Класифікація земель, що потребують меліорацій або можуть бути об’єктом меліорацій

А) землі з несприятливими умовами водно - повітряного режиму (в середньому оптимальне співвідношення 80% води, 20% повітря)

. болота та заболочені землі;

. посушливі степи, напівпустелі, пустелі.

Б) землі з несприятливими фізичними та хімічними умовами

. засолені землі;

. важкі глинисті грунти;

. піски і т.д.

В) землі, що знаходяться під впливом шкідливої механічної дії води та вітру

. яри, балки, що розмиваються , ґрунтовий покрив, що легко розмивається;

. дефляційно – небезпечні землі.

Дефляція – порушення та перенос грунту під дією повітряного току.

Історія розвитку меліорацій

Весь процес розвитку людської еволюції пов’язаний з меліорацією. Будь-яку діяльність людей щодо розчищення земель від деревинної рослинності та підготовку цих земель до вирощування с-г рослин, з сучасної точки зору, можна вважати культуртехнічними меліораціями.

В давні часи наші пращури почали застосовувати також гідротехнічні меліорації. Так , наприклад, штучне зрошення як вид меліорацій з’явився на землі у Єгипті у Китаю, Персії та Індії ще у 9-10 віках до н е .

У Ірані в долині річок Тигр та Євфрат до наших днів збереглися залишки найдавнішого зрошувального каналу , вік якого більше ніж 3 тисячі років. Таким чином, можна вважати, що в південних регіонах Землі зрошення почали здійснювати практично одночасно з початком культурного землекористування.

На території Європи зрошувальні меліорації на північному Кавказі, у Поволжі та інших районах почали застосовуватись з 19 сторіччя. Особливо пильна увага до розвитку зрошення виникла після посух, неврожаїв та голоду 1880, а також 1891-1892 рр. До цього часу відноситься і початок будівництва досить великих зрошувальних каналів на території Російської імперії. ( Таких як , наприклад, у Голодному степу для зрошення 3 тис. га земель. )

Осушувальні меліорації почали освоюватись значно пізніше, ніж зрошувальні. Наприклад, перші згадки про осушення на території стародавньої Русі відносяться до 11-15 сторіч. Початок організованих осушувальних меліорацій на території Російської імперії можна вважати 1813 рік, коли поблизу Петербургу було осушено біля 400 га під городи та луки.

До 1913 року в Росії було меліорована понад 7,2 млн. га земель , в тому числі 4 млн. га - зрошувались і 3,2 млн. га осушувались.

Революція 1917 року, Громадянська і Велика Вітчизняна війна, загальний спад виробництва у державі стримував в період з 1917 по1960 рр. розвиток меліорації в Радянському Союзі.

Але вже в 1966 році була розроблена широка програма меліорації земель. Ця проблема передбачала значне збільшення площ зрошуваних земель, в тому числі і на Україні.

Подальший розвиток меліорацій передбачав за рахунок державних капіталовкладень ввести в експлуатацію біля 3,5 млн. га зрошуваних і біля 4 млн. га осушуваних земель, в тому числі на Україні 540 тис. га зрошуваних і 1,3 млн. га осушуваних земель. Освоєння таких площ передбачало великі кошти на спорудження меліоративних систем. І такі кошти були виділені за період 1966-1971 рр. На розвиток меліорації у Радянському Союзі було виділено більш, ніж 1,2 млрд. карбованців. (За капіталовкладеннями меліорація була другою галуззю після оборонного комплексу ).

Великі гроші, які отримала галузь, а це було Міністерство меліорацій і водного господарства СРСР і союзних республік, були спрямовані на наукові дослідження, проектні розробки, створення спеціалізованих будівелько - монтажних підприємств. На півдні України почалось будівництво двох величезних зрошувальних систем: спочатку Північно - Кримського каналу і пізніше Каховського. Обидва канали беруть воду з Каховського водосховища, яке було зроблене в 1956 році з метою акумулювання стоку Дніпра у його нижній частині. Північно - Кримській канал бере воду безпосередньо біля греблі платини Каховської ГЕС поряд з містом Нова Каховка; Каховський – розташований біля м. Каховка. Крім зрошувальних систем Південнокримського і Каховського каналу, споруджувались зрошувальні системи в Миколаївській, Одеській та інших областях. Під Києвом у ті ж роки почалось будівництво Бортницької зрошувальної системи. Ця система планувалась, як система для утилізації стічних вод нашого міста.

Поряд із створенням зрошувальних систем, споруджувались і осушувальні системи. Найбільшими з них стали Ірпінська (7,5 тис. га ), Трубежська ( 37 тис.га) та Солокійська (13 тис. га ).

В подальшому, в період з 1917 по 1981 рр. площі меліорованих земель у Радянському Союзі в цілому та в Україні зокрема зростали, ще швидше.

У 1981 р. Загальна площа меліорованих земель в СРСР зросла до 31 млн. га (18 млн. га – зрошувальних та 13 млн. га осушувальних).

В Україні на кінець 1984 р. зрошення досягли 2,3 млн. га земель, осушення – біля 3 млн. га.

Інтенсивне збільшення площ меліорованих земель супроводжувалось також якісно новими технічними рішеннями їх реалізації.

Так, у зрошуванні все більше використовувались магістральні канали облицьовані бетоном та закриті зрошувальні системи з багато опірними дощувальними машинами. В осушенні – автоматизовані та дистанційно керовані засоби водо розподілу.

Такі технічні рішення призвели до підйому рівня продуктивності праці на поливі та експлуатації в 2-4 рази, підвищили коефіцієнт корисної дії систем з 0,55 до 0,86, економія становила до 20 ....-30 поливної води.

Слід відмітити, що не всі осушувальні та зрошувальні системи створювались на підставі достатнього обґрунтування і прогнозування наслідків проведення меліорацій.

В зв’язку з цим, на деяких осушувальних та зрошувальних системах виникли проблеми екологічного характеру.

Це стосується, перш за все осушувальних систем, де осушення проводилось за допомогою вертикальних свердловин. Таке осушення призводило до такого різкого зниження грунтових вод, що в деяких місцях виникали проблеми водозабезпечення великих міст.

Крім того, осушення луків призводило до їх пересихання і деградації.

Такі випадки, в свою чергу , мали негативний відгук громадськості на меліорацію взагалі, частково її дискредитували.

Але, об’єктивно, без водних меліорацій ведення інтенсивного сільськогосподарського землекористування неможливе.

Площі меліорованих земель в усьому світі продовжують зростати і по сьогоднішній день.

В Україні ці площі збільшувались до 1990 року – початку перебудови і розпаду Радянського Союзу. В 1990 році ці площі становили біля 2,6 млн.га зрошувальних земель і 3,3 млн.га осушувальних.

Стан та перспективи розвитку меліорації в Україні і в світі

Останнє десятиліття для меліорації, як і для інших галузей України було досить складним. В зв'язку з початком інтеграції України в Світову систему виробництва сільськогосподарської продукції виникли труднощі, які негативно вплинули на все сільське господарство і меліорацію зокрема.

Зупинка заводів, які виробляли поливну техніку, призвело до нестачі у господарствах запчастин для відновленння техніки. Багатоопорні машини у деяких господарствах демонтувалися. "Волжанки" і "Дніпро", які вироблялись з алюмінію, часто просто здавались в металобрухт.

За даними Держводгоспу України на 01.01.1999 р. понад 1 млн. га (біля 40%) всіх зрошувальних систем України має незадовільний технічний стан. У переліку причин, які впливають на це, на першому місці знаходиться відсутність дощувальної техніки - 28%, незадовільний стан внутрігосподарської мережі - 15%. Незадовільний стан міжгосподарської мережі становить біля 2,8%, відсутність води у джерелі зрошення - 1,9%.

Таким чином:

1) незадовільний стан внутрігосподарської мережі,

2) відсутність дощувальних машин є основною причиною виходу з ладу зрошувальних систем. Існують і об'єктивні причини того, що міжгосподарська частина зрошувальних систем знаходиться в кращому стані, ніж внутрігосподарська. Це пов'язано з тим, що міжгосподарська частина систем (до якої відносяться всі крупні і розподільчі канали) знаходиться на балансі Держводгоспу України та їх утримання фінансується з державного бюджету. Внутрішньогосподарська мережа зрошувальних систем та поливна техніка знаходяться на балансі сільськогосподарських підприємств. Відомо, що зрошення земель ефективно лише за умов неухильного дотримання всіх інших складових процесу вирощування сільськогосподарських культур. А так як в сьогоднішніх умовах існування сільгоспвиробник не має можливості забезпечити в повній мірі ці вимоги, зрошення стає малоефективним.

Востанні роки суттєво погіршився і технічний стан колекторно-дренажних мережна зрошувальних землях. Це в свою чергу, теж негативно впливає на стан зрошувальних земель.

Подібне становище на сьогоднішній день і з осушувальними системами. Відсутність коштів в господарів внутрішньогосподарської мережі робить неможливим своєчасне обслуговування дренажних каналів, в зв'язку з чим вони замулюються і деградують. Технічний стан гідротехнічних споруд на системах теж погіршується, системи в цілому стають складнокерованими. Але, разом з тим, в останні роки все більший розвиток знаходять системи зрошення, які базуються на техніці поливу для фермерських господарств, садів, городів, парків.

Останнім часом інтенсивно розвивається:

1) Мікро-зрошення багаторічних насаджень, технічних, овочевих та баштанних культур.

2) Ведуться розробки енергоощадливих технологій, зокрема шляхом зменшення напірності дощувальних машин і переведення систем з високонапірних у середньо - та низьконапірні.

3)Досліджується можливість переходу від дощування знову до поверхневого поливу, але на основі дискретного, або імпульсного способу подачі води борозни для попереднього замочування і забезпечення рівномірного зволоження ґрунту.

Р.S.Меліорація та охорона природи, як компроміс між природою та людством .

Меліорація вносить зміни у ґрунтовий покрив, водні ресурси, клімат, рельєф, рослинний та тваринний світ , а також в інші компоненти ландшафту не тільки угідь, які безпосередньо покращуються, але й суміжні території.

Меліоративна дія на природне середовище обумовлює зміни - як структурних елементів екосистем ( фітоценоз, підземні води та ін..)

• так і її функціональних елементів ( тепло-, волого-, солеобмін ), ступінь прояву цього впливу та порушення у цілісності екосистем залежить від характеру та інтенсивності меліорацій.

Негативні наслідки

• підтоплення та вторинне засолення;

• іригаційна ерозія грунтів;

• забруднення поверхневих і підземних вод;

• зниження рибопродуктивності водоприймачів;

• зникнення деяких видів болотної рослинності;

• переосушення грунтів;

• спрацювання торфу;

• обміління річок , тощо.

„ Нічого не отримаєш задарма, ніщо добре не може уникнути певних негативних наслідків....Раціональна взаємодія з природою (її використання та її охорона) необхідна для діяльності суспільства „.

Академік Е.К.Федоров, 1982 р.

ДОДАТОК А

Про меліорацію: Закон України – Київ:1389 ХІУ, 2000

РОЗДІЛ II ВИДИ МЕЛІОРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ ТА МЕЛІОРАТИВНІ ЗАХОДИ

Стаття 3. Види меліорації земель

Залежно від спрямування здійснюваних меліоративних заходів визначаються такі основні види меліорації земель: гідротехнічна, культуртехнічна, хімічна, агротехнічна, агролісотехнічна.

Меліоративні заходи, що підлягають здійсненню у процесі меліорації земель за її окремими видами, визначаються цим Законом.

Під час розроблення проектів меліорації земель обов'язково визначається комплексний підхід до здійснення меліоративних заходів.

Стаття 4. Гідротехнічна меліорація земель

Гідротехнічна меліорація земель передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення поліпшення земель з несприятливим водним режимом (перезволожених, переосушених тощо), регулювання водного режиму шляхом створення спеціальних гідротехнічних споруд на схилових та інших землях з метою поліпшення водного і повітряного режиму грунтів та захисту їх від шкідливої дії води (затоплення, підтоплення, ерозія тощо).

Під час гідротехнічної меліорації земель здійснюються зрошувальні, осушувальні, осушувально-зволожувальні, протиповеневі, протипаводкові, протисельові, протиерозійні та інші меліоративні заходи.

Стаття 5. Культуртехнічна меліорація земель

Культуртехнічна меліорація земель передбачає проведення впорядкування поверхні землі та підготовку її до використання для сільськогосподарських потреб. З цією метою здійснюються такі заходи, як викорчування дерев і чагарників, розчищення від каміння, зрізування купин, вирівнювання поверхні, меліоративна оранка, залуження, влаштування тимчасової вибіркової мережі каналів.

Стаття 6. Хімічна меліорація земель

Хімічна меліорація земель передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення фізико-хімічних і фізичних властивостей грунтів, їх хімічного складу.

Хімічна меліорація земель включає роботи з гіпсування, вапнування та фосфоритування грунтів.

Стаття 7. Агротехнічна меліорація земель

Агротехнічна меліорація земель передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збільшення потужності та поліпшення агрофізичних властивостей кореневмісного шару грунтів. З цією метою здійснюються такі заходи, як плантажна оранка, глибоке меліоративне розпушення, щілювання, кротовий аераційний дренаж, піскування, глинування тощо.

Стаття 8. Агролісотехнічна меліорація земель

Агролісотехнічна меліорація земель передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення докорінного поліпшення земель шляхом використання грунтозахисних, стокорегулюючих та інших властивостей захисних лісових насаджень. З цією метою формуються такі поліфункціональні лісомеліоративні системи, як:

площинні (протиерозійні) захисні лісонасадження, що забезпечують захист земель від ерозії, а водних об'єктів від виснаження та замулення шляхом заліснення ярів, балок, крутосхилів, пісків та інших деградованих земель, а також прибережних захисних смуг і водоохоронних зон річок та інших водойм;

лінійні (полезахисні) лісонасадження, що забезпечують захист від вітрової і водної ерозій та поліпшення грунтово-кліматичних умов сільськогосподарських угідь шляхом створення полезахисних і стокорегулюючих лісосм