4. Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання.

Зміст публічних зобов’язань полягає в наступному – суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

1.2. Поняття і загальні умови виконання договірного зобов’язання

Цінність зобов’язання полягає у його виконанні.

Виконання зобов’язання – це вчинення боржником на користь кредитора дії, яка становить предмет виконання зобов’язання.

Предмет виконання – це певні матеріальні або духовні блага у зв’язку зі створенням або передачею яких, було встановлено зобов’язання.

У предметі виконання зобов’язання виражаються найістотніші обов’язки боржника з належного виконання зобов’язання.

За своєю юридичною природою виконання зобов’язання є різновидом правочинів, більшою частиною однобічних.

Виконання зобов’язання підпорядковано ряду принципів. Тобто положенням, які встановлені законом і яких необхідно дотримуватися в процесі виконання зобов’язання.

2.2. Принципи виконання зобов’язання

1. Принцип економічності виконання, який передбачає, що зобов’язання повинно виконуватись самим економічним для кредитора способом.

2. Принцип ділової співпраці та взаємодопомоги учасників, згідно якого, кожна із сторін повинна всіляко сприяти іншій стороні у виконанні нею зобов’язань.

3. Принцип реального виконання, сутність якого полягає в тому, що стягнення штрафних санкцій та відшкодування збитків не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі.

4. Принцип належного виконання зобов’язання - встановлює, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином у відповідності з умовами зобов’язання, вимогами закону, акту планування, а при відсутності цих умов і вимог - у відповідності інших вимог, що звичайно ставляться.

Орієнтир визначення загальних умов належного виконання зобов’язань встановлюють ст. 526-545 ЦК, аналіз яких дозволяє зробити висновок, що зобов’язання мають виконуватися:

1) щодо належного предмета зобов’язання;

2) належними сторонами;

3) у належний строк;

4) у належному місці;

5) належним способом (з належним оформленням).

1) Належними сторонами - згідно цього положення, боржник повинен виконувати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Сторони у зобов’язанні мають право вимагати доказів того, що зобов’язання виконується належним боржником (чи його представником), а виконання приймається належним кредитором.

2) У належний строк виконання зобов’язання.

Строк виконання – це момент чи проміжок часу, коли має бути вчинена дія, що складає об’єкт зобов’язального правовідношення, тобто це визначення у зобов’язальний період, на протязі якого, воно підлягає виконанню. Належне виконання може здійснюватися у будь-який момент в межах періоду.

Згідно ст. 252 ЦК., строк може бути визначеним роками, місяцями, тижднями, днями або годинами.

Термін виконання зобов’язання – це вказівка на конкретну дату із настанням якої, пов’язано виконання зобов’язання.

Зобов’язання підлягає виконанню у такі строки (терміни):

• якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) - у цей строк (термін);

• якщо термін визначений вказівкою на подію, яка неминуче настане – з настанням цієї події;

• якщо строк не вказаний чи визначений моментом пред’явлення вимог – боржнику надається пільговий семиденний строк для виконання зобов’язання від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору чи закон.