки.

З нижньої долі лівої легені мокротиння добре відділяється при повільному нахилі тулуба вперед в положенні сидячи на стільці. На видиху хворий, покашлюючи, намагається дістати лівою рукою носок правої ноги (рис. 3). Той же ефект досягається при виконанні цієї вправи з вихідного положення стоячи, ноги на ширині плечей.

Рисунок 3. Дренування нижньої долі лівої легені.

Рисунок 4. Дренування нижніх долей обох легень.

Виконання динамічних дихальних вправ в колінно-ліктьовому вихідному положенні (рис. 4) сприяє дренуванню бронхів при їх двосторонньому ураженні. Хворий на видиху опускає верхню частину тулуба до ліжка, згинаючи руки і піднімаючи як можна вище таз (імітація підлізання), і наприкінці видиху покашлює. Повертаючись у вихідне положення, робить вдих.

Хворим, що виділяють велику кількість мокротиння, рекомендується виконувати вправи, спрямовані на дренування бронхів 8–10 раз на добу: вранці до сніданку протягом 20–25 хв., через 2 години після сніданку, після денного відпочинку, за годину до вечері й за годину до сну. На 4–5-й день, як тільки почне зменшуватися кількість мокротиння і знижуватися інтоксикація (поліпшується апетит, сон, зменшується тахікардія та ін.), можна виконувати повний комплекс дихальної гімнастики. Він спрямований на активізацію резервних можливостей апарату зовнішнього дихання, поліпшення вентиляції, збільшення рухливості діафрагми, навчання повноцінному вдиху, збільшення сили дихальної мускулатури та ін.

Комплекс спеціальних дихальних вправ для активізації резервів переважно здорової легені перед пульмонектомією

1. В. п. – лежачи на хворому боці на жорсткому валику (з метою обмежити рухливість грудної клітки з хворої сторони). Піднімаючи руку вгору – зробити глибокий вдих; на повільному видиху підтягти рукою до грудної клітки ногу, зігнуту в колінному суглобі (грудна клітка стискається спереду стегном, а збоку – рукою, за рахунок чого видих виходить максимальним). Повторити 6–8 разів.

2. В. п. – те саме, на бічній поверхні грудної клітки мішечок з піском (1,5–2 кг). Підняти руку вгору, прагнучи якомога глибше вдихнути; опускаючи руку на грудну клітку, зробити повільний видих. Повторити 6–8 разів. Вправа сприяє зміцненню дихальної мускулатури, особливо міжреберної, збільшенню рухливості грудної клітки.

3. В. п. – лежачи на спині, мішечок з піском у підребер'я здорового боку. На вдиху підняти мішечок якомога вище, на видиху максимально опустити за допомогою рук. Повторити 6–8 разів. Вправа збільшує рухливість діафрагми, зміцнює м'язи черевного преса, сприяє глибшому вдиху і видиху.

4. В. п. – лежачи на хворому боці на жорсткому валику. Піднімаючи руку вгору, зробити глибокий форсований вдих, опускаючи руку на бокову поверхню грудної клітки, плечем і передпліччям різко натиснути на неї, допомагаючи форсованому видиху. Повторити 6–8 разів.

5. В. п. – сидячи на стільці, хвора сторона фіксована рукою хворого або інструктора. Відвести здорову руку в сторону і після глибокого форсованого вдиху зробити різкий нахил в хвору сторону на форсованому видиху. Повторити 6–8 разів.

6. В. п. – те саме. Відвести здорову руку в сторону, роблячи глибокий вдих; на видиху нахилити тулуб вперед, намагаючись дістати носок ноги на хворому боці. Повторити 6–8 разів. Вправа сприяє тренуванню глибокого вдиху і видиху, зміцненню дихальної мускулатури, поліпшенню вентиляції переважно здорової легені.

7. В. п. – лежачи на хворому боці на валику, здорова рука зігнута в ліктьовому суглобі. Після глибокого вдиху, на видиху зробити обертальні рухи в плечовому суглобі в одну й іншу сторону. Повторити 6–8 разів. Вправа сприяє підвищенню вентиляції верхньої долі здорового легені.

Післяопераційний період

Завдання ФР в післяопераційному періоді:

– профілактика легеневих ускладнень за рахунок поліпшення вентиляції легенів, дренування бронхів, розправлення частини легені;

– попередження тромбозу вен;

– профілактика порушень з боку шлунково-кишкового тракту (парези шлунка і кишковика, метеоризм та ін.);

– поліпшення функції дихання і серцевої діяльності;

– профілактика обмеження рухливості в плечовому суглобі на оперованій стороні;

– підготовка хворих до розширення рухового режиму;

– підвищення тонусу нервової системи.

Лікувальна гімнастика при відсутності ускладнень призначається через 1–2 години після закінчення дії наркозу. Вправи виконуються 3–5 разів на день. У вихідному положенні лежачи на спині хворий виконує глибоке діафрагмальне дихання. На видиху інструктор злегка натискає на верхню частину живота, ближче до оперованої сторони. Наприкінці видиху хворий кашляє, при цьому одна рука інструктора знаходиться на післяопераційній рані, інша – на області підребер'я оперованої сторони. При частому виконанні цієї вправи (10–12 разів на добу) вже наприкінці першої доби хворий може самостійно виконувати її кожні 30–60 хв.

Грудне дихання здійснюється за допомогою інструктора: в кінці видиху він натискає на грудну клітку хворого синхронно з кашльовими поштовхами з метою виведення мокротиння. До середини або до кінця першої доби головний кінець ліжка максимально піднімають і інструктор проводить повільні обертальні рухи в плечовому суглобі на повільному видиху. Потім хворий виконує дихальні вправи з відкашлювання. Після цього рекомендується зробити легкий масаж руки і верхніх кінцівок.

На 2-й день хворий за допомогою інструктора (потім самостійно) повертається на здорову сторону (ноги підтягнуті до живота) і виконує динамічні дихальні вправи, чергуючи черевне дихання з грудним. Інструктор чи сам хворий однією рукою притримує післяопераційну рану, а іншою – натискає під час видиху на живіт. Крім того, для поліпшення функції легеневої тканини хворий 3–4 рази на день надуває гумові іграшки, балони.

Масаж. Ослабленим хворим у вихідному положенні лежачи на боці рекомендується робити масаж спини та грудної клітки, використовуючи прийоми легкого погладжування, вібрації, постукування. Масаж сприяє відходженню мокротиння, підвищенню тонусу дихальної мускулатури, рефлекторним шляхом покращує легеневу вентиляцію. Легку вібрацію проводять на видиху і в момент покашлювання.

При відсутності дренажів і неускладненому перебігу післяопераційного періоду з 2–3-го дня розширюють руховий режим хворого. Йому дозволяють повертатися на хвору сторону з метою активізації дихання в здоровій легені, по черзі підтягувати ноги до живота, «ходити» лежачи, виконувати динамічні дихальні вправи в повільному темпі (видих з відкашлюванням). При гарній переносимісті цього навантаження можна «ходити» лежачи з повною амплітудою рухів у суглобах, виконувати відведення верхніх і нижніх кінцівок, не відриваючи їх від ліжка. Рекомендується чергувати дихальні вправи з загальнозміцнюючими, робити масаж нижніх кінцівок, використовуючи прийоми погладжування, розминання та легкої вібрації.

На 2–3-й день у вихідному положенні сидячи в ліжку дозволяється виконувати активні рухи з метою профілактики контрактур в плечовому суглобі на стороні операції, допомагаючи хворій руці здоровою. З 3–4-го дня можна спускати ноги з ліжка на лавку і виконувати той же комплекс фізичних вправ.

Зазвичай при відсутності ускладнень з боку серцево-судинної і дихальної систем хворого на 4–5-у добу переводять з відділення реанімації в торакальне відділення, де він виконує комплекс фізичних вправ у вихідних положеннях лежачи і сидячи на стільці. На 6–7-у добу хворому дозволяють на 1–2 хв. вставати (спочатку з допомогою інструктора), потім ходити по палаті і коридору. В цей період з метою подальшого тренування організму збільшують навантаження за рахунок амплітуди рухів, а також спеціальних дихальних і загальнозміцнюючих вправ з комплексу передопераційної підготовки, вправ з предметами.

У день зняття швів знімається навантаження на оперовану сторону, а також знижується загальне навантаження на організм.

Тривалість заняття складає в перші 2–3 дні 5–10 хв., в наступні 4 дні – 10–15 хв. і в останні дні перебування хворого в клініці – 15–20 хв.

У перші дні після операції заняття проводять індивідуально, потім у міру адаптації хворих до фізичного навантаження та засвоєння ними дихальних вправ і вправ, що збільшують рухливість руки на оперованій стороні – групами по 2–3 людини. Після занять з інструктором ця група хворих повторює комплекс вправ 3–5 разів на добу (вранці до сніданку, через годину після сніданку, перед обідом, після денного відпочинку і за годину до сну).

Якщо хворі виділяють на добу 50–100 мл мокроти, то ЛГ починають з комплексу вправ, що сприяють дренуванню бронхів, і виконують його не менш 5–6 разів на добу.

Після виписки зі стаціонару хворий протягом 1–2 місяців виконує той самий комплекс вправ.