1.3. Регулювання і контроль асортименту товарів

до виробничої сфери найдіть , а не торгівлю

Формування асортименту здійснюється постійно у всіх ланках руху товарів – від виробництва до споживання. У кожній з них асортимент товарів розрізнений. При цьому як цільова установка формування асортименту в усіх ланках руху товарів виступає торговий асортимент роздрібних торгових підприємств [21, c. 59].

У процесі управління товарним асортиментом фірми вживають такі заходи:

- періодично ревізують наявний асортимент і приймають рішення щодо конструктивних змін товарів і технології виробництва, а також стосовно доповнення товарного асортименту новими виробами і вилучення окремих товарів з виробництва;

- безперервно контролюють вплив зовнішніх чинників – зниження та підвищення попиту на окремі товари на окремих сегментах ринку, зміни товарного пропонування конкурентами, удосконалення технології виробництва тощо;

- здійснюють технічні дослідження товарів і процесів їх споживання залежно від потреб та становища фірми на ринку;

- забезпечують відповідне обслуговування споживачів щодо організації використання товарів наявного асортименту та надання допомоги в оцінюванні специфічних індивідуальних вимог замовників;

- забезпечують необхідну інтенсифікацію зусиль для формування попиту під час оцінки, створення та пропонування ринкові нового товару й дальшого стимулювання попиту на нього;

- здійснюють цілеспрямований пошук ідей нових товарів;

- забезпечують координацію зусиль та максимальну оперативність дій протягом усього процесу розроблення нового товару [9, 153].

Необхідною умовою безперебійного постачання роздрібної торгової мережі товарами в необхідному асортименті є створення оптимального асортименту товарів на оптових і виробничих підприємствах. Тому правильне, науково обґрунтоване формування асортименту є найважливішою функцією комерційної служби підприємств.

На конкретному підприємстві формується асортимент товарів на основі асортиментного переліку товарів [42, c. 94].

У зв'язку з тим, що умови роботи різних підприємств мають свої особливості, оптимальний асортимент товарів у них неоднаковий. Він диктується тими маркетинговими рішеннями, які приймає для себе виробник.

В асортиментному переліку підприємства передбачається групова і внутрішньогрупова структура асортименту товарів. При цьому на кожний вид товару визначається кількість різновидів асортименту, яка повинна пропонуватися оптовому покупцеві. Це мінімальна кількість товарів, яка повинна бути постійно на складах підприємства. Однак, в кожний період часу ця кількість буде залежати від стану виробництва, попиту на нього та інших причин.

Процес формування асортименту товарів складається з трьох етапів.

На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів, чим визначається асортиментний профіль підприємства. Ця робота проводиться на основі маркетингових досліджень, які є основою вибору цільового ринку. Не вибравши цільового ринку, на якому здійснюватиметься торгівельна діяльність, неможливо планувати асортимент товарів, технологію роботи, рівень цін і засоби реклами.

Сучасні підприємства, визначаючи для себе цільові ринки, мають орієнтуватися, які саме покупці будуть їх цільовими клієнтами. Так, наприклад, підприємства, котрі торгують дорогою імпортною теле- і відеоапаратурою, повинні орієнтуватися на покупців з високим рівнем доходів; магазини з продажу товарів повсякденного попиту – на все населення тощо. На свій цільовий ринок – сільське населення з низькими доходами – орієнтуються підприємства споживчої кооперації. Разом з тим дуже багато підприємств не мають чіткого уявлення про свої цільові ринки або намагаються орієнтуватися на всі категорії покупців, у результаті не задовольняючи жодної [8, c. 79].

Залежно від цього визначається місце і роль підприємства в загальній системі торгівельного обслуговування населення.

На другому етапі формування асортименту товарів визначається структура групового асортименту підприємства, тобто встановлюється кількісне співвідношення окремих груп товарів.

Структуру групового асортименту встановлюють з урахуванням:

- типу і розміру підприємства;

- його технічної оснащеності;

- умов постачання сировини;

- чисельності і складу населення, яке обслуговується підприємством;

- транспортних зв'язків;

- наявності інших підприємств даної спеціалізації.

На третьому етапі визначають розгорнутий асортимент товарів, тобто здійснюють підбір конкретних різновидів товарів у межах кожної товарної групи. Керівництво повинне прийняти рішення про широту асортименту, його глибину, якість і ціни товарів, що пропонуються покупцям, згідно з очікуваннями споживачів вибраного цільового ринку. Саме товарний асортимент є ключовим фактором у конкурентній боротьбі торгівельних та інших підприємств. Це найвідповідальніший етап, бо весь процес перетворення виробничого асортименту товарів у торговий завершується у підприємствах роздрібної торгівлі.[16, c. 31]

Розроблені асортиментні переліки товарів повинні зазнавати коректування з урахуванням змін купівельного попиту, випуску промисловістю нових товарів, результатів закупівлі на оптових ярмарках та інших чинників.

Головна мета створення обов'язкових асортиментних переліків на підприємствах – контроль за повнотою і стабільністю асортименту товарів на складах і постачанням ними оптових покупців свого цільового ринку.

Для того, щоб асортиментні переліки дійсно сприяли створенню на підприємствах достатнього і стабільного асортименту, необхідно регулярно контролювати, чи є на складах бази всі товари. Включені в асортиментні переліки, і чи в такій кількості різновидів, які потрібні роздрібним торговим підприємствам [37, c. 114].

Результати перевірок щодо дотримання асортименту товарів на підприємстві кожен раз повинні аналізуватися для вживання необхідних заходів по відновленню запасів окремих різновидів товарів, а аналіз асортименту повинен бути використаний при укладенні договорів на реалізацію товарів у наступному році і в роботі по їх уточненню і зміні.

Контроль за наявністю на підприємстві товарів відповідно до асортиментного переліку товарознавці-комерсанти. Для цього використовуються картки обліку, які зведені в картотеки, для кожної товарної групи. Картотеку рекомендується ділити на три частини. В першій встановлюються картки на товари, запаси яких є в необхідній кількості, у другій – картки на товари, запаси яких є критичними, і в третій – картки на товари, відсутні в даний момент на складах підприємства. Для більшої наочності доцільно використовувати картки різних кольорів: наприклад, зелений – для обліку достатніх товарів, білий – для обліку інших товарів.

Підприємства повинні здійснювати контроль за асортиментом товарів не тільки на власних складах, але і в торговій мережі, що обслуговується. З цією метою комерційні працівники підприємств виїжджають до своїх покупців, пропонують товари, що є на складах, надають консультаційні послуги з питань продажу тих чи інших товарів, реклами цих товарів і методів стимулювання продажу [31, c. 367].

Викладений вище метод контролю за асортиментом є найпростішим і може бути використаний на всіх підприємствах. У більшості ж випадків необхідне використання автоматизованих робочих місць, оснащених персональними комп'ютерами з відповідним програмним забезпеченням.

Приєднати до 1.3. (теоретичні підходи до формування ТП (ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ)

АВС-аналіз є методом, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими елементами якої-небудь множини. У його основу покладено припущення, що відносно невелика кількість видів товарів, які повинні неодноразово закуповуватися, складає велику частину загальної вартості товарів, що закуповуються [17].

В основі методу АВС лежить так зване правило Паретто. Відповідно до методу Паретто безліч керованих об'єктів поділяється на дві неоднакові частини (80/20).

АВС-аналіз є одним із методів раціоналізації, який може використовуватися у всіх функціональних сферах підприємств і фірм. Він дозволяє:

а) виділити найбільш суттєві напрями діяльності ;

б) спрямувати ділову активність у сферу підвищеної економічної значимості і одночасно знизити затрати в інших сферах за рахунок усунення надлишкових функцій і видів робіт;

в) підвищити ефективність організаційних і управлінських рішень дякуючи їх цільовій орієнтації.

Щодо управління матеріальними запасами, метод АВС – спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N, реалізованих товарно-матеріальних цінностей на три нерівно потужних підмножини А, В і С на основі деякого формального алгоритму.

Для проведення АВС- аналізу необхідно:

1) встановити вартість кожного товару (за закупними цінами);

2) розташувати товари за зменшенням ціни;

3) знайти суму даних про кількість і витрати на придбання;

4) розбити товари на групи залежно від їх питомої ваги в загальних витратах на придбання.

Залежно від витрат товарні запаси поділяються на три групи – А, В, С за їх питомою вагою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов'язково відбувається на три групи, число груп та їх межі вибираються довільно. Найбільш розповсюдженою є така класифікація:

Група “А”: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні [11, c. 143].

Група “В”: середні за вартістю товари. Їх частка в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% продукції, яка зберігається.

Група “С”: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Аналіз АВС показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20% всіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80% всіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю.

Аналіз АВС дозволяє класифікувати асортименти одиниці за їх вартістю. Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу XYZ інший – тут весь асортимент поділяють на три групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування [30].

До групи “Х” включають товари, попит на який рівномірний, або може незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включеними до даної групи, добре передбачається.

До групи “Y” включають товари, які споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, до цієї групи можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту за товарами цієї групи – середні.

До групи “Z” включають товари, попит на які виникає лише епізодично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації товарів цієї групи досить складно.

Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту зараховують до тієї чи іншої групи, є коефіцієнт варіації попиту. Величина коефіцієнту варіації змінюється в межах від нуля до нескінченості. Поділ на групи X, Y і Z може бути здійснений на основі алгоритму:

1) група X – інтервал 0% – 10%;

2) група Y – інтервал 10% – 25%;

3) група Z – інтервал 25% .

Результатом спільного проведення аналізу АВС і XYZ є матриця, яка складається з дев'яти різних класів.

Поєднання даних про співвідношення кількості та вартості АВС – аналізу з даними про співвідношення кількості та структури споживання XYZ – аналізу дозволяють отримати цінні інструменти планування, контролю й управління для системи постачання в цілому, і управління запасами зокрема.

Управління асортиментом товарів пов'язано з його кількісною оцінкою, яка здійснюється за допомогою коефіцієнтів повноти і стабільності асортименту.

Коефіцієнт повноти асортименту характеризує відповідність фактичної наявності товарів на підприємстві в момент перевірки затвердженому обов'язковому асортиментному переліку і визначається, як відношення фактичної кількості різновидів товарів у момент перевірки до кількості різновидів товарів, передбаченої обов'язковим асортиментним переліком.

Коефіцієнт стабільності асортименту характеризує безперебійну наявність товарів, передбачених асортиментним переліком і визначається, як відношення фактичної кількості різновидів товарів у момент окремих перевірок до кількості різновидів товарів передбаченої обов'язковим асортиментним переліком [22, c. 187].

Коефіцієнт повноти і стабільності асортименту можна розраховувати як по всьому товарному асортименту, так і по асортименту окремих товарних груп.

Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції.

Аналіз розрахованих коефіцієнтів дозволяє оцінити роботу з формування асортименту, прийняти оперативні рішення щодо поліпшення комерційної роботи цих підприємств [36, c. 82-85].