Методичні рекомендації до самостійного вивчення теми

Вивчення прийомів економічного аналізу доцільно розпочати з більш загального поняття – методу економічного аналізу, оскільки прийоми потрібні для того, щоб реалізувати на практиці метод дослідження.

При розгляді методу економічного аналізу необхідно виходити з того, що в основу вивчення економічних явищ і процесів покладено діалектичний метод, який базується на аналізі та синтезі – двох сторонах пізнавального процесу, а також індукції та дедукції – двох сторонах логічного методу дослідження. В процесі вивчення теми важливо засвоїти, як основні закони та принципи діалектики (оцінка явищ у їх взаємозв’язку та взаємообумовленості, вивчення реального світу у становленні та розвитку, розкриття діалектичного протиріччя цього розвитку, боротьби нового та відмираючого, перехід кількісних змін у якісні) знаходять своє відображення у процесі здійснення економічного аналізу.

Сутність методу економічного аналізу проявляється у системі прийомів, які використовуються для досягнення поставлених цілей в процесі вирішення конкретних управлінських задач. Всі прийоми аналізу за масштабами застосування поділяються на загальнонаукові, тобто характерні для будь-якого економічного дослідження, та специфічні, які застосовуються лише в окремих випадках у залежності від характеру вихідної інформації. У свою чергу специфічні прийоми економічного аналізу об’єднуються у дві підгрупи:

• традиційні, до яких відносять прийоми аналізу, що не потребують складного формального апарату, але мають значну історію застосування (порівняння, відносні та середні величини, класифікації, групування, а також прийоми, які базуються на елімінуванні – індексний метод, ланцюгові підстановки, метод різниць, балансовий метод);

• економіко-математичні, які використовують для досягнення поставлених цілей апарат провідних розділів математичної науки. Найбільш широке застосування в економічному аналізі отримали математико-статистичні методи (кореляційно-регресійний, дисперсійний, коваріаційний аналіз та ін.) та методи дослідження операцій та оптимальних рішень (метод лінійного та динамічного програмування, теорія ігор тощо)

В процесі вивчення даного розділу курсу слід звернути увагу на з’ясування логічної основи кожного методу, що створює базу для усвідомлення їх можливостей та меж застосування. В процесі підготовки необхідно враховувати, що теоретичні основи і методика застосування деяких прийомів детально вивчалися в курсах вищої математики, статистики, економетрії.

При вивченні прийому порівняння важливо зрозуміти, як досягається порівнянність в трьох аспектах – у часі, просторі та методології, а також навчитися оцінювати результати порівняння за допомогою спеціальних показників і вибирати напрямки порівняння.

Основна увага при вивченні теми повинна бути приділена методиці застосування технічних прийомів кількісного вимірювання впливу факторів на кінцеві результати процесів, які підлягають дослідженню. У зв’язку з цим, доцільно розпочати вивчення із визначення факторів та резервів господарської діяльності та їх класифікації. Слід розрізняти інтенсивні та екстенсивні фактори, постійні та змінні, первинні та вторинні, кількісні та якісні, суб’єктивні та об’єктивні.

Вибір конкретного прийому факторного аналізу визначається видом факторної залежності. Вплив факторів при стохастичній залежності вивчається переважно за допомогою математико-статистичних методів, при функціональній (детермінованій) – за допомогою традиційних прийомів. В основу більшості традиційних прийомів факторного аналізу покладено прийом елімінування, суть якого полягає в побудові системи умовних показників, де всі компоненти складного економічного явища крім одного, досліджуваного, вважаються незмінними. Вірне використання прийому можливе лише після визначення типу функціонального факторного взаємозв’язку – адитивного, мультиплікативного, кратного чи змішаного.

Найбільш універсальним прийомом традиційного факторного аналізу є прийом ланцюгових підстановок. Його розрахункові формули визначення ступеню впливу факторів для моделі виду R = f(a, b, c, d), де R – результативний показник; f - функція, що відповідає типу функціонального факторного взаємозв’язку; а, b, c, d – фактори, вплив яких вивчається, мають наступний вигляд:

Δ R_а = f(a₁ • b₀ • c₀ • d₀) – f(a₀ • b₀ • c₀ • d₀);

Δ R_b = f(a₁ • b₁ • c₀ • d₀) – f(a₁ • b₀ • c₀ • d₀);

Δ R_с = f(a₁ • b₁ • c₁ • d₀) – f(a₁ • b₁ • c₀ • d₀);

Δ R_d = f(a₁ • b₁ • c₁ • d₁) – f(a₁ • b₁ • c₁ • d₀).

Застосування прийому ланцюгових підстановок для адитивної залежності призводить до балансового методу аналізу, при якому умовні показники не обраховуються з огляду нераціональності такого розрахунку, а ступінь впливу фактора на результативний показник визначається абсолютною зміною самого фактора, скорегованою на знак фактора у вихідній формулі взаємозв’язку.

Мультиплікативні залежності найбільш часто зустрічаються в теорії і на практиці економічного факторного аналізу; застосування для них прийому ланцюгових підстановок вимагає дотримання послідовності підстановок у суворій відповідності до порядку включення факторів у формулу взаємозв’язку. Побудова такої формули має здійснюватися за наступними правилами:

• побудову моделі розпочинають з кількісного за своїм характером показника;

• кожний наступний співмножник у формулі взаємозв’язку повинен містити в собі елемент попереднього, а саме: перший кількісний показник повинен повторюватися у знаменнику другого фактора, чисельник другого – у знаменнику третього, чисельник третього – у знаменнику четвертого і т. д. Результативний показник повторюється у чисельнику останнього фактора, що перетворює рівність у тотожність;

• кожний співмножник повинен мати реальний економічний зміст. При правильній побудові моделі економічний зміст має також і добуток будь-якого числа факторів, що стоять поряд.

Наприклад, потрібно визначити вплив факторів на обсяг виробництва (Q) при наявності даних про вартість основних виробничих фондів (Ф) і чисельності робітників (Т). Обидва показники (як Ф, так і Т) можуть розглядатися як кількісні, тобто побудову формули можна розпочинати з будь-якого з них:

;

.

При оцінці отриманих формул взаємозв’язку очевидним є те, що перша формула непридатна для подальшого аналізу, так як другий її співмножник не має економічного змісту. З другої формули видно, що на обсяг виробництва впливають фактори: чисельність робітників, їх фондоозброєність () та фондовіддача (). Далі проводиться розрахунок значень факторів за порівнювані періоди і визначається вплив факторів за загальною схемою.

Вплив факторів при мультиплікативній формі залежності може визначатися також індексним методом та способами абсолютних і відносних різниць, які є різновидами прийому ланцюгових підстановок. Але незалежно від вибраного прийому їх використання повинно розпочинатися з побудови формули взаємозв’язку у відповідності із розглянутими вище правилами.

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для індексного методу:

; ;

; .

Індексний метод дозволяє виявити також відносне відхилення фактора (у відсотках). Абсолютне відхилення визначається як різниця між чисельником і знаменником відповідного індексу. Очевидно, що розрахунок абсолютного приросту індексним методом є тотожним розрахунку з використанням прийому ланцюгових підстановок.

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для способу абсолютних різниць отримують винесенням за дужки спільної частини в формулах прийому ланцюгових підстановок:

Δ R_а = (a₁ – a₀)• b₀ • c₀ • d₀;

Δ R_b = a₁ • (b₁ – b₀)• c₀ • d₀;

Δ R_с = a₁ • b₁ • (c₁– c₀) • d₀;

Δ R_d = a₁ • b₁ • c₁ • (d₁ – d₀).

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для способу відносних різниць:

Δ R_а = R ₀ • (І_а – 1);

Δ R_b = R ₀ • І_а • (І_b – 1);

Δ R_с = R ₀ • І_а • І_b • (І_с – 1);

Δ R_d = R ₀ • І_а • І_b • І_с • (І_d – 1).

Розрахунок ступеня впливу факторів повинен завершуватися перевіркою:

Δ R = R ₁ – R ₀ = Δ R_а + Δ R_b + Δ R_с + Δ R_d;

І_R = = І_а • І_b • І_с • І_d,

де ΔR_а, ΔR_b, ΔR_с, ΔR_d – абсолютний приріст результативного показника за рахунок впливу відповідних факторів;

І_а, І_b, І_с, І_d – індекси відповідних факторів.

Індексний метод більш доцільно використовувати у випадках, коли розрахунок здійснюється по сукупності суб’єктів господарювання, решту – як більш раціональний варіант при дослідженні одного суб’єкта. При цьому спосіб абсолютних різниць зручніший для випадку, коли значення факторів отримані без округлень (правильність розрахунку підтверджується перевіркою); якщо ж при розрахунку значень отримують дробові числа, то слід дотримуватись високої точності проміжних розрахунків, а заокруглювати вже значення отриманих приростів. Метод відносних різниць застосовують у випадку, коли відсутня інформація про абсолютні значення окремих показників, але є дані про їх відносну зміну. Для цього методу також зберігається вимога до високої точності проміжних розрахунків.

Застосування прийому ланцюгових підстановок для кратних та змішаних типів взаємозв’язку факторів не має такої жорсткої регламентації як при мультиплікативних залежностях. Послідовність підстановки визначається на основі аналогів в економічній літературі, а при відсутності останніх – на розсуд дослідника, виходячи із характеру факторів. Наприклад, при розрахунку впливу факторів на зміну рівня загальної рентабельності за розрахунковою формулою , де П – сума чистого прибутку, Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів, ОК – середня вартість матеріальних оборотних коштів, підстановку розпочинають із знаменника показника, виходячи з того, що авансування ресурсів передує отриманню прибутку, тобто перший умовний показник має вигляд:

, а другий –.

У спеціальній економічній літературі пропонується ряд методів розкладу приросту результативного показника за факторами, не пов’язаних з умовностями та обмеженнями прийому ланцюгових підстановок. Серед вказаних методів найбільш визнаним є інтегральний. Його розгляд пропонується на самостійне вивчення студента.

Поглиблене вивчення ступеня впливу факторів досягається деталізацією явищ, що підлягають дослідженню, у часі, у просторі та за факторами. Остання досягається шляхом перетворення вихідних формул через їх подовження, розширення та скорочення. Така процедура має назву детермінованого моделювання. З технікою його проведення студенту рекомендується ознайомитися самостійно. Далі розрахунок впливу факторів за новою формулою взаємозв’язку проводиться згідно з традиційними методами факторного аналізу.

Серед математико-статистичних методів в теорії та практиці економічного аналізу найбільш розповсюдженим є метод кореляційно-регресійного аналізу. З методикою його проведення студенти ознайомилися у курсі статистики.