6. Правопорушення та юридична відповідальність.

Правомірна поведінка – це відповідна юридичним нормам дія чи бездіяльність особи. Існує декілька видів правомірної поведінки:

• Передбачена – поведінка, яка передбачає виконання покладених на особу обов’язків, здійснення тих чи інших активних дій (платити податки).

• Дозволена – поведінка, яка передбачає використання наданих суб’єкту можливостей певної власної поведінки (володіти, розпоряджатися майном).

• Заборонена – пасивна поведінка, коли суб’єкт повинен стримуватися від порушення заборон, установлених правовими нормами (не порушувати громадський порядок).

Правопорушення – це дія чи бездіяльність, що здійснюється всупереч встановленим суспільством правовим нормам. Характеризується ознаками:

• суспільна небезпечність (шкодить інтересам суспільства, держави);

• протиправність (порушує норми права);

• винність (залежить від ставлення суб’єкта правопорушення до своєї поведінки);

• караність (за його вчинення передбачена юридична відповідальність).

Структура правопорушення:

• суб’єкт (дієздатна особа, яка вчинила правопорушення);

• об’єкт (порушене матеріальне чи нематеріальне благо, яке захищається правом);

• об’єктивну сторону (саму протиправну дію чи бездіяльність, її шкідливі наслідки, причинний зв'язок між дією і результатом);

• суб’єктивну сторону (вину, тобто ставлення правопорушника до дії та її результатів у формі умислу чи необережності).

Мотив правопорушення – це внутрішні процеси, що відображаються в свідомості особи і спонукають її до вчинення правопорушення. У залежності від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на злочини і проступки.

Злочин – суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину, за яке законом передбачена кримінальна відповідальність.

Проступки розрізняють:

• адміністративні (порушення встановленого державного порядку в громадських місцях, а також порядку управління в різних сферах життєдіяльності);

• дисциплінарні (порушення дисципліни праці, військової, навчальної, державної та інших видів дисципліни, внутрішнього розпорядку організації, установи);

• цивільно-правові (заподіяння майнової шкоди, порушення інших майнових або особистих інтересів).

Факт вчинення правопорушення та його склад є підставою для притягнення до юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність – це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Вона завжди супроводжується моральним осудом правопорушника.

Юридична відповідальність поділяється на:

Позитивну відповідальність (перспективну) – це сумлінне виконання своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспективна відповідальність (негативна) – це специфічні відносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризується засудженням протиправного діяння і суб’єкта правопорушення, покладанням на останнього обов’язку потерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєння правопорушення.

• Конституційна – переважно позитивна і допоміжно-ретроспективна відповідальність, що відрізняється заходами політичного характеру;

• Кримінальна – різновид ретроспективної юридичної відповідальності, що полягає у вживанні заходів кримінального покарання до фізичних осіб, винних у вчиненні злочину;

• Адміністративна – під якою розуміють покладення на правопорушників загальнообов’язкових правил, що діють в управлінні та інших сферах, адміністративних стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового чи морального характеру;

• Дисциплінарна – різновид відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни із застосуванням до нього догани та звільнення ч інших видів покарань, передбачених законодавством, статутами чи положеннями про дисципліну.

• Цивільно-правова – самостійний вид ретроспективної юридичної відповідальності фізичної чи юридичної особи за порушення договірних зобов’язань, за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих немайнових прав.

• Матеріальна – різновид ретроспективної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків.

Принципи юридичної відповідальності:

• відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру;

• законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідальності;

• гуманність і своєчасність юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність покладається на особу лише за наявності факту вчення правопорушення та його складу. При застосуванні до особи заходів державного покарання діє «презумпція невинуватості», тобто особа вважається невинною, поки не буде доведена її вина. Доводити вину повинні компетентні органи. Притягаючи особу до юридичної відповідальності держава переслідує такі цілі: охоронну, виховну, відновлюючу, профілактичну (запобіжну).

Перелік контрольних питань до теми:

1. Охарактеризуйте поняття «право»?

2. Поняття системи права.

3. Вкажіть ознаки системи права.

4. Що таке норма права.

5. Вкажіть ознаки норми права.

6. Назвіть елементи норми права

7. Частина норми права, яка визначає умови, обставини її дії.

8. Частина норми права, яка визначає права та обов’язки суб’єктів права, що виникають при наявності умов передбачених у гіпотезі.

9. Частина норми права, яка визначає заходи примусу, що застосовуються при порушенні диспозиції.

10. Що таке галузь права?

11. Визначте галузі публічного права

12. Вкажіть ознаки приватного права.

13. Назвіть критерії розподілу системи права на публічне та приватне право.

14. Що таке інститут права?

15. Підсистема норм права, що регулює відносно самостійну сферу однорідних суспільних відносин специфічним методом.

16. Що таке джерела права?

17. Юридична діяльність правотворчих суб’єктів, що спрямована на створення (об’єктивацію), зміну, припинення та систематизацію нормативно-правових приписів.

18. Форма об’єктивації норми права шляхом надання їй загальнообов’язковості.

19. Вкажіть ознаки джерел права.

20. Вкажіть основні види джерел права.

21. Письмовий юридичний акт правотворчого суб’єкта, що містить норму чи принцип права.

22. Ознаки нормативно-правового акту.

23. Види нормативно-правових актів за обсягом та характером дії

24. Види нормативно-правових актів за юридичною силою.

25. Письмовий юридичний акт суб’єктів договірної правотворчості, що містить норму чи принцип права.

26. Ознаки нормативно-правового договору.

27. Письмовий юридичний акт правозастосовчого органу держави, що містить норму чи принцип права і набуває загальнообов’язкового характеру при вирішенні аналогічних справ.

28. Ознаки нормативно-правового прецеденту.

29. Види нормативно-правових прецедентів за суб’єктами правотворення.

30. Основоположні нормативні засади позитивного права, що об’єктивовані у відповідних зовнішніх формах і мають загальнообов’язковий характер.

Література:

1. Брецко, Ф. Ф. Основи держави і права України : модульний курс у таблицях і схемах [Текст] / Ф. Ф. Брецко. – Тернопіль : Мандрівець, 2009. – 409 с.

2. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Основи держави і права: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2001. – 236 с.

3. Керецман В. Ю., Семерак О. С. Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002. – 400 с.

4. Молдован В. В. Основи держави і права: Курс лекцій / Молдован В. В. — К.: Юмана, 1996. — 176 с.

5. Правознавство: навч. пос. / за ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 480 c.

6. Ричков М.О. Основи правознавства (курс лекцій у схемах) / М.О. Ричков. – Ірпінь, 2008. – 194 с