Тема 3 : Облік необоротних активів

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій,очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Порядок обліку та руху Основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і незавершених капітальних інвестицій у необоротні матеріальні активи викладений у П(С)БО 7. Норми цього положення поширюються на підприємстві всіх форм власності, крім бюджетних установ.

До основних засобів відносять:

• Земельні ділянки

• Капітальні витрати на поліпшення земель

• Будинки, споруди та передавальні пристрої

• Машини та обладнання

• Транспортні засоби

• Інструменти, прилади, інвентар, меблі

• Робоча та продуктивна худоба

• Багаторічні насадження

• Інші основні засобі

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватись підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій.

Об’єкт основних засобів визначається активом, тобто може бути включений до балансу підприємства, якщо:

1. вартість може його достовірно визначена;

2. існує вірогідність отримання підприємством економічних вигід від його використання.

Іншими словами, якщо підприємство придбало які-небудь ресурси (у цьому випадку – об’єкти основних засобів), вартість яких визначена, і сподівається, використовуючи ці ресурси у своїй діяльності, отримати прибуток, то такі ресурси відповідають поняттю активів і можуть відображатися в балансі підприємства.

Шляхи надходження основних засобів:

1. Придбання як нових, так і таких, що були в експлуатації основних засобів за грошові кошти;

2. Самостійне виготовлення основних засобів;

3. Отримання основних засобів як внеску до статутного капіталу засновників (учасників) підприємства в обмін на корпоративні права;

4. Переведення до основних фондів з оборотних активів, товарів, готової продукції;

5. Отримання основних засобів безоплатно від юридичної або фізичної особи;

6. Отримання основних засобів у результаті обміну на подібні або неподібні активи;

Основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Справедлива вартість – сума за якою може бути здійснений обмін активу, оплата зобов’язання в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за якими визначені загальною сумою, знаходиться шляхом ділення цієї суми пропорційно справедливій вартості окремого об’єкта основних засобів.

На основних засоби нараховується амортизація.

Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизація нараховується чотирма способами.

Вартість, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів, за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Розрізняють два види зносу основних засобів — фізичний і моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос — це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Коефіцієнт зносу основних виробничих запасів =

Сума зносу основних засобів

=------------------------------------------------------------------

Балансова вартість основних засобів на кінець періоду

Характеризує частину вартості основних засобів,яку списано на витрати виробництва в попередніх періодах.

Придбаваючи, споруджуючи або виготовляючи об’єкти основних засобів, підприємство здійснюють капітальні інвестиції. Згідно з планом рахунків усі затрати, пов’язані з придбанням або створенням необоротних активів, накопичуються на субрахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших необоротних активів, а також за окремими об’єктами капітальних вкладень.

№	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1	Отримано об’єкт основних засобів від постачальника	151,152	631
2	Нараховано знос основних засобів	151,152, 23,91,92, 93,94,99	131
3	Нараховано оплати збір до Пенсійного фонду	151,152	651
4	Введено в експлуатацію	10	151,152
5	Списується сума зносу у зв’язку з вибуттям основних засобів	131	10
6	Відображено дооцінку об’єкта основних засобів	10	423
7	Відображення зменшення залишкової вартості	975	10
8	Переведення основних засобів з необоротних активів в активи призначені для продажу	286	10
9	Визначено дохід від реалізації необоротного активу, що утримувався для продажу	377	712
10	Нараховано заробітну плату за ліквідацію об’єкта основного засобу	976	661

Відтворення основних засобів — це процес їх безперервного поновлення (відновлення). Відтворення буває просте та розширене. Просте відтворення основних засобів — це їх відновлення в тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули. Воно здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів шляхом ремонтів або придбання нових засобів на заміну зношених. Головним джерелом простого відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин є амортизаційні відрахування.

Ремонт основних фондів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей. Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується

Розширене відтворення — це таке відтворення, яке передбачає розширення діючих основних засобів за рахунок збільшення їх кількості та поліпшення або придбання більш продуктивних та економічних основних засобів. Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді нового будівництва, технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо. Основним джерелом розширеного відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин та самофінансування підприємств є прибуток.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності. До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого та фізично зношеного устаткування на нове, більш продуктивне, а також щодо вдосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Ступінь оновлення основних засобів вимірюється відношенням суми основних засобів, що надійшли за аналізований період до їх кількості на кінець року.

Тема : Облік власного капіталу, забезпечення майбутніх витрат і платежів

Власний капітал є основою організації будь-якого бізнесу та є одним з найважливіших і найістотніших показників для підприємства, оскільки втілює в собі наступні характеристики:

• Забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

• Платоспроможність підприємства;

• Кредитоспроможність підприємства.

При створенні підприємства його початковий капітал дорівнює активам, які інвестори передали в його розпорядження як внесок у вигляді майна. В момент реставрації підприємства взаємозв’язок між активами та капіталом буде мати вигляд:

АКТИВИ=КАПІТАЛУ

Але в процесі функціонування у підприємства виникають зобов’язання і формула тоді буде такою:

Активи = Капітал + Зобов’язання

Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» дано таке визначення власного капіталу.

Власний капітал – це загальна вартість майна підприємства, які йому належать на правах власності і використовуються ним для формування його активів. .

Власний капітал складається із:

• статутного капіталу;

• пайового капіталу;

• додатково вкладеного капіталу;

• іншого додаткового капіталу;

• резервного капіталу;

• нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

• неоплаченого капіталу;

• вилученого капіталу.

Для реальної оцінки показника власного капіталу сума неоплаченого капіталу , вилученого капіталу та непокритого збитку підприємства віднімається при визначенні підсумку власного капіталу в балансі підприємства.

Основним елементом власного капіталу є статутній капітал – один із основних показників, що характерезує розміри та фінансовий стан підприємства.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов'язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

Статутній капітал підприємства - сукупність паю (частки) в майні споживспілок та вступних і додаткових пайових внесків членів споживчих товариств, які стали співвласниками підприємства.

Для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначений пасивний рахунок 40 "Статутний капітал". По дебету даного рахунку відображається зменшення статутного капіталу, а по кредиту - його збільшення.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб,добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Для обліку пайового капіталу в плані рахунків передбачений рахунок 41. Він призначений для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена,але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Не кладені кошти засновників зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображається зі знаком мінус.

Додатковий капітал – складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних активів.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству,але не закріплений за певною особою. Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.

Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах.

Нерозподілений прибуток – це прибутки,одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства,які зменшені на уму прибутків використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу.

Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитків зменшує суму власного капіталу.

Під поняттям «забезпечення» слід розуміти зобов’язання з невизначеними сума або часом погашення на дату балансу.

Непередбачене зобов’язання – це зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджене лише тоді, коли відбувається або не відбувається одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю.

Зобов’язання визначається,якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяють на:

1. довгострокові;

2. поточні;

3. забезпечення;

4. непередбачені зобов’язання.

Забезпечення можуть створюватись для відшкодування майбутніх витрат на:

1. виплату відпусток працівникам;

2. додаткове пенсійне забезпечення;

3. виконання гарантійних зобов’язань;

4. рестктуризацію;

5. виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів.

Суму створених забезпечень визнються витратами

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат,які не пов’язані з діяльністю підприємства,що триває.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та у разі потреби, коригується (збільшення або зменшення). У азі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов’язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Узагальнення інформації про рух коштів,які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів, і включення їх до витрат поточного періоду ведеться на рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат та платежів».

№	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1	Відображено статутній капітал	46	40
2	Отримані внески у грошовій формі	31	46
3	Отримано внески основними засобами	10	46
4	Відображене погашення суми заборгованості по внесках	685	46
5	Врахована сума емісійного доходу	685	421