Тема 4. Операційна інфраструктура підприємства

Неодмінною умовою високопродуктивної роботи підприємства в цілому є ефективна робота первинних виробничих ланок, а також обслуговуючих та допоміжних підрозділів. З огляду на це особливої ваги набувають питання подальшого поліпшення організації управління та планування виробничої інфраструктури. Високий рівень розвитку виробничої інфраструктури дасть змогу з максимальною повнотою комплексно використати весь виробничий потенціал, скоротити час надходження матеріальних благ до споживача.

Виробнича інфраструктура як об’єкт аналізу має ряд особливостей, які потрібно враховувати під час планування. Функціонування виробничої інфраструктури за рядом істотних ознак відрізняється від діяльності основних підрозділів підприємства. Голов­на з таких ознак полягає в тому, що результати її роботи відігра­ють роль корисних дій, не набуваючи вигляду продукції в мате­ріально-речовій формі. Користь від діяльності виробничої інфра­структури виявляється лише в процесі виробництва. Відповідні дії не існують як споживча річ (споживча річ, коли її виготовлено, функціонує у вигляді предмета торгівлі та обігу, стаючи товаром). Отже, результат діяльності інфраструктури є послугою виробничого характеру.

Наступна особливість виробничої інфраструктури полягає в тому, що її продукція як вид послуги не існує самостійно, поза виробничим процесом. З огляду на сказане слід назвати ще одну особливість елементів виробничої інфраструктури — їхню просторову незалежність.

Розглядаючи складові виробничої інфраструктури підприємства, можна виокремити дві функції, які вони виконують. Перша — обслуговування процесів основного та допоміжного виробництва. Вона є обов’язковою для всіх підприємств (транс­портне, складське господарство та ін.). Друга — «власне» вироб­ництво — виникає та розвивається як результат, що склався в дея­ких галузях у плані організації виробництва та розподілу праці. Це, наприклад, виробництво різних видів енергії та тепла; деталей для ремонту обладнання; технологічного оснащення й інструменту.

Тепер на промислових підприємствах функціонують як самостійні структури інструментальні, енергетичні, ремонтно-меха­нічні, транспортні цехи. Усі вони мають свої особливості функціо­нування, а отже, і особливості планування їхньої діяльності. Слід мати на увазі та враховувати під час планування те, що на великих машинобудівних підприємствах із часів централізованого планування залишилися добре оснащені великі ремонтно-меха­нічні, інструментальні цехи. Їхні потужності здатні виготовляти запасні частини, інструменти як для власних потреб, так і іншим споживачам, наприклад, запасні частини для сільськогосподар­ських машин, оснащення для суміжних підприємств.

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на те, що в подальшому ми розглядатимемо роботу виробничої інфраструктури великих та середніх підприємств, а малі підприємства користуються, здебільшого, послугами сторонніх спеціалізованих організа­цій (автобаз, енергоремонтних тощо).

В умовах невизначеної та швидкозмінної ринкової кон’юнк­тури база розрахунку основних розділів річного плану не є сталою та може часто змінюватися.

Особливістю планування кожного з підрозділів інфраструктури є те, що застосовуються багато нормативів, понять, термінів, яких немає в основному виробництві, наприклад, вантажообіг, вантажопотік, категорія складності ремонту, міжремонтний цикл і т. ін.

Виробнича інфраструктура – це комплекс одних галузей народного господарства, які обслуговують інші галузі народного господарства.

Виробнича інфраструктура підприємства – це комплекс допоміжних виробництв і обслуговуючих підрозділів, які забезпечують основний виробничий процес інструментами, паливом, енергетикою тощо, а також підтримують технологічне обладнання в придатному до роботи стані і здійснюють внутрішні та міжцехові перевезення.

Виходячи з вимог сучасного виробництва, інфраструктура підприємства повинна задовольняти наступним вимогам:

1. Попереджувати можливі порушення нормального і безперервного ходу основного виробництва, мати профілактичний характер.

2. Забезпечувати гнучкість, спадкоємність і мінімальну перебудову при переході виробництва з однієї продукції до іншої.

3. Сприяти впровадженню технологічної і організаційної регламентації допоміжних процесів

4. Сприяти випуску високоякісної продукції з найменшими витратами

До складу підрозділів виробничої інфраструктури, як правило, входять допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний), обслуговуюче господарство (складські, транспортні служби), служби, що входять до складу основних виробничих цехів (інструментальні складові, інструментальні ділянки, ремонтно-експлуатаційний ділянки тощо).

Однак на багатьох невеликих підприємствах всі допоміжні роботи виконуються власними силами в невеликих цехах, які розраховані на задоволення лише власних потреб.

В процесі експлуатації засоби виробництва зношуються і морально застарівають, вони потребують постійної уваги, підтримки в здатному до роботи стані і попередження їх аварійного виходу з ладу.

Слід відмітити, що в цілому витрати на ремонт технологічного обладнання складають 6-20% собівартості обладнання.

Основні завдання ремонтних служб і підрозділів наступні:

1. Підтримання технологічного обладнання в постійній експлуатаційній готовності.

2. Збільшення строків експлуатації обладнання без ремонту.

3. Вдосконалення організації і підвищення якості ремонту обладнання.

4. Зниження витрат на ремонт і технічне обслуговування технологічного обладнання.

Ремонтне господарство на підприємстві представлено:

1. Системою ремонтних засобів, які знаходяться в розпорядженні ремонтних робітників (дрібні деталі і ремонтні комплекси).

2. Ремонтними ділянками в складі виробничих цехів, які мають невелику кількість універсальних, а іноді і спеціальних верстатів.

3. Ремонтними цехами (РЦ) або майстернями, ремонтно-механічним цехом (РМЦ), електроцехом (ЕЦ).

4. Складськими приміщеннями для зберігання запчастин.

Крім того, до складу ремонтного господарства входять:

1. Конструкторсько-технологічне бюро (КТБ).

2. Планово-виробниче бюро (ПВБ) – планує роботу ремонтних цехів.

3. Бюро планово-попереджувальних ремонтів (БППР) – планує ремонтні роботи.

На підприємстві ремонтним господарством роботи ведуться по обслуговуванню:

1. Технологічним обладнанням – службами відділу ОГМ.

2. Енергетичному обладнанню – службами ОГЕ.

3. Промисловими будівлями і спорудами – відділ капітального будівництва.

На Україні прийнята система планово-попереджувального технічного обслуговування і ремонту (ППР). Планово-попереджальна система це – сукупність запланованих технічних і організаційних заходів щодо нагляду і ремонту обладнання, які проводяться за попередньо укладеним планом з метою попередження зношування деталей і вузлів, раптових псувань обладнання і підтримання його в стані, придатному до роботи.

Розрізняють: малий (поточний) ремонт (ПР), середній ремонт (СР), капітальний ремонт (КР).

До складу інструментального господарства входять:

1. Відділ або бюро інструментального господарства (ВІГ, БІГ).

2. Інструментальний цех.

3. Центральний інструментальний склад (ЦІС).

4. Інструментально-роздаточні комори (ІРК).

5. Загальнозаводські або цехові ділянки ремонту і відновлення інструменту.

Основні завдання інструментального господарства наступні:

1. Безперебійне забезпечення інструментами, оснащенням і приладами всіх виробничих підрозділів.

2. Контроль за правильною експлуатацією інструмента і оснащення, скорочення їх витрат.

3. Зменшення витрат на виготовлення, придбання, ремонт інструменту.

4. Підтримання мінімально необхідного запасу інструменту, оснащення, приладів.

Сучасне промислове виробництво постійно займається перевезенням вантажів, і в цьому процесі зазвичай приймають участь дві групи транспорту:

1. Транспорт сторонніх організацій, які здійснюють перевезення за договорами.

2. Транспорт, що належить підприємству.

Завдання транспортного господарства можна розділити на дві групи:

1. Забезпечення переміщення матеріалів в чіткій відповідності до вимог технологічного процесу.

2. Забезпечення мінімізації витрат на перевезення і навантажувально-розвантажувальні роботи.

Ці завдання актуальні, оскільки кількість робітників транспортного господарства досягає 25-50% від всієї кількості робітників, зайнятих в інфраструктурі підприємства. Ці завдання реалізують транспортні підрозділи цеха, дільниці, які спеціалізуються на перевезенні вантажів.

Складське господарство призначене забезпечувати безперебійну роботу виробничих цехів.

Функції складського господарства:

1. приймання матеріальних цінностей;

2. попередня підготовка матеріалів до виробництва (розпакування, сортування);

3. забезпечення зберігання матеріальних цінностей;

4. комплектування матеріалів;

5. організація видавання і доставки вантажів споживачам;

6. постачання на виробництво всіх необхідних матеріалів;

7. відвантаження готової продукції.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства – це процес постачання на склади або одразу на робочі місця необхідних матеріально-технічних ресурсів.

Головна мета служби матеріально-технічного постачання – своєчасно забезпечити підрозділи підприємства необхідними видами ресурсів необхідної кількості і якості з мінімальною їх вартістю при мінімальних витратах на транспортування.

В практиці роботи підприємства існує:

Транзитна форма постачання сировини – коли підприємство отримує матеріали безпосередньо від виробників ресурсів (без посередників). Застосовується при масовому споживанні матеріалів.

Складська форма постачання – застосовується коли необхідні ресурси менше транзитної форми постачання. Підприємство в цьому випадку отримує ресурси зі складів, баз і т.д.

Функції постачання виконують

1. на невеликих підприємствах – окремі робітники;

2. на середніх підприємствах – відділи (бюро);

3. на великих підприємствах – відділи матеріально-технічного постачання.