Термінологічний словник

І-а управлінська революція – (5-6 тис. до н.е.) увійшла в обхід практика консультування з різносторонніх “вузьких питань” усно чи письмово. З’явилась знать, жреці-бізнесмени, які подорожували і консультували інших.

ІІ-а управлінська революція – світсько-адміністративна. Пов’язана з діяльність вавілонського царя Хамурапі ( 1799-1756 рр.до н.е.), який видав збірник законів для управління Вавілоном. Через закони вводився світський стиль, тобто манера поведінки і управління вищого керівництва держави.

ІІІ-а управлінська революція - “виробничо-будівельна”. Зорієнтована на об’єднання державних методів управління з контролем за діяльність у сфері виробництва і будівництва. Правитель Вавілону цар Новуходоносор (605-562рр. до н.е.) визнав в оплаті праці дієвий і потужний стимул до праці.

ІV управлінська революція – (ХУІІ-ХУІІІ ст.). Зародження капіталізму і початок індустріального прогресу європейської цивілізації. ЇЇ результатом стало відділення менеджменту від власності (капіталу) і зародження професійного управління.

V управлінська революція - (кінець ХІХ початок ХХ ст.) відома під назвою “бюрократична”. ЇЇ теоретична платформа будувалася на концепції бюрократизації управління, що дозволило сформувати великі ієрархічні структури менеджменту, здійснити розподіл праці, ввести відповідні норми і стандарти, встановити посадові обов'язки, відповідальність менеджерів.

VІ управлінська революція ­– (середина ХХ ст. – по теперішній час) одержала назву „тихої управлінської революції” або нової управлінської парадигми. Їх основні положення передбачають відмову від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту. Це не призводить до негайного руйнування систем та методів менеджменту, але доповнюють їх, поступово пристосовують їх до нових умов.

Науковий менеджмент Тейлора полягав у тому, що бізнес здійснювався за допомогою нормативів, які були встановлені шляхом систематичних спостережень, дослідів та логічних міркувань. Ф.Тейлор розвиває науковий менеджмент у чотирьох сферах:

• нормування - будь-яку працю можна структурувати та виміряти);

• оптимальне співвідношення часу і задач - результату треба досягти у визначений час, інакше винагорода за результат повинна бути значно менша;

• систематичний відбір та навчання - кожна установа, яка планує довгостроковий успіх, піклується про постійне підвищення кваліфікації персоналу;

• грошові заохочення - (ефективний менеджмент) передбачають винагороду за кінцевий результат, а не за процес діяльності.

Модель Ф. Тейлора – модель управління, що включає базові принципи управління і полягає в розділенні трудового процесу на окремі операції і скороченні часу шляхом оволодіння найбільш раціональними рухами при виконанні кожної такої операції. При цьому Ф. Тейлор намагався застосувати однаковий підхід до аналізу процесу управління людьми і аналізу процесу управління речами і, виходячи з цього, винайти „єдиний найкращий спосіб” організації виробництва.

Класична школа управління (школа «адміністративно-бюрокра­тичного підходу). Наукові дослідження авторів, які бу­ли прихильниками інколи наукового управління, були присвячені питанням підвищення ефективності праці безпосередньо на рівні виробництва В 20-ті роки виникла так звана класична школа, яку ще називають адміністративною школою в управлінні або школою адміністративно-бюрократичного підходу. Видатними представниками цієї школи були А Файоль (Франція), Л. Урвік (Англія), Джеймс Д. Муні та А. К. Рейлі (США), М. Вебер (Німеччина). Ці та інші прихильники класичної школи розглядали проблеми ефективності організацій у більш широкому аспекті, включаючи перс­пективу та намагаючись визначати загальні характеристики і закономірності ефективної організації.