3. Регіональна економічна інтеграція

Найбільш повний розвиток економічна інтеграція отримала в Західній Європі. Європейська інтеграція має багатовікову історію, та особливу актуальність ця проблема отримала після Другої світової війни, як протидія відбудові за допомогою США. 25 березня 1957 р. в Римі було проголошено створення ЄЕС (Європейського економічного співтовариства). З цього часу та до початку 90-х pp. XX ст. ЄЕС пройшло у своєму розвитку чотири стадії:

а)митний союз;

б)економічний союз;

в) валютний союз;

г) повну економічну інтеграцію.

З 1992 p., коли в Маастрихті був підписаний договір про ЄС, почався новий сучасний етап розвитку європейської інтеграції. В цьому документі були закріплені важливі принципи організації об'єднаної Європи:

• спільне громадянство;

• проведення єдиної політики в сфері освіти, культури охорони здоров'я та природи, громадянських прав;

• курс на формування єдиної європейської економіки;

• оптимальне узгодження функцій національних господарських систем;

• єдина кредитно-грошова політика;

• єдина валюта.

У майбутньому передбачається формування найбільшої регіональної економіки. Напрямки розвитку цієї економіки в основному узгоджуються з об'єктивними критеріями формування глобальної спільноти. Вони мають включати, передусім, такі заходи:

а) у сфері задоволення потреб: підвищення середньої заробітної плати, підвищення трансфертних платежів як основи усунення бідності, надання більш якісних соціальних послуг, збільшення тривалості відпустки, досягнення повної зайнятості і ліквідація безробіття;

б) формування наднаціональних інституцій;

в) структуризацію багатонаціонального суспільства;

г) делегування національними державами функцій реалізації стратегічних національних інтересів транснаціональним корпораціям, банкам та консорціумам. При цьому держави беруть на себе роль глобального підприємця;

д) раціоналізацію економічного механізму.

Проведена раціоналізація економіки уже має наслідки. Найбільш рельєфно виступають такі процеси інтеграції:

по-перше, спостерігається така тенденція розвитку торгівлі європейських країн: зростає експорт-імпорт продукції схожих галузей; ця обставина урівнює шанси країн;

по-друге, відбувається інтенсивний розвиток інвестиційної діяльності; 80% всього нетто-експорту іноземних інвестицій забезпечує ЄС;

по-третє, ТНК європейських країн пристосовують міжнародні операції до нових умов розміщенні прямих іноземних інвестицій.

Сьогодні частка єврозони в загальному обсязі світового експорту досягає 19,5% (для порівняння відзначимо, що частка США досягає 15% , Японії – 8,5% ). Рівень безробіття становить біля 9% .

Європейська фінансова система продовжує орієнтацію на банківські позики, обсяг яких дорівнює 100% ВВП. Обсяг же внутрішніх боргових зобов'язань, що випускаються здебільшого держсектором, становить 89% ВВП. Капіталізація фондового ринку - 71% ВВП, хоча європейська фінансова система на відміну від американської характеризується меншою роллю акцій і облігацій як джерел фінансування і форм зберігання. Євросоюз висуває такі стратегічні завдання:

1. Підсилення економічного зростання.

2. Реформування податкової системи (зниження ставок оподаткування).

3. Підтримка соціальних гарантій.

1. Реформування пенсійних систем.

4. Реформування держвласності.

5. Реформування ринку праці.

6. Реформування ринків, які мають низьку еластичність (особливо капіталів).

Такими є стратегічні завдання, а щодо тактичних завдань, то вони тісно пов'язані зі станом європейської економіки. Короткострокові перспективи розвитку європейської економіки в цілому видаються сприятливими. Причини цього такі:

1. покращення світової кон'юнктури;

2. зростання обсягів замовлення продукції євровиробників;

3. впевнене зростання індексів ділової довіри;

4. проведення нейтральної бюджетної політики фінансовою владою, яка б не заважала економічному зростанню.

Успіхи розвитку економічної інтеграції в Європі викликали інтерес у різних країнах і у світі в цілому (виникло більш 30 зон вільної торгівлі, митних і економічних союзів). Дуже інтенсивно інтеграційні процеси протікають в Північній Америці.

Найбільш значним об'єднанням є Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), яка включає США, Канаду і Мексику. Населення країн зони - більше 370 млн. осіб, ВВП - більше 10 трлн. дол. На це угрупування припадає 20% світової торгівлі.