Методичні поради студентам щодо проходження педагогічної практики

У системі підготовки вчительських кадрів важлива роль належить педагогічній практиці як ланці, що з’єднує теоретичне навчання студентів з їх самостійною роботою в закладах освіти, допомагає набути певного досвіду практичної діяльності.

Педагогічна практика базується на знаннях, уміннях і навичках, отриманих студентами у процесі вивчення біологічних дисциплін, а також методики навчання біології, курсів психолого-педагогічного циклу та інших.

Ефективність педагогічної практики майбутніх учителів залежить від:

• володіння знаннями, вміннями і навичками з біології та суміжних дисциплін;

• знання сутності компонентів методичної системи навчання біології в сучасній українській загальноосвітній школі;

• озброєності практиканта психолог-педагогічними знаннями, вміннями та навичками, які необхідні для навчально-виховної роботи з учнями;

• належного підбору навчальних закладів для проходження педагогічної практики студентами: з відповідною навчально-матеріальною базою та висококваліфікованими педагогами;

• доброзичливого ставлення педагогічного колективу школи до студентів і надання їм допомоги в здійсненні навчально-виховного процесу;

• належного керівництва педагогічною практикою з боку керівників практики, викладачів фахових дисциплін, педагогів, психологів.

Педагогічна практика студентів на IV і V курсах проводиться в умовах, які максимально наближені до їх майбутньої професійної діяльності. Її основна мета – підготовка студентів до виконання функції вчителя-предметника, керівника гуртка, факультативу, класного керівника.

Для підвищення якості роботи під час практики необхідно знати структуру педагогічної діяльності і пов’язану з нею систему теоретичних і практичних умінь і навичок. Виділяють такі види педагогічної діяльності учителя:

• діагностична діяльність спрямована на вивчення здібностей, виявлення рівнів моральної, розумової, фізичної, естетичної вихованості, умов сімейного життя тощо;

• орієнтаційно-прогностична діяльність спрямована на забезпечення учнів знаннями, розвиток їхніх здібностей, можливостей, на рівень засвоєння навчального матеріалу та ін. цей вид діяльності дає педагогові можливість прогнозувати, які якості можна сформувати в учнів, які форми, методи, засоби навчання і виховання будуть найефективнішими під час проведення цієї роботи;

• конструктивно-проектувальна діяльність проводиться з огляду на наявні умови навчання і виховання учнів, їхні інтереси і потреби, власний досвід і майстерність. Учитель підбирає конкретні педагогічні завдання, планує індивідуальну роботу з дітьми;

• організаторська діяльність пов’язана із залученням учнів до наміченої роботи. Для цього вчитель повинен уміти визначати конкретні завдання, зацікавити учнів запланованою роботою, розподіляти завдання й доручення, керувати ходом роботи і здійснювати контроль за її виконанням;

• в інформаційно-пояснювальній діяльності учитель виступає головним джерелом наукової, світоглядної й морально-естетичної інформації;

• комунікативно-стимулююча діяльність пов’язана з тим впливом, який педагог чинить на учнів як професіонал і як особистість;

• аналітико-оцінна діяльність безпосередньо пов’язана з аналізом завершеного навчально-виховного процесу: виявляються його позитивні і негативні сторони та ефективність, порівнюються намічені й отримані результати, дається їх оцінка, вносяться необхідні корективи, ведуться пошуки шляхів подальшого удосконалювання процесів навчання і виховання;

• творчо-дослідницька діяльність може відбуватися на двох рівнях. Перший: учитель творчо використовує загальновідомі педагогічні і методичні ідеї в конкретних умовах навчання й виховання. Другий: учитель творчо використовує маловідомі технології та методики навчання й виховання, описані в науковій літературі.