Хімічно-пінні вогнегасники

Призначені для гасіння легкозаймистих та горючих рідин і твердих горючих матеріалів. Їх заборонено використовувати для гасіння:

• лужних металів (натрій, калій), оскільки вони, взаємодіючи з водою, виділяють водень, який посилює горіння;

• спиртів, тому що від їх дії відбувається швидке розчинення плівок піни та її руйнування;

• електроустановок під напругою, адже до складу піни входить вода.

Для приведення вогнегасника (рис. 2) в дію повертають рукоятку (важіль) вгору на 180°, при цьому шток підіймає гумовий клапан, що закриває горловину кислотного стакана.

Вогнегасник перевертають вверх дном і направляють отвір (сприск) у вогнище загоряння. Кислотний розчин вільно виливається зі стакана і змішується з розчином лужної частини заряду, що перебуває в корпусі вогнегасника. Вуглекислий газ, який виділяється під час хімічної реакції, створює значний тиск всередині корпусу та викидає через сприск струмінь хімічної піни.

У разі гасіння твердих горючих матеріалів потрібно спрямовувати струмінь піни в місце найбільшого горіння. Якщо ж горить легкозаймиста чи горюча рідина, то піною покривають всю її поверхню, починаючи з ближнього краю.

Рис. 2. Схема будови хімічно-пінного вогнегасника: 1 – корпус; 2 – стакан; 3 – ручка; 4 – рукоятка (важіль); 5 – шток; 6 – кришка; 7 – випускний отвір; 8 – гумовий клапан.

Повітряно-пінні вогнегасники

Призначені для гасіння більшості горючих речовин і матеріалів за винятком лужних металів, речовин, які горять без доступу повітря (бавовна, піроксилін), а також електроустаткування під напругою.

У повітряно-пінних вогнегасниках може використовуватися піна низької, середньої та високої кратності. Піну низької кратності застосовують для гасіння нафтопродуктів (крім гідрофільних – ацетону, спирту та ін.), твердих речовин і матеріалів, а також для захисту конструкцій, приладів та іншого обладнання від теплового впливу.

Піна середньої кратності є засобом гасіння нафтопродуктів та інших легкозаймистих рідин (крім гідрофільних), а також твердих матеріалів і речовин. Вона добре захищає предмети і матеріали від займання.

Піну високої кратності використовують для гасіння пожеж у підвалах, трюмах суден, шахтах та інших закритих об’єктах, а також осередків загоряння різних легкозаймистих і горючих рідин. Вогнегасильна ефективність повітряно-пінних вогнегасників у 2,5 раза вища від хімічно-пінних за однакової місткості.

Зарядом повітряно-пінного вогнегасника ВПП-10 (рис. 3) є 6%-ий водяний розчин піноутворювача, що перебуває в корпусі. Надлишковий тиск, завдяки якому водяний розчин піноутворювача виходить (витискається) із корпусу вогнегасника, створюється вуглекислотою, яка у скрапленому стані знаходиться в балончику. Ваговий контроль кількості СО₂ в балоні здійснюють через кожні 6 місяців. У разі зменшення його маси більше ніж на 75 г, балон необхідно відправити на дозаправляння.

Повітряно-механічна піна утворюється у піногенераторі, де розчин, що виходить із корпусу через сифонну трубку та рукав, змішується з повітрям.

Для задіяння вогнегасника необхідно видалити чеку, що запобігає випадковому спрацюванню вогнегасника, і натиснути пускову кнопку. Тоді опускається шток із голкою і проколює мембрану балончика. Спрямувавши на осередок вогню піно-генератор, необхідно натиснути на важіль, який відкриває кла-пан, а вже тоді вог-негасильна речовинапотрапить на осередок пожежі. Щоб припи-нити викидання піни із вогнегасника, необ-хідно відпустити важіль.

Рис. 3. Схема будови повітряно-пінного вогнегасника ВПП-10: 1 – корпус; 2 – сифонна трубка; 3 – балончик; 4 – ручка; 5 – важіль керування клапаном; 6 – пускова кнопка; 7 – рукав; 8 – піногенератор; 9 – запобіжник; 10 – запобіжний клапан.