3.2. Баланс гумусу

Вихідними даними при розрахунках балансу гумусу є науково обґрунтовані статті утворення та витрат органічного вуглецю.

Прибуткові статті балансу гумусу включають: надходження органічної речовини з кореневими та пожнивними рештками; з гноєм та іншими органічними добривами; з насінням та посадковим матеріалом; за рахунок зв'язування вуглекислого газу атмосфери синьо-зеленими водоростями.

Статті витрат гумусу: мінералізація органічної речовини ґрунту; винос гумусу поверхневими та вертикальними стоками; витрати при ерозії.

Надходження органічної речовини за рахунок діяльності синьо-зелених водоростей, з насінням та посадковим матеріалом, за даними A.M. Ликова, коливається в межах 100-200 кг/га вуглецю, що повністю витрачається при вертикальному та поверхневому стоці. Тому для спрощення розрахунків ці статті балансу не враховують.

У процесі мінералізації гумусу утворюються мінеральні форми азоту, які використовуються рослинами та мікрофлорою. При внесенні високих норм добрив частка азоту гумусу зменшується, а при дуже малих нормах -урожай формується майже повністю за рахунок азоту гумусу.

Використання азоту гумусу залежатиме від гранулометричного складу ґрунту та особливостей вирощування культури.

Для бобових культур при розрахунках ураховують азот, який рослини засвоюють із ґрунту, залежності від його гранулометричного складу.

Слід враховувати, що найінтенсивніше гумус мінералізується під просапними культурами. Це пов'язане з тим, що догляд за ними супроводжується інтенсивним розпушенням ґрунту, який є визначальним фактором мінералізації гумусу. У чорному парі на чорноземних ґрунтах щорічно мінералізація гумусу досягає 2,0-2,5 т/га (Г.Я. Чесняк, 1989).

4. Система удобрення культур у сівозмінах

Доведено, що коли добрива використовуються на полях сівозміни за науково обґрунтованою системою на фоні високої якості та своєчасності інших агротехнічних прийомів, створюються умови для підвищення родючості ґрунту і сталих високих урожаїв.

Система удобрення в сівозміні є складовою системи використання добрив у господарстві - комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального їх застосування, з метою підвищення продуктивності культур та родючості ґрунту, за одночасного зменшення собівартості продукції. При розробці системи застосування добрив у сівозмінах необхідно враховувати такі основні принципи:

- Народногосподарське значення культури.

- Біологічні особливості культури.

Ґунтово-кліматичні умови.

Сумісне внесення в ґрунт органічних і мінеральних добриє - доцільне і вважається важливим елементом правильної системи їх застосування для різних сівозмін будь-якої спеціалізації. Це пояснюється тим, що поживні речовини мінеральних добрив за умови правильної техніки внесення в ґрунт проходять у "дно" дуже швидко і забезпечують рослину живленням із самого почату її життя, а поживні елементи, які містяться в органічних добривах, використовуються повільно і забезпечують рослину поживними речовинами у більш пізні строки. Крім того, при сумісному внесенні органічних і мінеральних добрив знижується негативна дія високих норм мінеральних добрив і підвищується коефіцієнт використання поживних речовин як з органічних, так і з мінеральних добрив.

На 2014 рік у господарстві розроблена система удобрення для польової сівозміни.

Польова сівозміна:

1. Багаторічні трави

2. Озима пшениця

3. Цукрові буряки

4. Кукурудза на зерно

5. Горох

6. Озима пшениця

7. Кукурудза на силос

8. Озима пшениця

9. Цукрові буряки

10. Ячмінь+ярі багаторічні трави

При розробці системи удобрення даної сівозміни використовали середні рекомендовані норми для зони Лісостепу і даного типу грунту. За науково-обгрунтованою системою удобрення культур для польвої сівозміни рекомендується внести 640 ц азоту, 630 ц фосфору, 725 ц калію. Співвідношення NPK 1:0,98:1,1.