Термінологічний словник

Організація – одна із загальних функцій управління, яка полягає у розподілі робіт поміж окремими виконавцями та їх групами, встановленні взаємозв'язків між ними та узгодженні їх діяльності з метою осягнення спільних цілей.

Організація (від пізньолат. organize – повідомляю про упорядкований вигляд, влаштовую) – об'єднання індивідів в єдине ціле для спільної роботи.

Організаційна структура – абстрактна категорія, яка характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації.

Організаційна діяльність – сукупність процесів, за допомогою яких сувають невизначеність та конфлікти поміж співробітниками організації щодо роботи або повноважень і створюють середовище, придатне для їх спільної діяльності. Основними складовими організаційної діяльності є: поділ праці, департаменталізація, делегування повноважень, встановлення діапазону контролю, створення механізмів кординації.

Формальну організацію характеризує певний порядок, зафіксований у статуті, правилах, планах, нормах поведінки, що дає змогу свідомо координувати соціальні взаємодії для досягнення конкретної загальної мети.

Неформальна організація ґрунтується на товариських взаєминах, особистому виборі зв'язків, вона відображає реальний стан справ, який може не відповідати формальній організації і виявляється в наявності «малих» груп (до 10 осіб).

Виробничо-господарська організація — основна ланка національної економіки, у якій відбувається первинне, безпосереднє поєднання факторів виробництва: землі, капіталу і праці.

Структура – часткове упорядкування елементів та відносин між ними за однією певною ознакою (організаційна структура).

Система управління (менеджменту) – спосіб поєднання та взаємодії керуючої та керованої підсистем (об’єкта та суб’єкта управління).

Комунікації - систематичне і комбіноване використання всього інструментарію зв'язку із зовнішнім середовищем (реклама товарів, методи стимулювання продажу, кадрова реклама, робота з громадськістю та ін.).

Фірмова поведінка - позиція організації на ринку, в суспільстві тощо, загальні принципи її моральної, соціальної, економічної, політичної, інформаційної діяльності. Поведінка фірми є важливим чинником позиціонування її на ринку.

Фірмовий дизайн (англ.— проектувати) — гармонійно поєднані оригінальні візуальні засоби ідентифікації фірми.

Механістичний тип організації зумовлює діяльність, що базується на виконанні формальних правил і процедур, централізованому прийнятті рішень, чітко визначеній відповідальності в операційній діяльності і жорсткій владній ієрархії.

Органічний (адаптивний) тип організації зумовлює слабке чи помірне використання формальних правил і процедур з децентралізацією влади, створення структур з невеликою кількістю рівнів ієрархії та широкою участю працівників у прийнятті рішень.

Корпоративна організація – це замкнута група людей з обмеженим доступом, максимальною централізацією та авторитарністю керівництва.

Індивідуалістська організація – це відкрита організація на основі вільного і добровільного об'єднання індивідів, що здійснюють спільну діяльність.

Традиційна орагнізація – комбінація лінійної і функціональної департаментизаціії в проектуванні організації.

Дивізіональна оагнізація - ґрунтується на використанні дивізіональних схем організаційної побудови.

Матрична орагнізація – ґрунтується на використанні елементів матричної схеми організаційної побудови: управління по проекту, тимчасові цільові групи, постійні комплексні групи.

Адхократична організація – тип організацій, що є протилежністю бюрократичним, оскільки влада в них обумовлюється професійною компетентністю, контроль здійснюється за допомогою встановлення складних цілей, засоби досягнення яких визначають самі виконавці.

Багатомірні організації – організації, в яких окремий підрозділ може розглядатися як самостійна організація, побудована за такими самими принципами, що і вся організація в цілому.

Партисипативні організації – організації, які використовують участь працівників в управлінні. Тим самим забезпечується вмотивованість їхньої праці, посилюється відчуття власника.

Підприємницькі організації – організації, більш орієнтовані на зростання, на реалізацію наявних можливостей, досягнення нових результатів, аніж на контроль ресурсів.

Організації, орієнтовані на ринок – це організації, які можна розглядати як комбінацію типів організацій, розглянутих вище. За характером взаємодії із зовнішнім середовищем – органічні організації, за характером взаємодії підрозділів – організації з розвинутими дивізіональними або реально діючими матричними структурами, за характером взаємодій з індивідом – організація індивідуалістського типу. Принциповою відмінністю цього типу організації є орієнтація на ринок не окремих підрозділів, а всієї організації в цілому.