5. Особливості аграрної праці
Специфіка аграрної праці визначається об’єктами її прикладання. Основною особливістю сільськогосподарської праці є те, що вона була першоджерелом, людина почала свій еволюційний розвиток і вдосконалення саме з пристосування елементів природи до своїх потреб. Першими об’єктами трудової діяльності людини були живі організми – рослини і тварини. Фізична землеробська праця надзвичайно довгий період виступала основним джерелом існування, засобом накопичення статків, своєрідним критерієм визначення статусу та майнового становища. З розвитком суспільства та продуктивних сил виокремлювалися види діяльності, які мали відмінну специфіку, та завдання (торгівля, промисли тощо), але сільськогосподарське виробництво залишалося і розвивалося детерміновано, тобто залежно від економічних і соціальних умов, зазнаючи тільки певних якісних змін.
Можна виділити такі основні особливості аграрної праці. По-перше, природно-кліматичні умови – сезонність, зміна температури повітря і ґрунту протягом доби, сезону, року; зміна протяжності дня і ночі; нерівномірність опадів і т. д. Це суттєво впливає на ефективність аграрної праці, тому що на більшість цих факторів людина не може впливати (лише певною мірою на деякі з них – зрошення, парникові господарства тощо). По-друге, об’єктами праці є живі організми. При вирощуванні сільськогосподарських культур має місце сезонність використання трудових ресурсів. Сезонність впливає на розмноження та продуктивність сільськогосподарських тварин. Ці фактори позначаються на продуктивності праці, доходах селян і врешті_решт на соціально_трудових відносинах. По-третє, залежність від земельних ресурсів та родючості ґрунтів – вміст поживних речовин у ґрунті, строкатість угідь, наявність пагорбів та схилів з різною крутизною тощо, призводить до використання спеціальних технологій, проведення певних меліоративних та антикорозійних заходів тощо, які впливають на процеси праці та кінцеві результати господарювання. По-четверте, форми власності та господарювання позначаються на процесах праці і взаємовідносинах працівників у великих товариствах і відносно невеликих особистих селянських чи фермерських господарствах, крім того, працівники сільської місцевості багато часу виділяють на ведення домашнього господарства. По_п’яте, неоднакова забезпеченість трудовими ресурсами сільського господарства за регіонами, що впливає на розміщення, спеціалізацію, галузеву структуру, а разом з тим на ефективність праці та соціально-трудові відносини.
Всі ці чинники впливають на забезпечення сільськогосподарського виробництва трудовими ресурсами, соціально_економічні стосунки на селі і кінцеві результати діяльності аграрних підприємств.
6. Структура й предмет вивчення дисципліни, зв'язок курсу з іншими дисциплінами
В системі наук про працю існують відносно самостійні, але тісно пов’язані між собою дисципліни: економіка підприємств, організація та нормування праці, соціологія праці, ергономіка та інші. Об’єктом дослідження цих дисциплін служить праця - доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних благ та надання послуг. Різниця між цими дисциплінами полягає в предметі дослідження, тобто в тому, яку сторону об’єкта, в даному випадку праці, вони вивчають.
Предметом дослідження економіки праці служать економічні відносини, що виникли з приводу її використання. Вони охоплюють проблеми ринку праці, оцінки ефективності трудової діяльності, організації, нормування та оплати праці, її планування та аналізу, а також проблеми людського капіталу. В зарубіжних країнах спеціалісти вважають, що економіка праці - це дослідження поведінки роботодавців і робітників у відповідь на дію загальних стимулів у вигляді заробітної плати, прибутку та негрошових факторів в галузі трудових взаємовідносин, наприклад, умов праці.
В практичній діяльності проблеми економіки праці органічно пов’язані. Наприклад, щоб підвищити рівень організації праці, необхідно використовувати як економічні, так і соціальні критерії. Норма праці по-винна мати не тільки економічне, технічне, а й соціальне обґрунтування. Такі категорії, як умови праці, оплата праці, мають і економічні, і соціальні аспекти. Зараз підвищена увага до комплексного вирішення проблем, що пов’язані з трудовою діяльністю людини, в зв’язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються чи мають відбуватися саме у соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і викликаючи закономірне протистояння суб’єктів цих відносин (передусім роботодавців та найманих працівників).
Запропонований курс побудований на об’єктивних законах і механізмах ринкової економіки, в ньому враховано досягнення закордонної теорії та практики в галузі трудових відносин, досвід вітчизняних підприємств, а також особливості становлення ринкових відносин в Україні.
Виділення економіки праці у самостійну наукову дисципліну зумовлене потребою теорії та практики. Економіка праці повинна теоретично узагальнити явища і процеси в галузі суспільної праці та озброїти практику науковими методами дослідження.
Економіка праці як наукова дисципліна виникла внаслідок розвитку і диференціації загальної економічної теорії. Вона вивчає питання суспільної організації праці як особливого явища в системі складного суспільного організму. Тому всі процеси, що досліджує економіка праці, можна зрозуміти тільки в зв’язку з пізнанням загального механізму дії законів суспільного виробництва, які досліджує економічна теорія.
Методологічною основою економіки праці як науки являється діалектичний метод. Це означає, що всі явища і процеси в галузі суспільної організації праці необхідно розглядати у взаємозв’язку та взаємодії. Історичний підхід дозволяє дослідити особливості в організації праці на різних етапах розвитку суспільства та економіки. Основними методами, що використовують для управління процесами праці, являються економічні методи, які пов’язані з використанням засобів та інструментів, що стимулюють економічну зацікавленість в досягненні високих результатів праці. Інструментами економічних методів виступають важелі та стимули - ціна, ставки плати за виробничі фонди, податки, кредит, собівартість, фінансові пільги та санкції, стимули і мотивація праці. Поряд з економічними методами в управлінні працею використовують також адміністративні методи. Вони виступають у якості державної директиви і мають обов’язкову силу для виконання. До них слід віднести встановлення межі працездатності людини, тривалості робочого часу, розподіл прав, обов’язків та відповідальності робітників. Широко застосовують в управлінні працею і соціально-психологічні методи.
Дисципліна “Економіка праці і соціально-трудові відносини” вивчає питання, які знаходяться на межі з іншими науками. Розглянемо взаємозв’язок між ними.
В умовах НТР суттєво змінюється роль людини у виробництві. Якщо раніше людські ресурси були одним із факторів виробництва, то зараз вони стають стратегічним ресурсом. Це пов’язано зі здібністю людини до творчості, яка є основою успішної діяльності. Тому у першому розділі курсу вивчаються проблеми трудових ресурсів на макро- і мікрорівні; процеси відтворення і управління трудовими ресурсами; трудовий потенціал суспільства і підприємства, показники його використання. У цій главі розглядається проблема формування і використання робочої сили. Вона пов’язана з дисциплінами “Управління трудовими ресурсами” та “Управління персоналом”.
У главах “Ринок праці та його регулювання” та “Соціально-трудові відносини зайнятості” розглядається сутність ринку праці; механізм його функціонування; основні проблеми ринку праці (зайнятість і безробіття); державна політика в сфері зайнятості і соціального захисту населення; необхідність і методи регулювання ринку праці. Ці проблеми вивчаються у курсах “Ринок праці”, “Управління трудовими ресурсами”.
У главах “Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва” та “Продуктивність і ефективність праці” розглядаються питання сутності “праці”, її елементи і види; роль праці в історичному процесі, розвитку виробництва і суспільства; необхідність, напрямки і резерви підвищення ефективності і продуктивності праці. Ці актуальні проблеми праці та її ефективного використання пов’язані з курсами “Економіка підприємства”, “Організація праці”, “Економіка праці в організації”, “Психологія праці”.
Розділ “Організація праці” вивчає конкретні форми і методи поєднання людей із засобами виробництва; поділ і кооперування праці; організацію, планування і обслуговування робочих місць; покращення умов праці; впровадження оптимальних прийомів і методів праці тощо. Ці проблеми вивчаються у курсах “Організація праці”, “Менеджмент персоналу”.
Важливими питаннями економіки праці є планування праці і аналіз у сфері праці. План з праці – розділ плану діяльності підприємства. Він дозволяє вирішити такі задачі: досягти економії праці і фонду оплати праці; виявити оптимальні пропорції в чисельності персоналу; забезпечити розрахунки продуктивності праці тощо. Розробці плану з праці передує аналіз трудових показників. Ці проблеми вивчаються в курсах “Економіка підприємства”, “Економічний аналіз”, “Планування діяльності підприємства”.
Важливим розділом курсу “Економіка праці і соціально-трудові відносини” є політика доходів і оплата праці. В ньому розглядається поняття доходи населення, їх структура і види; елементи організації оплати праці; тарифна система оплати праці, форми і системи оплати праці. Ці питання розглядаються при вивченні курсів “Економіка підприємства”, “Соціологія праці”, “Трудове право”, “Менеджмент персоналу”.
Курс “Економіка праці і соціально-трудові відносини” – загально-професійна економічна дисципліна. Вона дозволяє ознайомитися з проблемами, які знаходяться на межі названих дисциплін і питаннями, які безпосередньо вивчає ця дисципліна (система соціально-трудових відносин, механізм її функціонування, міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин).