Показання до застосування засобів фізичної реабілітації при травмах опорно–рухового апарату

– поліпшення функції серцево-судинної, дихальної, нервової і травної системи;

– попередження ускладнень, пов'язаних з тривалим ліжковим режимом;

– адаптація всіх органів і систем до наростаючих фізичних навантажень;

– покращення психоемоційного стану пацієнта;

– поліпшення трофіки в ділянці травми;

– сприяння завершенню регенеративних процесів;

– профілактика атрофії м'язів, тугорухомості суглобів;

– відновлення частково або повністю втрачених функцій травмованого відділу опорно-рухового апарату, формування необхідних тимчасових компенсацій, навчання пересуванню на милицях;

– тренування вестибулярного апарату;

– формування нормальної постави.

Протипоказання до застосування засобів фізичної реабілітації при травмах опорно–рухового апарату

– шок;

– велика втрата крові;

– небезпека кровотечі;

– стійкий больовий синдром;

– гнійні процеси;

– тромбофлебіт.

Завдання фізичної реабілітації залежно від періоду (іммобілізаційний, постіммобілізаційний, відновний). Вибір засобів і форм фізичної реабілітації

Весь курс ФР ділиться на три періоди:

I – іммобілізаційний;

II – постіммобілізаційний;

III – відновний.

I період (іммобілізаційний)

У I періоді настає зрощення уламків (формування первинної кісткової мозолі) через 60–90 днів.

Загальні задачі ФР:

– поліпшення функції серцево-судинної, дихальної, нервової і травної системи;

– попередження ускладнень, пов'язаних з тривалим ліжковим режимом;

– адаптація всіх органів і систем до наростаючих фізичних навантажень;

– покращення психоемоційного стану пацієнта.

Спеціальні задачі ФР:

– поліпшення трофіки в ділянці травми;

– прискорення консолідації перелому;

– профілактика атрофії м'язів, тугорухомості суглобів;

– формування необхідних тимчасових компенсацій.

Протипоказання: гнійні процеси, тромбофлебіт.

Засоби і форми ФР

Для вирішення цих задач застосовують вправи для симетричної кінцівки, для суглобів, вільних від іммобілізації, ідеомоторні вправи і статичне (ізометричне) напруження м'язів, вправи для іммобілізованої кінцівки.

У процес руху включають всі неушкоджені сегменти і не іммобілізовані суглоби травмованої кінцівки. Статичне напруження м'язів в ділянці пошкодження і рухи в іммобілізованих суглобах (під гіпсовою пов'язкою) застосовують при задовільному стані відламків та повній їх фіксації. Небезпека зсуву менше при з'єднанні уламків металевими конструкціями, кістковими штифтами, пластинами. При лікуванні переломів за допомогою апаратів Ілізарова, Волкова–Оганесяна і інших можна в більш ранні терміни включати активні скорочення м'язів і рухи в суміжних суглобах.

Для вирішення загальних задач застосовуються загальнорозвиваючі вправи, дихальні вправи статичного і динамічного характеру, вправи на координацію, рівновагу, з опором і обтяженням. Вправи не повинні викликати біль або підсилювати її. При відкритих переломах вправи підбирають з урахуванням ступеня загоєння рани.

Масаж при діафізарних переломах у хворих з гіпсовою пов'язкою призначають з 2-го тижня. Починають зі здорової кінцівки, а потім переходять на сегменти пошкодженої кінцівки, вільні від іммобілізації, починаючи вище місця травми. У хворих, які перебувають на скелетному витягненні, масаж здорової кінцівки і позавогнищевий на пошкодженій починають з 2–3-го дня. Застосовують всі прийоми масажу і особливо ті, що сприяють розслабленню м'язів на ураженій стороні.