Класифікація газонів

В залежності від цілей використання газони поділяються на декоративні, спортивні та спеціального призначення.

Декоративні газони створюють в садах, парках, скверах, лісопарках, лукопарках, в системі насаджень жилтлових районів та інших зелених об’єктах населених місць.

Декоративні газони, в залежності від місця розташування в садово-парковому ландшафті і складу рослинності, що їх утворюють, поділяються в свою чергу на класи.

І. Партерні газони

Зазвичай створюються у головних вузлах архітектурної композиції, як би на головному фасаді: у партерних композиціях парків, майданчиків, біля громадських будівель, біля пам’ятників, фонтанів, скульптурних груп, декоративних водойм та ін.

Вони займають головним чином геометричні сектори і центральну частину об’єктів, що озеленюються; служать основою для облаштування партерів, відіграють важливу роль в їх квітковому оформленні. При створенні партерів потрібно дотримуватися головної вимоги, а саме щоб площа головного фону – партерного газону – завжди переважала над площею квітників та інших деталей в даній композиції. Якщо площа квітника та квіткової мозаїки рівна площі трав’яної основи або переважає її, то складається враження роздробленості всієї композиції, відсутнє цілісне сприйняття всієї картини.

Трави, які використовують для створювання партерних газонів, повинні бути довговічними та на протязі всього вегетаційного періоду створювати низький, густий рівномірний травостій з гомогенним яскраво-зеленим забарвленням. Краще всього цим вимогам відповідають багаторічні, низькорослі злакові трави з тоненькими стеблами, відносно вузьким листям, з високою інтенсивністю кущіння, трави з тонкою будовою дернини. Найбільш однорідний і красивий партерний газон можна отримати при чистій культурі таких видів злакових трав, як костриця червона і різнолиста тонконіг лучний, мітлиця тонка, і в меншій мірі – райграс, мітлиця пагононосна та ін.

У випадку, коли чиста культура трав неможлива, для влаштування партерних газонів може бути застосована суміш трав, але тільки із видів, які мають однорідну фактуру куща і забарвлення, що утворюють в результаті спільного зростання однорідний зелений килим з рівномірним дифузним розміщенням погонів по площі.

ІІ. Звичайні садово-паркові газони займають більшу частину трав’яного дернового покриву на території парків, скверів, бульварів, мікрорайонних та внутрішньоквартальних насаджень, центральних частин лісо - та лукопарків. Головними пріоритетами цих газонів повинні бути:

• декоративність;

• довговічність;

• стійкість до частого підстригання;

• стійкість до витоптування;

• тіневитривалість;

• в окремих умовах посухостійкість та морозостійкість.

Таким чином, для створення таких газонів необхідно використовувати травостої, які утворюють міцну дернину, що зможе протистояти механічним пошкодженням та іншим несприятливим факторам.

Створення міцної стійкої дернини можливе при спільному вирощуванні трав з різними типами пагоноутворення, тобто тих, що мають різні життєві форми (кореневищних, кореневищно-кущових, нещільнокущових, рідше стижневокореневих щільнокущових).

Для цієї цілі придатні всі види трав, які використовують при створенні партерних газонів. Окрім того, в залежності від зональних грунтово- кліматичних умов можуть використовуватись такі види, як костриця валлійська (типчак), лучна, овеча, східна; тонконоги вузьколистий та звичайний; пажитниця багаторічна та багатоквіткова, житняки сибірський, пустельний, гребенеподібний.

ІІІ. Лучні газони

Займають великі простори лісо - та лукопарків, також більші полянки у крупних парках. Ці газони створюються покращенням існуючих травостоїв методами поверхневої обробки дернини і підсівом відповідних сумішей. По видовому складу лучні газони можуть бути представлені різнотрав’ям із багатьох родин (злаків, бобових, осокових та ін.).

До складу травостоїв на лучних газонах можна додатково вводити багато злакових видів (пирій повзучий і безкореневищний, стоколос безостий, тимофіївку лучну, лисохвіст лучний, тонконоги болотний та лісовий, бекманію звичайну та ін.); бобові (конюшину білу, червону і гібридну; лядвенець рогатий, люцерну синю та жовту, еспарцет, астрагали та ін.); осокові (осоки ранню, низьку та ін.), а також багато видів різнотрав’я (деревій, перстач гусячий, вероніку та багато ґрунтовкривних рослин).

Трави на лучних газонах скошують більш рідко, інколи допускаючи до цвітіння, у результаті чого отримують красиві квітучі луки.

ІV. Мавританські газони (так звані пістряві, квітучі газони)

Їх створюють на місці звичайних садово-паркових та лучних газонів, рідше окремими квітковими групами та плямами на фоні партерних газонів.

У класичному розумінні мавританські газони влаштовують із суміші деяких видів багаторічних та однорічних злаків із квітковими рослинами (настурцією, маком, портулаком, іберійкою, нагідками, ешольцією, віскарією, цибулинними та ін.). Але при спільному вирощуванні трави часто заважають нормальному розвитку квіткових рослин, тому інколи квіти висівають окремими куртинами на фоні злакового газону.