Практичні завдання

Завдання 63.

Визначити суму єдиного податку для фізичної особи-підприємця, дохід якого за звітний квартал становить 1 560 000 грн. При цьому він є платником ПДВ, а дохід за попередній рік становив 15 млн. грн.

Завдання 64.

ТОВ "Веселка" є платником єдиного податку, на якому працює 45 осіб. Протягом звітного податкового періоду воно отримало дохід на суму 320 000 грн. Визначити суму єдиного податку, якщо ПДВ підприємство сплачує у складі єдиного податку.

Завдання 65.

Мале підприємство виготовляє кондитерську продукцію. Його календарний доход за попередній рік - 7 230 тис. грн. Кількість працівників - 53 особи. Яку групу платників єдиного податку він може обрати?

Завдання 66.

Фізична особа підприємець займається реалізацією офісних меблів, не має найманих працівників, доход за попередній рік – 800 тис. грн. До якої групи платників єдиного податку можна віднести даного платника? Розрахуйте суму єдиного подаку, якщо в середньому ФОП одержує в місяць 34 тис. грн.

Завдання 67.

Фізична особа-підприємець Букремко А. Л. Займається торгівлею дитячими іграшками і є платником єдиного податку (2 група). Визначте суму єдиного податку, яку необхідно сплатити за березень звітного року, якщо дохід за березень місяць склав – 57 тис. грн.

Термінологічний словник

ЄДИНИЙ ПОДАТОК - місцевий податок, що сплачують фізичні та юридичні особо, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності.

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ - це система оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Література: 1, 2, 3, 4, 7, 8, 10, 12, 16.

Тема 12. Платежі за ресурси та послуг

1. Методичні рекомендації до вивчення теми

Ресурсний платіж - це плата (збір), що обчислюється залежно від обсягів використаного (видобутого) природного ресурсу.

Ресурсні платежі передбачають еквівалентність відносин між платниками і державою, їх величина залежить від обсягу використаних ресурсів, а, відповідно, звільнення від їх сплати досить складно виправдати економічно оскільки:

• користування природними ресурсами в ринкових умовах не може бути безкоштовним – як мінімум, варто забезпечити фінансове джерело їх відтворення та охорони;

• у такий спосіб досягається рівність умов господарювання – суб'єкти, які, користуються природними ресурсами, повинні їх оплачувати, інакше отримують більше переваг, ніж суб'єкти, які цими ресурсами не користуються;

• за допомогою сплати ресурсних платежів держава матиме змогу контролювати процес використання ресурсів та здійснювати належний їх облік.

З метою посилення відповідальності підприємств та інших природокористувачів за порушення діючих норм і правил використання природних ресурсів встановлюється економічні санкції у вигляді штрафних платежів за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів.

Плата за користування надрами

Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин суб'єкт господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані як підприємці, які набули права користування об'єктом надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення.

Об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

До об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів гірничодобувного виробництва;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Для видів корисних копалин ставки плати (Свнз) встановлено у відносних показниках (відсотках), податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (Пзн) за податковий (звітний) період обчислюються за такою формулою:

Пзн = Vф  Вкк  Свнз  Кпп,

де Vф - обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об'єму);

Вкк - вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

Свнз - ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

Кпп - коригуючий коефіцієнт.

Для видів корисних копалин, для яких встановлено абсолютні ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин (Сазн) у вартісному (грошовому) вираженні, обчислюються за такою формулою:

Пзн = Vф  Сазн  Кпп,

де Vф - обсяг (кількість) відповідного виду видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об'єму);

Сазн - величина визначеної в абсолютних значеннях ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

Кпп - коригуючий коефіцієнт.

Платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин державної податкової інспекції:

• за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини;

• за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси, а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Об'єктом оподаткування збором є:

• деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

• деревина, заготовлена під час проведення заходів:

а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей;

б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;

• другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених НПА з ведення лісового господарства);

• побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених НПА з ведення лісового господарства);

• використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Ставки збору за заготівлю деревини застосовуються з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами.

Розподіл лісів за поясами:

• до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області;

• до другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і ліси гірської зони Львівської області.

Розряди встановлюються для кожного кварталу (урочища) виходячи з нижчезазначеної відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею.

Сума збору обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу. Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору наростаючим підсумком з початку року, у якому окремим рядком зазначається сума збору. Лісокористувачі сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду.

Збір за спеціальне використання води

Платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Об'єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів є:

• для потреб гідроенергетики - фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії;

• для потреб водного транспорту - час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць).

Порядок обчислення збору. Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Плата за землю

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є:

• земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

• земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

• нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України;

• площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

• для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки.

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку застосовуються підвищувальні коефіцієнти.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку.

Від сплати земельного податку звільняються:

1. інваліди першої і другої групи;

2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

3. пенсіонери (за віком);

4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Від сплати податку звільняються:

• заповідники, парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

• дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

• органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

• дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості;

• релігійні організації України;

• санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

• громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 % суми загальних витрат на оплату праці.

Базовим податковим періодом для плати за землю є календарний рік.